30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/16239/21 пров. № А/857/19819/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134550014316 від 22.09.2021 в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов'язати відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 10 вересня 2021 року, встановивши його у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 10.09.2021 № 02-52/280/21, наданого Восьмим апеляційним адміністративним судом, а також здійснити перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 10 вересня 2021 року у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 10.09.2021 № 02-52/280/21, наданого Восьмим апеляційним адміністративним судом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення № 134550014316 від 22.09.2021 в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % суддівської винагороди судді. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 10 вересня 2021 року, встановивши його у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 10 вересня 2021 року у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає таке прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, прийнятим із висновками, які не відповідають обставинам справи та просить скасувати рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року і ухвалити нове, якеим позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що відповідачем правомірно не включено до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці календарного періоду проходження служби в Радянській Армії та половини періоду навчання на денній формі у Львівському ордені Леніна державному університеті ім. І.Франка. при цьому суд, враховував як судову практику постанову Верховного Суду від 27.09.2021 № 580/585/21 та зазначив про застосування наступних норм матеріального права: ч. 1 ст. 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № № 1798-VIII, ч. 2 ст. 112, ч. 1 ст. 116, ч. 1, 2 ст. 137, ч. З ст. 142 «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ, ч. 1 ст.7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, ч. 2 ст. 19, п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин у даній справі як практику постанову Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 580/585/21. Така помилковість полягає в тому, що в тій справі Верховним Судом вирішувалося питання про те, що судді, який вийшов у відставку на підставі положень Закону України № 2453-VI, не може одночасно нараховуватися щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі складових, які передбачено двома різними Законами України (тобто розміру щомісячної суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-УІ.)
У своїх позовних вимогах він не просив визначати розмір відсотку свого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі положень Закону України 2453-УІ.
Зазначає, що позовна заява у даній справі стосувалася неврахування відповідачем стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання згідно розрахунку, який надано роботодавцем (судом за останнім місцем роботи), а саме служби в Радянській Армії з 09.11.1982 по 27.11.1984 тривалістю 2 роки 00 місяців 19 днів та половини строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Івана Франка з 24.08.1985 по 26.06.1990 тривалістю 2 роки 05 місяців 01 день.
Врахування останнім роботодавцем цього стажу до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання та включення його до відповідної довідки зумовлено тим, що такий стаж ним вже був набутий як до моменту набрання законної сили Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-УІІІ так і до набрання законної сили Законом України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-УІ.
Строк служби в армії та половина строку навчання на денній формі навчання юридичного факультету йому було зараховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ще до призначення його на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду.
Так, у відповідності до положень абзацу 4 пункту 34 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Також, в період роботи на посаді судді відповідні правовідносини щодо визначення стажу роботи на посаді судді регламентувалися і відповідним законодавством, яке діяло до моменту набрання чинності Законом № 1402, зокрема Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 2453-УІ), Закон України «Про статус суддів» (Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-УІ, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державні арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-УІ (в редакції, чинній до березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-УІ зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862- XII (далі - Закон №2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
В частині четвертій статті 43 вищезазначеного Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У відповідності до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів» половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Також, у відповідності до Указів Президента України №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та №1061/2002 від 25.11.2002 «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, вважає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зокрема, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 у справі №520/5412/17, від 22.05.2018 у справі №490/1719/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 09.11.2018 у справі №751/11448/16-а, від 20.12.2018 у справі №751/7138/17.
Також звертає увагу апеляційного суду на те, що Львівський окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив наступне:
«Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв язку із поданням заяви про відставку. У цьому рішенні зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016року № 1402- VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Крім того, цим рішенням до стажу роботи також зараховано стаж (досвід) роботи (професійної) діяльності, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року. З урахуванням того, що розрахунок стажу судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді викладений у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 року №02-52/280/21 щодо зарахування до стажу служби в Радянській Армії та навчання у Львівському ордена Леніна університеті ім. І. Франка, не відповідає складовим стажу зазначеним у рішенні Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15- 21, такий не може бути взятий до уваги при розгляді цього спору.»
Однак правова позиція у згаданій справі стосувалася ситуації незарахування судді до стажу всього юридичного стажу який був наявний у новопризначеного судді до моменту призначення на підставі положень ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІ. Тобто, у даній справі судді було відмовлено у зарахуванні стажу роботи за спеціальністю 5 років, оскільки на момент призначення відповідного судді на посаду був чинним Закон № 2862-ХІІ, який передбачав вимогу для призначення на посаду судді - три роки роботи у галузі права, (це відображено у пункті 55 постанови Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі № 9901/805/18) Саме така правова позиція була висловлена у зазначеній постанові Верховного Суду.
Стосовно того, що , що розрахунок стажу судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді викладений у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 №02-52/280/21 щодо зарахування до стажу служби в Радянській Армії та навчання у Львівському ордені Леніна університету ім. І.Франка, не відповідає складовим стажу зазначеним у рішенні Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 року №1958/0/15-21, та не може бути взятий до уваги при розгляді цього спору, то апелянт вказує, що практика прийняття рішення Вищою радою правосуддя склалася таким чином, що ВРП, не встановлює наявність конкретного стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, ВРП лише встановлює достатність/або недостатність стажу роботи для звільнення у відставку, (тобто більше або менше 20 років відповідно).
При цьому, у даному випадку, на момент написання заяви про відставку у нього було стажу більше 28 років конкретно на посаді судді, тому у ВРП не було необхідності встановлювати додатково інші види стажу, які дають право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Рішення ВРП від 09.09.2021 № 1958/0/15-21 не порушує жодних прав та інтересів, оскільки Вищою радою правосуддя було правомірно звільнено його у відставку.
Також, звертає увагу на те, що ВРП жодним чином не зобов'язана та і не має повноважень щодо встановлення судді конкретно визначеного стажу.
Розрахунок стажу судді надається роботодавцем за останнім місцем роботи і на підставі такого розрахунку відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та прийняти відповідне рішення.
Проте, відповідач протиправно не взяв до уваги розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 10.09.2021 №02-52/280/21. Протиправного його не взяв до уваги і суд першої інстанції з міркувань, які наведено вище.
Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що повноваження Головного управління пенсійного фонду у Львівській області (відповідача у справі) визначаються у відповідності до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485.
У відповідності до підпункту 3 пункту 4 зазначеного положення, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо: призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Окрім того, питання призначення судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання регулюється також Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, який затверджено Постанова правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1). У відповідності до розділу III даного Порядку «Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання» визначено перелік такиї документів.
Позивачем було подано до відповідача відповідні документи в повному обсязі.
Зокрема було подано і відповідний розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Проте, відповідачем всупереч поданих документів було невірно розраховано стаж судді та призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі меншому ніж передбачено Законом. Суд першої інстанції також належним чином не встановив відповідні обставини справи, повноваження відповідача, правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем.
Також, додатково звертає увагу на практику Верховного Суду у справах про зарахування до стажу судді у відставці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання строку служби в армії та половини строку навчання на денній формі у вищих юридичних навчальних закладах.
Це зокрема, постанові Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 300/530/21.
У даній постанові, зокрема, ВС зазначив, що «Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем під час перерахунку грошового утримання судді у відставці зі стажу позивача безпідставно виключено два роки служби в армії, в наслідок чого позивачу зменшено відсоток грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020року у справі 426/12415/16-а, дійшов висновку про те, що період служби позивача в армії тривалістю два роки підлягає зарахуванню до стажу ОСОБА_1 з якого обраховується грошове забезпечення судді у відставці.».
Також, це постанова ВС від 14.05.2021 у справі № 592/3354/17. У даній постанові, зокрема у пункті 23, ВС зазначив, що «На час набрання чинності Законом № 2453- УІ (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-УІ, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Це підтверджується також; положеннями Закону України від 21.12.2016№1798-УІІІ «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон № 2453-УІ, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
«невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним».
Аналогічні висновки зроблені у постанові ВС від 21.02.2020 у справі № 673/673/17.
За таких обставин апелянт вважає, що відповідачем було протиправно встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством та відповідними документами, потрібними для такого призначення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити таку без задоволення.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15-21 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом голови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 №284-к/тв. про відрахування судді, ОСОБА_1 09.09.2021 відраховано зі штату Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15-21.
Восьмим апеляційним адміністративним судом 10.09.2021 видано розрахунок №02-52/280/21 щодо стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , яким зазначено, що загальний стаж судді становить 35 років 00 місяців 19 днів з яких:
- служба в Радянській Армії з 09 листопада 1982 року по 27 листопада 1984 року, що становить 2 роки 00 місяців 19 днів;
- навчання у Львівському ордена Леніна університеті ім. І.Франка з 24 серпня 1985 по 26 червня 1990 року, що становить 2 роки 05 місяців 01 день (зараховано 1/2 навчання);
- суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області з 12 лютого 1993 року по 01 лютого 2012 року, що становить 18 роки 11 місяців 21 днів;
- суддя Львівського апеляційного адміністративного суду з 02 лютого 2012 року по 01 жовтня 2018 року, що становить 06 роки 08 місяців 00 днів;
- суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду з 02 жовтня 2012 року по 09 вересня 2021 року, що становить 02 роки 11 місяців 08 днів;
Залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №134550014316 від 22.09.2021, яким призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 66% грошового утримання відповідно до стажу роботи на посаді судді 28 років 04 місяців 19 днів.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в постанові від 27.09.2021 у справі №580/585/21, сформовано висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
Так Верховний Суд прийшов до таких висновків.
«… Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів».
Однак суд апеляційної інстанції вважає, такі покликання суду першї інстанції посилковими, оскільки в постанові від 27.09.2021 року у справі №580/585/21 сформовано висновки у спорі щодо застосування ном права які врегульовувались різними Законами, щодо обрахунку розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Вища рада правосуддя є тим органом який визначає стаж роботи на посаді судді.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку. Крім того, у цьому рішенні зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Цим же рішенням до стажу роботи також зараховано стаж (досвід) роботи (професійної) діяльності, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019.
З урахуванням цього, суд першої інстанції вважав, що розрахунок стажу судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді викладений у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 №02-52/280/21 щодо зарахування до стажу служби в Радянській Армії та навчання у Львівському ордена Леніна університеті ім. І.Франка, не відповідає складовим стажу заначеним у рішенні Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 №1958/0/15-21, а відтак такий не може бути взятий до уваги при розгляді цього спору.
Оскільки, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , 12.02.1993 ОСОБА_1 зараховано на посаду народного судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області та 09.09.2021 відраховано зі штату Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1958/0/15-21, то з урахуванням положень ч.1 ст.7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (який діяв на момент обрання судді вперше) згідно якої право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, то суд першої інстанції дійшов високу, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 30 років 06 місяців 28 днів.
Оскільки ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, то з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 30 років 06 місяців 28 днів, суд першої інстанції вважав, що відсоток становить 70.
Врахувавши наведене та висновки Верховного Суду, суд першої інстанції вважав, що відповідачем правомірно не включено до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці календарного періоду проходження служби в Радянській Армії та половини періоду навчання на денній формі у Львівському ордені Леніна державному університеті ім. І.Франка.
Суд апеляційної інстанції погоджуючись з доводами суду першої інстанції щодо протиправного не включення до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаді судді 2 роки 00 місяців 00 днів (ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважає, що доводи суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог є помилковими.
Як уже зазначалось вище ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
При цьому, колегія суддів зазначає, що частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам частини другої статті 19 Конституції України).
Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду служби в Радянській Армії, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.
У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів», який діяв станом на день призначення позивача на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно з статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинного на день призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи викладене вище, слід вважати, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді сказаного періоду є неправомірним.
Аналогічні за змістом та по суті висновки викладені у рішеннях Верховного Суду (постанова від 08 листопада 2021 року справа №580/492/21, постанова від 15 листопада 2021 року справа №580/6051/20).
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області приймаючи рішення № 134550014316 від 22.09.2021 в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % суддівської винагороди судді не врахувавши стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 2 роки 00 місяців 00 днів, службу в Радянській Армії з 09 листопада 1982 року по 27 листопада 1984 року, що становить 2 роки 00 місяців 19 днів та половину терміну навчання у Львівському ордена Леніна університеті ім. І.Франка з 24 серпня 1985 по 26 червня 1990 року, що становить 2 роки 05 місяців 01 день діяло протиправно, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинами справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року по справі № 380/16239/21.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним рішення № 134550014316 від 22.09.2021 року в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 10 вересня 2021 року, встановивши його у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 10.09.2021 № 02-52/280/21, наданого Восьмим апеляційним адміністративним судом, а також здійснити перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 10 вересня 2021 року у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку ОСОБА_1 від 10.09.2021 № 02-52/280/21, наданого Восьмим апеляційним адміністративним судом.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
повний текст складено 07.12.2021