06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1440/2183/18
адміністративне провадження № К/9901/37318/21
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 1440/2183/18 за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року:
№00074511402 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 411 969 грн.,
№00074521402, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181 355 грн., з яких 145 084 грн. за основним платежем, 36 271 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.,
№00074521402, яким встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 112 812,88 грн. та застосовано штраф у сумі 56 406,44 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року №00074511402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 718 855 грн., податкові повідомлення-рішення №00074521402 та №00074501402 - в повному обсязі. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, 18 жовтня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відмовлено у задоволені клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 1440/2183/18. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 1440/2183/18 залишено без руху, з установленням скаржникам строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин та надання документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про продовження строку усунення недоліків для сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання про продовження строку усунення недоліків мотивоване тим, що сплата судового збору відбудеться після надходження відповідного фінансування на рахунок скаржника.
Згідно ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, що за змістом вказаної норми є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу на те, що за підставою встановлення процесуальні строки поділяються на строки встановлені законом та строки встановлені судом.
Якщо збіг строк, який встановлений законом, то він може бути поновлений, якщо збіг строк, який встановлений судом, то він може бути продовжений.
У даному випадку десятиденний строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (ч. 3 ст. 332 КАС України), тому колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку положення ст. 121 КАС України не можуть бути застосовані, а отже заява скаржника про продовження строку для усунення недоліків не підлягає задоволенню.
У встановлений строк недоліки, які були підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Таким чином, станом на 06 грудня 2021 року заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, Суд зазначає таке.
У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 24 травня 2021 року, від 15 липня 2021 року, від 19 серпня 2021 року, від 23 вересня 2021 року касаційну скаргу було повернуто.
Наведені скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 24 травня 2021 року, від 15 липня 2021 року, від 19 серпня 2021 року, від 23 вересня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з не зазначенням підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги.
Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим.
Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Отже, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв'язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло сім місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом семи місяців.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Відмовити Головному управлінню ДПС у Миколаївській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 1440/2183/18.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 1440/2183/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов