Номер провадження: 22-ц/813/2734/21
Номер справи місцевого суду: 521/2707/19
Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д.
Доповідач Князюк О. В.
25.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря - Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів та про визначення місця проживання дитини,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду із позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття;
- визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2 за її місцем проживання;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково, постановлено:
стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про народження видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції серії НОМЕР_3 від 29.10.2014 р. щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., починаючи з 14.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття;
визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про народження видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції серії НОМЕР_3 від 29.10.2014 р. разом з матір'ю ОСОБА_2 за її місцем проживання;
стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп.;
стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням 08 січня 2020 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на вказане рішення, де їз посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про його скасування з подальшим ухваленням нового рішення, яким ОСОБА_1 просить:
позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу
Апелянт, посилається на те, що позивачем не надано обгрунтування сум забезпечення саме в щомісячному перерахунку, внаслідок чого не стає зрозумілим яким чином виведена сума аліментів в 7500,00 гривень щомісячно.
Апелянт звертає увагу на наступне:
-позивачем належним чином не прораховано та не доведено розмір щомісячних витрат на забезпечення дитини у значному розмірі;
-судом не враховано рівного обов'язку обох батьків утримувати дитину;
-у відповідача немає нерухомого або цінного рухомого майна, котре дало б підстави вважати його заможньою особою;
-доходи платника аліментів носять періодичний характер;
-на утриманні у відповідача є непрацездатні члени сім'ї.
З огляду на вказані обставини, апелянт вважає за можливе просити суд встановити розмір аліментів, що підлягає стягненню з Бєйлєкчі на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Наголошує, що при розгляді питання про визначення місця проживання дитини судом першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства не було залучено до участі у справі орган опіки та піклування, що є обов'язковим при розгляді подібних питань.
Щодо стягнення судових витрат, апелянт вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
25 березня 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Уртаєвим О.І. було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилаючись на те, що скаржник вважає достатньою сумою аліментів на утримання своєї дитини у розмірі близько 1 109 грн., при наявності у нього заробітної плати в середньому близько 121 000 гривень на місяць.
Зазначає, що надані позивачем до суду першої інстанції квитанції датовані з 2017 року по 2019 рік, оскільки це виключно ті квитанції, що зберіглися в позивача та/або вона змогла отримати повторно з магазинів.
Надані до суду першої інстанції квитанції є частиною витрат, які несе мати - ОСОБА_2 на утримання та розвиток дитини, які в жодному разі не можна вважати єдиними витратами на дитину, а позиція, викладена в апеляційній скарзі щодо недоведеності розміру аліментів свідчить виключно про ставлення батька до своєї дитини та своїх батьківських обов'язків.
Позивач наголошує, що в матеріалах справи міститься достатьо письмових доказів на підтвердження факту працевлаштування Скаржника за контрактами моряка.
Більш того, скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що професія моряка потребує постійних додаткових витрат на підвищення кваліфікації, що і здійснює ОСОБА_1 . Останнє, на думку позивача, надає можливість відповідачу просуватись за кар'єрними сходами та претендувати на більший розмір заробітної плати.
Матеріалами справи встановлено, а скаржником не оскаржується, що на сьогодняшній день останній отримує високу заробітну плату для України та вище середньої для країн ЄС, що дає змогу утримувати свою доньку аліментами у розмірі встановленому рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.12.2019 року.
Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі на ігнорування судом першої інстанції факту перебування на його утриманні непрацездатних членів сімї є недоцільним та свідчить про бажання ОСОБА_1 значно зменшити обсяг своїх обов'язків щодо утримання своєї дитини.
Щодо задоволення вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір'ю, то суд першої інстанції діяв відповідно до норм законодавства та в інтересах дитини.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що ствердження викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності та суперечать письмовим доказам по справі.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченко Святослава Олександровича на рішення Малиновського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та про визначення місця проживання дитини було відкрито.
Ухвалою від 10.03.2020 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду на 21.05.2020 року об 11.15.
21.05.2020 року на електрону адресу Одеського апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Уртаєва О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим справу було відкладено до 12.11.2020 року о 09.45.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та про визначення місця проживання дитини- Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала петрова, 22) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Зобов'язано Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, надати Одеському апеляційному суду висновок щодо доцільності проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 за її місцем проживання.
Встановлено строк надання вищевказаного висновку до 01 березня 2021 року.
03 березня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від Малиновської районної адміністрації надійшов лист на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року, з якого вбачається, що після надання необхідних документів до органу опіки та піклування районної адміністрації ОСОБА_2 питання щодо доцільності проживання дитини разом з матір'ю буде розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, після чого висновок буде наданий до суду.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
31.08.2007 р. другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про, що свідчить свідоцтво про народження видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції серії НОМЕР_3 від 29.10.2014 р. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 1519/8406/2012 від 25.04.2012 р. шлюб між сторонами розірвано. Питання про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у справі № 1519/8406/2012 не вирішувалось. Дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась проживати разом з позивачем, що не спростовується сторонами у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом довгого періоду часу працює за кордоном моряком, що підтверджується письмовими доказами, такими як: посвідчення особи моряка серії НОМЕР_4 від 08.10.2007 р. строком на п'ять років, після спливу якого відповідачем було оформлено наступне посвідчення особи моряка серії НОМЕР_5 від 21.10.2013 р., яке пізніше було продовжено до 02.02.2023 р., що дає право останньому на виїзд з України і в'їзд в Україну на судні, членом екіпажу якого він є, а також на виїзд з України і в'їзд в Україну в індивідуальному порядку під час прямування чи переходу на інше судно, списання із судна; свідоцтво кваліфікованого моториста № 01231/2007/08 від 04.10.2007 р.; свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації № 099764 від 27.04.2015 р.; свідоцтво фахівця № НОМЕР_6 від 21.04.2015 р.; послужна книжка моряка ОСОБА_4 № 01198/2013/21 від 10.09.2013 р.
Відповідач додатково пояснив суду, що періодично пересилає позивачу кошти на утримання дитини, зазначив, що на теперішній час перебуває в пошуках роботи за кордоном, не має стабільного заробітку та повідомив, що на його утриманні знаходить його дружина ОСОБА_5 , малолітня донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатна матір пенсіонерка ОСОБА_7 , яка хвора на онкологію.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси про витребування доказів від 02.04.2019 р., судом витребувано: з Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації інформацію (довідку/лист) про перетин кордону території України відповідачем в період з 01.01.2008 року по дату надання відповіді; у відповідача належним чином завірені копії наступних документів: посвідчення особи моряка; послужну книжку моряка; паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ», Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» відомості щодо відкриття рахунків та щодо руху коштів по ним з моменту відкриття по дату надання відповіді з зазначенням залишку на рахунках на ім'я відповідача.
Судом встановлено, що 01.08.2017 р. ОСОБА_4 виїхав за межі України з Миколаївського морського торгівельного порту на судні, на підставі посвідчення особи моряка серії НОМЕР_5 , будь-які інші дані (в'їзд на територію України) в Державній прикордонній службі України відсутні.
З відповіді від ПАТ АБ «Південний» судом встановлено, що станом на 22.08.2019 р. у відповідача відкрито рахунки № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 в іноземній валюті (долар США) і рахунок № НОМЕР_9 у національній валюті (гривні).
Судом встановлено, що у період з лютого по серпень 2019 року відповідачем отримано дохід в іноземній валюті в загальній сумі 31 835 доларів США, що еквівалентно 850 626 грн. 70 коп. із розрахунку:
- лютий 2019 р. - 1 965 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.02.2019 р. (1 долар США = 27,74 грн.) 54 509 грн. 10 коп.;
- лютий 2019 р. - 4 460 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.02.2019 р. (1 долар США = 27,74 грн.) 123 720 грн. 40 коп.;
- березень 2019 р. - 4 260 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.03.2019 р. (1 долар США = 26,85 грн.) 114 381 грн.;
- квітень 2019 р. - 4 460 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.04.2019 р. (1 долар США = 27,20 грн.) 121 312 грн.;
- травень 2019 р. - 4 060 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.05.2019 р. (1 долар США = 26,61 грн.) 108 036 грн. 60 коп.;
- червень 2019 р. - 4 260 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.06.2019 р. (1 долар США = 26,87грн.) 114 466 грн. 20 коп.;
- липень 2019 р. - 4 160 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.07.2019 р. (1 долар США = 26,17 грн.) 108 867 грн. 20 коп.;
- серпень 2019 р. - 4 210 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні щодо іноземних валют на дату 01.08.2019 р. (1 долар США = 25,02грн.) 105 334 грн. 20 коп., що підтверджується інформацією щодо руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_8 в іноземній валюті (долар США).
Судом встановлено, що з інформації щодо руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_8 також вбачається, що платниками в призначенні платежу зазначаються реквізити суден та вид доходу зарплата (англ. «salary»). Відповідно до інформації щодо руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_8 перераховані відповідачу грошові кошти в іноземній валюті в подальшому щомісячно знімались на підставі довіреності ОСОБА_5 (дружиною відповідача).
В матеріалах справи містяться письмові заяви від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтверджують обставини викладені позивачем у позові, зокрема щодо працевлаштування відповідача за контрактами моряком та відсутності жодної матеріальної допомоги від відповідача на утримання дитини.
На підтвердження обставин викладених у позові щодо виконання батьківських обов'язків, позивач надав до суду чеки, квитанції, роздруківки та фотографії щодо придбання речей, квитків, тощо.
Служба у справах дітей Одеської міської ради листом від 11.08.2021 року за №06/9803 повідомила ОСОБА_2 , що до служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій він не заперечує проти проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .
Виходячи із вищезазначеного, зважаючи на відсутність спору, Служба у справах дітей Одеської міської ради не має правових підстав розглядати питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по суті.
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо визначення місця дитини
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, де зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Сімейного кодексу (СК) України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно ч.ч. 7-10 с. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В силу частин першої та другоїстатті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною асамблеєю Організацією Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Згідно ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Також з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуально права не було залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.
Разом з тим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та про визначення місця проживання дитини- Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала петрова, 22) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Служба у справах дітей Одеської міської ради листом від 11.08.2021 року за №06/9803 повідомила ОСОБА_2 , що до служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій він не заперечує проти проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .
Виходячи із вищезазначеного, зважаючи на відсутність спору, Служба у справах дітей Одеської міської ради не має правових підстав розглядати питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по суті.
Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю повною мірою відповідає її інтересам. Будь-яких підстав вважати, що внаслідок проживання із матір'ю права дитини можуть бути порушені, встановлено не було.
За таких обставин, керуючись принципом «найкращих інтересів дитини», який є пріоритетним при вирішенні цієї справи, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що не надано доказів порушення прав позивача у даному випадку з боку відповідача, враховуючи відсутність спору між сторонами про визначення місця проживання дитини чи іншого порушення права з боку відповідача, що підлягають захисту у відповідності до способів, визначених ст. 16 ЦК України є необґрунтованими та прийняті з порушенням норм матеріального права.
Колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом не було залучено до участі у справі орган опіки та піклування, що є обов'язковим при розгляді подібних питань, оскільки це порушення було усунуто судом апеляційної інстанції та не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Щодо стягнення аліментів
Стягуючи 7 500 грн аліментів на утримання дитини, районний суд виходив з обґрунтованості, справедливості і розумності вказаної суми та з рівності сторін .
Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частини третьої статті 181 СК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилання захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року за № 2037-VIII) встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
6) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).
У ч. 1 ст. 192 СК України йдеться про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3, відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років установлено: з 1 січня 2019 р. - 1626 гривень, з 1 липня 2019 р. - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Визначаючи розмір аліментів 7 500 грн на дитину районний суд врахував матеріальний стан відповідача, наявінсть постійної високооплачуваної роботи, що свідчить про його спроможність сплачувати аліменти по 7500 грн на дитину щомісячно.
Суд вбачає, що відповідач є працездатною людиною та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини, проте сума вказаних аліментів повинна відповідати його матеріальному становищу та стану здоров'я, а також бути необхідною та достатньою для забезпечення належного рівня життя, достатньою для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дітей.
Колегія відхиляє доводи ОСОБА_1 в частині факту відсутності у відповідача станом на сьогодні працевлаштування та заробітку, який надасть можливість справно і сумлінно сплачувати аліменти на утримання дітей, оскільки вказані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги у відповідній частині зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 01-10/18 від 09.10.2018 р., додаткова угода № 1 від 09.10.2018 р. до договору про надання правової допомоги № 01-10/18 від 09.10.2018 р., рахунок № 1 від 09.10.2018 р. до договору про надання правової допомоги № 01-10/18 від 09.10.2018 р., відповідно до яких вбачається, опис наданих адвокатом послуг, їх вартість та час який був витрачений для їх надання.
В матеріалах справи міститься вартість послуг адвоката у загальній сумі 14 000 грн. на підставі виставленого рахунку № 1 від 09.10.2018 р. до договору про надання правової допомоги № 01-10/18 від 09.10.2018 р.
Заяву про відшкодування судових витрат та відповідні докази (договір про надання правової допомоги, доручення, квитанції та розрахунок гонорару) було подано представником позивача у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Аналізуючи докази витрат на професійну правничу допомогу, надані заявником, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і підстав для його зменшення судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент ухвалення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв'язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 18 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів та про визначення місця проживання дитини - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2021 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О. М. Таварткіладзе