01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7845/20 пров. № А/857/17810/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/7845/20 за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ""КЛМ ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" про припинення права користування надрами,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - 26.05.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 08.06.2021 року,
Позивач - Державна служба геології та надр України звернулася в суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КЛМ ЕНЕРГО-ІНВЕСТ", в якому просила припинити право відповідача користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 03 грудня 2010 року №5237.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем порушено вимоги угоди про умови користування надрами від 03 грудня 2010 року №5237, оскільки не допущено посадових осіб Держгеонадра до проведення планового заходу державного геологічного контролю. На підставі цього складено акт та сформовано припис, яким зобов'язано Товариство усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування у термін до 16 жовтня 2015 року шляхом надання документів, перелік яких визначено у додатку до припису. На підставі наказів Держгеонадра від 01 квітня 2016 року №113, від 24 листопада 2017 року №519, від 28 листопада 2019 року №444, від 27 квітня 2020 року №145 зупинялася дія спеціального дозволу від 03 грудня 2010 року №5237 та надавався Товариству строк для усунення порушень. Відповідач вказані порушення не усунув. Зазначає, що у зв'язку з невиконання в установлений строк припису уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування до Товариства надіслано лист від 01 липня 2020 року №9861/01/07-20, в якому Держгеонадра просило надати у 15-денний строк згоду або незгоду на припинення права користування надрами, однак відповідач не висловив згоду у припинені права користування надрами. Звертає увагу, що надрокористувач наділений не правом, а обов'язком вчасно усунути виявлені порушення, а тому, враховуючи те, що відповідач не дотримується вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних із користуванням надрами, не використовує надра відповідно до цілей, для яких їх було надано, та не дотримується вимог, передбачених дозволом та Угодою, наявні підстави для анулювання такого дозволу в судовому порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
29 листопада 2021 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що припис органу державного нагляду (контролю) виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог пририроохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень. Однак вимоги припису від 18 вересня 2015 року №435-14/06 не направлені на усунення порушень вимог законодавтсва з геології та надр, оскільки внаслідок непроведення перевірки не встановлено жодних порушень у цій сфері. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариству видано спеціальний дозвіл на користування надрами від 03 грудня 2010 року №5237 з метою видобування торфу і торф'яних добрив та палива, строком на 20 років, та, як додаток до спеціального дозволу, укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 03 грудня 2010 року №5237 (а.с.9-21).
24 червня 2015 року Держгеонадра видано наказ №173 «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2015 року», згідно з додатком до якого передбачено проведення планової перевірки Товариства з 07 вересня 2015 року по 11 вересня 2015 року (а.с.23).
25 червня 2015 року Держгеонадра на підставі, зокрема, наказу від 24 червня 2015 року №173 видано наказ №174 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2015 року», згідно з яким Департаменту державного геологічного контролю доручено провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у III кварталі 2015 року (додається) згідно з предметом перевірки, визначеним пунктом 4 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294 (а.с.24-25).
Про проведення вказаної перевірки відповідача було повідомлено листом від 12 серпня 2015 року №10452/13/14-15, який згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отримано ним 18 серпня 2015 року (а.с.26).
11 вересня 2015 року на підставі вищевказаних наказів та направлення від 07 вересня 2015 року №384-14/06 (а.с.27) та з метою проведення перевірки службовими особами Держгеонадра здійснено виїзд за юридичною адресою Товариства: вул. Івана Франка, 1, в смт. Рокитне Рівненської області. За вказаною адресою Товариство фактично не знаходиться, у зв'язку з чим 11 вересня 2015 року складено акт за №06-03/27/2015-32/п (83) про недопущення до перевірки (а.с.28-29).
Водночас, з метою усунення порушень щодо недопуску службових осіб до перевірки відповідачем винесено припис від 18 вересня 2015 року №435-14/06, яким Товариству приписано усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування у термін до 16 жовтня 2015 року шляхом надання документів, перелік яких визначено у приписі (а.с.30).
01 квітня 2016 року наказом Держгеонадра за №113 зупинено дію спеціального дозволу від 03 грудня 2010 року №5237 та надано Товариству строк тривалістю 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.31).
Вказаний наказ направлено на адресу відповідача супровідним листом від 07 квітня 2016 року за №5981/13/14-16. За змістом поштового відправлення №0311321340445, таке повернулося на адресу позивача без вручення адресату (а.с.33).
24 листопада 2017 року наказом Держгеонадра за №519 зупинено дію спеціального дозволу від 03 грудня 2010 року №5237 та повторно надано Товариству строк тривалістю 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.34-35).
Вказаний наказ направлено на адресу відповідача супровідним листом від 28 листопада 2017 року за №29411/03/14-17 (а.с.36). За змістом поштового відправлення №0311322527816, таке повернулося на адресу позивача без вручення адресату (а.с.37).
28 листопада 2019 року наказом Держгеонадра за №444 на підставі листа Держаної податкової служби України від 01 жовтня 2019 року №827/5/99-00-04-04-01-16 (а.с.38-40) зупинено дію спеціального дозволу від 03 грудня 2010 року №5237 та знову надано Товариству строк тривалістю 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.41-42).
Вказаний наказ направлено на адресу відповідача супровідним листом від 10 грудня 2019 року за №24478/01/14-19 (а.с.43). Проте, за змістом поштового відправлення №0411200872991, таке повернулося на адресу позивача без вручення адресату (а.с.44).
27 квітня 2020 року наказом Держгеонадр за №145 на підставі листа Держаної податкової служби України від 17 березня 2020 року №2766/5/99-00-04-03-01-05 (а.с.45-47) відтерміновано дату зупинення дії спеціального дозволу від 03 грудня 2010 року №5237 та надано Товариству строк до 01 червня 2020 року для усунення порушень (а.с.48-49).
Вказаний наказ направлено на адресу відповідача супровідним листом від 13 травня 2020 року за №7172/01/07-20 (а.с.50), разом з тим, за змістом поштового відправлення №0411201577055 таке повернулося на адресу позивача без вручення адресату (а.с.51).
Листом Держгеонадра від 01 липня 2020 року №9861/01/07-20 (а.с.54-55) на підставі листа Держаної податкової служби України від 22 червня 2020 року №5955/5/99-00-04-03-01-05 (а.с.52-53) доведено до відома відповідача, що у зв'язку із неусуненням причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 03 грудня 2010 року №5237, наданого Товариству з метою видобування торфу ділянки родовища «Лисичий Мох», розглянуто питання щодо подальшої дії зазначеного спеціального дозволу та надано 15-денний строк для висловлення власної позиції щодо згоди або незгоди на припинення права користування надрами. Проте за змістом поштового відправлення №0411201684196 таке повернулося на адресу позивача без вручення адресату (а.с.55 зворот).
Вважаючи, що надрокористувач порушив угоду про умови користування надрами, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано визначену законом процедуру щодо звернення до адміністративного суду, оскільки належними доказами порушення у сфері використання надр повинен бути акт перевірки, в якому встановлено порушення суб'єктом господарювання саме в ході перевірки, а також припис або розпорядження, складені на підставі такого акта перевірки, які у цій справі відсутні, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.4 Кодексу України про надра (далі - КУпН) надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Ч.1 ст.11 КУпН передбачає, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.14 КУпН надра надаються у користування для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ); задоволення інших потреб.
Ст.19 КУпН передбачає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 (далі - Положення №1174). Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.
Так, згідно з п.10 цього Порядку невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов'язаної з використанням ділянки надр.
Відповідно до пункту 22 вищезазначеного Порядку право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" №2806-IV.
Згідно з ч.7 ст.4-1 цього Закону №2806-IV дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.
Ч.1-2 ст.26 КУпН передбачає, що право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 03 грудня 2010 року №5237 стало неусунення Товариством порушень, зазначених у приписі від 18 вересня 2015 року №435-14/06, який винесено посадовою особою Держгеонадра за наслідками державного контролю.
Ст.60 КУпН передбачає, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.61 КУпН державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Механізм проведення державного геологічного контролю з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр визначається Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294, який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №239, однак діяв до 15 квітня 2017 року, тобто на момент зупинення відповідачу дії дозволу на користування надрами.
Разом з тим, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначається Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії (ст.2).
Так, відповідно до положень ст.1 цього Закону №877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно з ч.1, 2 ст.7 вищезазначеного Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
За змістом ч.5-7 ст.7 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (ч.5).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Аналогічного змісту повноваження передбачали п.5, п.15, п.16 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294 (чинного на момент проведення геологічного контролю).
Як правильно зазначив суд першої інстанції , з системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що Держгеонадра уповноважене здійснювати державний геологічний контроль суб'єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Результати яких оформлюються у формі акта, а у разі необхідності вжиття інших заходів - у вигляді припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Таким чином, законодавством чітко врегульовано порядок встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті, за наслідками її проведення, що підтверджує невиконання умов користування надрами та є підставою вжиття Держгеонадрами заходів для усунення виявлених порушень шляхом зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр, чи притягнення до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.24 КУпН користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Згідно з п.21 Порядку №615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; 4) наявності підстав, передбачених Законом України “Про санкції”; 5) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи; 6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
Дія дозволу також може бути зупинена органом з питань надання дозволу за поданням Міндовкілля за зверненням до Міндовкілля Держекоінспекції та/або її територіальних органів щодо невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи, відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов'язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки відповідача, який свідчив би про допущене ним порушення, передбаченого статтею 4-1 Закону №2806-IV та статтею 26 Кодексу України про надра, відсутній.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, складання акта про непроведення перевірки не може свідчити про виявлення у суб'єкта господарювання порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, оскільки такий акт засвідчує лише факт неможливості здійснення відповідного заходу та, як наслідок, відсутності результату державного геологічного контролю із зазначених у ньому підстав.
За змістом акта про непроведення перевірки від 11 вересня 2015 року №06-03/27/2015-32/11 (а.с.83), при виїзді до Товариства уповноваженими особами позивача було встановлено, що Товариство за адресою, зазначеною у спеціальному дозволі на користування надрами: 34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Івана Франка, 1, фактично не знаходиться.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості щодо порушення відповідачем положень статті 11 Закону №877-V у виді недопущення до проведення державного геологічного контролю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведеного вище вбачається, що проведення планового заходу відносно відповідача не відбулося з підстав неможливості його проведення, результат якого повинен бути оформлений у виді припису із зобов'язанням допуску посадових осіб органу до державного нагляду (контролю), оскільки на підставі ч.8 ст.7 Закону №877-V саме припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками виїзду для здійснення державного нагляду (контролю) та на виконання вимог Закону №877-V посадовою особою Державної служби геології та надр України було складено припис від 18 вересня 2015 року №435-14/06, зі змісту якого вбачається, що такий складено з підстав фактичної відсутності товариства за юридичною адресою. При цьому, встановлено відповідачу строк до 26 жовтня 2016 року для надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно з додатком №1 до цього припису. Тобто вимога вказаного припису стосується надання документів та матеріалів, а не усунення суб'єктом господарювання порушень вимог законодавства шляхом допуску посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю).
Колегія суддів зазначає, що положеннями ст.6 Закону №877-V органу державного нагляду (контролю) надано повноваження щодо проведення позапланового заходу для перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, з моменту формування припису, а саме: з 18 вересня 2015 року і до моменту звернення до суду з цим позовом - 22 жовтня 2020 року, тобто впродовж п'яти років орган Державної служби геології та надр України жодного разу не скористався правом проведення позапланового заходу для перевірки виконання Товариством припису від 18 вересня 2015 року №435-14/06.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що акт про непроведення перевірки від 11 вересня 2015 року №06-03/27/2015-32/11 (83), а також припис від 18 вересня 2015 року №435-14/06, який сформовано без вимоги усунення суб'єктом господарювання порушень вимог законодавства, не є доказом того, що відповідачем порушено умови користування надрами.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не дотримується вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних із користуванням надрами, не використовує надра відповідно до цілей, для яких їх було надано та не дотримується вимог, передбачених дозволом та Угодою, як на підставу анулювання спеціального дозволу в судовому порядку, то такі є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутній акт перевірки, в якому зафіксовані означені порушення. Більше того, за змістом позовної заяви, підставою звернення в суд з цим позовом став недопуск відповідачем до геологічного контролю посадових осіб позивача, а не порушення умов користування надрами.
Колегія суддів зазначає, що ч.7 ст.7 Закону №877-V передбачає, що орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав звертається з відповідним позовом до адміністративного суду у порядку та строки, встановлені законом на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства.
За змістом ч.7 ст.4-1 Закону №2806-IV дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.
Відповідно до п.4, 5, 6 ч.1 ст.26 КУпН право користування надрами припиняється у судовому порядку у разі користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає правильним висновок суд першої інстанції про те, що підставою для звернення до адміністративного суду Державної служби геології та надр України з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру є акт перевірки, в якому встановлено порушення суб'єктом господарювання, зазначені в частині сьомій статті 4-1 Закону №2806-IV або пунктах 4, 5, 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра.
При цьому, такий позов має бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень в порядку та у строки, визначені законом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано визначену законом процедуру щодо звернення до адміністративного суду, оскільки належними доказами порушення у сфері використання надр повинен бути акт перевірки, у якому встановлено порушення суб'єктом господарювання саме в ході перевірки, а також припис або розпорядження, складені на підставі такого акта перевірки, які у цій справі відсутні, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/7845/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.