Справа №198/477/21
Провадження 1-кс/0198/13/21
08.12.2021
08 грудня 2021 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр'ївка Павлоградського району Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд у кримінальній справі № 22051062 (в редакції КПК України 1960 року) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,
06.12.2021 до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 посилається на те, що починаючи з березня 2005 року відносно нього Юр'ївським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд в рамках відкритої кримінальної справи № 22051062 (в редакції КПК України 1960 року) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.
Посилаючись на безпідставне обмеження його свободи пересування протягом 16 років, фактичне нездійснення правоохоронними органами розслідування вказаного злочину, а також на відсутність процесуальних рішень (ухвали або вироку) за результатами розгляду кримінальної справи, просить скасувати запобіжний захід, застосований під час досудового слідства у кримінальній справі № 22051062.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подане клопотання і пояснив, що для подальшого застосування запобіжного заходу немає жодних об'єктивних підстав, впродовж більше ніж півтора десятка років його навіть не викликають до правоохоронних органів в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, яка розглядається понад розумні строки.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином.
Дослідивши наявні матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , суд доходить таких висновків.
Так, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд застосований до ОСОБА_3 25 березня 2005 року, тобто під час дії Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року.
19 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України, відповідно до підпункту 1 пункту 2 Розділу Х «Прикінцеві положення» якого з дня набрання чинності цим Кодексом втрачає чинність Кримінально-процесуальний кодекс України.
Разом з тим, пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України визначено, що запобіжні заходи, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 148, 151 КПК України (в редакції 1960 року) підписка про невиїзд полягала у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого. При цьому положеннями кодексу не визначено конкретного строку дії цього запобіжного заходу, який в свою чергу застосовується тільки за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Із доданих до клопотання матеріалів виходить, що СВ Юр'ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області розслідувалась кримінальна справа № 22051062, в межах якої 25.03.2005 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Вказана кримінальна справа двічі направлялась прокурором Юр'ївського району до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті, однак в 2005 році була відкликана прокурором в день надходження до суду, а в 2007 році - повернута судом прокурору для додаткового розслідування. Більше до Юр'ївського районного суду справа № 22051062 для розгляду не надходила (а.с. 8, 21).
З численних відповідей органів прокуратури та поліції виходить, що кримінальна справа № 22051062 після направлення її до Юр'ївського районного суду назад до прокуратури чи міліції не поверталась, даних щодо подальшого руху справи не виявлено.
За наявними обліками Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» станом на 24.09.2021 відсутня інформація щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими підрозділами або підрозділами дізнання ГУНП в Дніпропетровській області кримінальних проваджень за матеріалами «старої» кримінальної справи № 22051062 (а.с. 10).
Органами прокуратури та поліцією ні ОСОБА_3 , ні суду під час судового розгляду клопотання не надано підтверджень, що з 2007 року по теперішній час у кримінальній справі здійснювались будь-які процесуальні дії, при цьому запобіжний захід не скасований (а.с. 14-15).
Таким чином, до цього часу триває обмеження свободи пересування особи в результаті застосування міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.
Разом з тим, на переконання суду на момент розгляду клопотання відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 має наміри ухилитись від дізнання, слідства або суду, у зв'язку з чим в свою чергу перестало існувати передбачене ст. 148 КПК України (в редакції 1960 року) підґрунтя для застосування до нього запобіжних заходів.
Крім того, суд бере до уваги, що статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Аналогічні положення містяться у статті 2 Протоколу № 4 від 16 вересня 1963 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, якою визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним (рішення у справах "Бенем проти Сполученого Королівства" (Benham v. the United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 41, Reports 1996-III, та "Ассанідзе проти Грузії" (Assanidze v. Georgia) [ВП], заява N 71503/01, п. 171, ECHR 2004-II). Для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо: застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справах "Нештяк проти Словаччини, заява N 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року; "Хайредінов проти України" (Khayredinov v. Ukraine), заява N 38717/04, п. 27, від 14 жовтня 2010 року, та "Корнєйкова проти України" (Korneykova v. Ukraine), заява N 39884/ п. 34, від 19 січня 2012 року). Крім цього, ЄСПЛ у рішенні "Нікіфоренко проти України" (Заява N 14613/03) зазначає, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Оцінка "необхідності в демократичному суспільстві" вимагає від Суду визначити, чи було таке оскаржуване втручання "пропорційним законній переслідуваній цілі" (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Кіпріаноу проти Кіпру" (Kyprianou v. Ceprus) [GC], N 73797/01, п. п. 170-171, ECHR 2005-...). Що стосується пропорційності втручання, Суд звертав особливу увагу на тривалість застосування заходу.
В рішенні від 5 березня 2015 року у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) ЄСПЛ також зазначав, що з моменту надання заявником підписки про невиїзд (24 листопада 2008 року) до моменту звернення із заявою до суду (23 травня 2009 року) слідчий не викликав його для участі у жодній слідчій дії. Отже, національні органи влади не дотримались справедливого балансу між правом заявника на повагу до його приватного та сімейного життя, з одного боку, і суспільним інтересом у забезпеченні ефективного розслідування кримінальної справи, з іншого. Суд дійшов висновку, що було порушення статті 8 Конвенції у зв'язку з тим, що втручання у приватне та сімейне життя заявника не здійснювалося «згідно із законом» і не було «необхідним у демократичному суспільстві».
Як вже зазначалось, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд застосовано до ОСОБА_3 25 березня 2005 року та він продовжує діяти на момент розгляду клопотання, тобто понад розумні строки триває 16 років.
Таке тривале застосування до ОСОБА_3 обмежень на думку суду вже створило та надалі створюватиме умови для подальшого порушення його прав на повагу до приватного життя та свободу пересування, необхідність таких обмежень не виправдана, що також свідчить про можливість негайного припинення запобіжного заходу.
Відповідно до частини 2 статті 165 КПК України (в редакції 1960 року) заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування, зміна або скасування обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу та покладених на особу, здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи все викладене, суд доходить висновку, що клопотання ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 148, 151, 165, 274 КПК України (в редакції 1960 року), суд
Клопотання ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд задовольнити.
Скасувати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, застосований у кримінальній справі № 22051062 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали направити ОСОБА_3 та Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Суддя ОСОБА_1