Справа № 320/7174/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Лапій С.М.
Іменем України
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення різниці у грошовому забезпеченні за період виконання нижче оплачуваної роботи,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Національної поліції України від 16.07.2019 №1340, яким начальника сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді «звільнення з посади»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.07.2019 №359 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 з посади начальника сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та призначення на посаду інспектора водної поліції цього ж відділу.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь різницю у середньому грошовому забезпеченні за весь період виконання нижче оплачуваної роботи, починаючи з 01 серпня 2019 року по 14 серпня 2020 року у розмірі 24 233 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять три) грн 26 коп.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу Національної поліції України від 16.07.2019 №1340, яким начальника сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді «звільнення з посади»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №359 о/с від 30.07.2019 в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 з посади начальника сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та призначення на посаду інспектора водної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь гр. ОСОБА_1 різницю у середньому грошовому забезпеченні за весь період виконання нижче оплачуваної роботи, починаючи з 01 серпня 2019 року по 14 серпня 2020 року у розмірі 24 233 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять три) грн 26 коп, з якого підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь гр. ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 17.10.2005 по 06.11.2015 перебував на службі в міліції, з 07.11.2015 по 15.04.2016 працював інспектором Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області, а з 15.04.2016 по 30.07.2019 - начальник сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області.
Під час виконання своїх службових обов'язків 05.05.2019 потрапив у ДТП, отримані в результаті ДТП тілесні ушкодження спричинили тривалу тимчасову непрацездатність, у зв'язку з чим позивач перебував на лікарняному з 05.05.2019 по 13.12.2019.
До центрального органу управління поліції від ГУ НП в Київській області 01.06.2019 надійшла інформація про порушення службової дисципліни працівниками Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області, що призвело до заподіяння вогнепального поранення голови малолітньому ОСОБА_2 , а також виразилося у неналежному реагування на цю подію та інформування про неї керівництва.
Наказом Національної поліції України від 01.06.2019 № 521 з метою повного та об'єктивного дослідження обставин повноти виконання службових обов'язків поліцейськими ГУ НП в Київській області та Переяслав-Хмельницького ВП реагування на вказану подію призначено службове розслідування.
Наказом Національної поліції від 01.07.2019 продовжено термін проведення службового розслідування на один місяць.
За результатами службового розслідування складено висновок від 15.07.2019, який затверджено головою Національної поліції України генералом поліції першого рангу Князєвим С. 15.07.2019 (далі - висновок).
Як слідує з висновку, безпосереднє керівництво структурними підрозділами Переяслав-Хмельницького ВП, а саме сектором превенції, здійснює начальник сектору ОСОБА_1 , який на порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції, п. 1, 2, 4 та 13 ч. 3 ст. 1, п. 5-8 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, абзаців 2 та 3 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, (поряд з іншими працівниками поліції) не професійно виконував свої службові обов'язки, не сприяв керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не вивчав індивідуальні та професійні якості підлеглих, дії з запобігання порушенням службової дисципліни підлеглими своєчасно не вчиняв, профілактичну роботу зі зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень не проводив, передбачені наказом НПУ від 23.09.2016 №920, дорученням НПУ від 03.04.2017 №3384/01/12-2017, наказом ГУ НП в Київській області від 11.11.2016 №1387 заходи не здійснював.
Наказом Національної поліції України від 16.07.2019 №1340 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Переяслав-Хмельницького відділу поліції та ГУ НП в Київській області», зокрема п. 5 цього наказу, за неналежне виконання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції, п. 1, 2, 4 та 13 ч. 3 ст. 1, п. 5-8 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, абзаців 2 та 3 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції, п.п 15 п. 1 наказу ГУ НП в Київській області від 11.11.2016 № 1387 майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, звільнено з посади (далі - наказ №1340).
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.07.2019 №359 о/с «По особовому складу» призначено майора поліції ОСОБА_1 інспектором водної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, установлено йому відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2400 грн, звільнено з посади начальника сектору превенції цього ж відділу.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що vатеріали службового розслідування не містять обґрунтування і доказів наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, його неналежного виконання, самоусунення або винних протиправних дій чи бездіяльності.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частин першої та другої, пункту 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Згідно із частинами першою та шостою статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.
Частинами першою та другою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За приписами пункту 4 розд. V Порядку № 893 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 13 розд. V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з пунктом 7 розд. ІV Порядку № 893 відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Відповідно до пунктів 2-5 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження) <…>.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення <…>.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
З матеріалів службового розслідування слідує, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за те, що він не сприяв в організації дотримання службової дисципліни підлеглими, не вивчав їх індивідуальні та професійні якості, не запобігав порушенням ними службової дисципліни та не проводив серед них профілактичну роботу.
Так, фактично позивача було притягнуто до відповідальності у зв'язку із виникненням протягом п'яти місяців 2019 року подій за участю працівників Переяслав-Хмельницького ВП (молодших інспекторів водної поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інспекторів водної поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), а також працівника патрульної поліції ОСОБА_7 . Вказані події стосуються неналежного реагування на звернення громадян, дорожньо-транспортні пригоди поза службою не з вини працівників поліції, заподіяння інспектору цивільною особою поранення, затримання за підозрою у вчиненні злочину працівника поліції, а також і обставини затримання працівників поліції за підозрою у заподіянні цивільній особі вогнепального поранення голови.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що будь-яких відомостей щодо безпосередньої чи опосередкованої участі позивача у вказаних подіях, описаних у висновку службового розслідування, вказаний висновок не містить, а відповідачами не наведено.
Пред'явлені позивачу обвинувачення у висновку службового розслідування носять абстрактний характер, є формальними, не містять жодного посилання на конкретну бездіяльність позивача, яка була протиправно допущена ним, або ж конкретні дії, які мали бути вчинені.
У свою чергу, як встановив суд першої інстанції, у Переяслав-Хмельницькому ВП проводились інструктажі про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю; до позивача застосовано дисциплінарне стягнення також за невиконання наказу ГУ НП в Київській області від 11.11.2016 №1387, однак до Переяслав-Хмельницького відділу поліції копія зазначеного наказу не надходила, що підтверджується в листі Переяслав-Хмельницького відділу поліції №28.12.2019 №П-93а/з; не встановлено наявності методичного забезпечення діяльності підрозділу водної поліції Переяслав-Хмельницького ВП, яке б здійснювалось Департаментом превентивної діяльності Національної поліції, а тому відповідачами не доведено факт перебування в підпорядкуванні позивача працівників водної та патрульної поліції.
Колегія суддів наголошує на тому, що наведених мотивів суду скаржником не спростовано. Апеляційна скарга в частині, що стосується висвітлення обставин спірних правовідносин виключно відображає частину висновків службового розслідування та не містить заперечень щодо спростувань таким висновкам, що здійснені судом першої інстанції.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів не вбачає підстав вважати помилковими висновки суду першої інстанції про те, що матеріали службового розслідування не містять об'єктивних даних про наявність в діях позивача службової бездіяльності, а також об'єктивної можливості у нього впливати на поведінку працівників Переяслав-Хмельницького ВП з метою упередити порушення ними службової дисципліни, запобігти завданню шкоди.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність пункту 5 наказу Національної поліції України від 16.07.2019 №1340 та наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.07.2019 №359 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 з посади начальника сектора превенції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та призначення на посаду інспектора водної поліції цього ж відділу.
Згідно частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 8 Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України №260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260) середнє грошове забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу обраховується, виходячи з кількості календарних днів.
Згідно пункту 6 розділу III Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (у тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Як вказав суд першої інстанції, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на посаді начальника сектора превенції, виходячи з останніх двох місяців, що передували звільненню з даної посади (червень, липень 2019 року), становив 433,01 грн. Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на посаді інспектора водної поліції визначається шляхом ділення суми двомісячного грошового забезпечення на цій посаді за серпень, вересень 2019 року на кількість календарних днів та становить 369,07 грн (11210,30 грн + 11303,29 грн / 61 к.д.).
Отже, середньоденна різниця у грошовому забезпеченні становить 63,94 грн (433,01-369,07 грн). Кількість календарних днів за період з 01.08.2019 по 14.08.2020 становить 379 к.д.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вказав, що розмір різниці середнього грошового забезпечення позивача за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 01.08.2019 по 14.08.2020 становить 24 233, 26 грн (63,94 грн х 379 к.д.).
Посилання в апеляційній скарзі на неможливість визначення грошового забезпечення, який би міг отримувати позивач, не є підставою для відмови у стягненні коштів за період виконання нижчеоплачуваної роботи.
При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, наданий відповідачем розрахунок середнього грошового забезпечення позивача за час виконання нижче оплачуваної роботи слід відхилити, оскільки ним враховано не всі складові грошового забезпечення позивача, які отримувалися протягом останніх двох місяців, що передували звільненню з посади, а також отримувалися після призначення на іншу посаду.
В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що позивачем не надано достатніх доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Проте, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи та що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, понесені витрати на правничу допомогу позивача підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 11.11.2019, додатковою угодою до даного договору №1 від 16.12.2019, актом про прийняття-передачі наданих послуг до договору від 11.11.2019, квитанцією до прибуткового ордеру від 16.12.2019 № 1.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 06.12.2021.