Справа № 640/25312/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
02 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності від 13 березня 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийнявши позовну заяву та відкривши провадження у справі за правилами адміністративного судочинства в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позбавив себе процесуальної можливості закрити провадження в майбутньому, під час розгляду справи по суті, оскільки вказане питання вирішується під час відкриття провадження у справі або за наслідками підготовчого засідання.
Наголошує, що даний спір пов'язаний із захистом прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки процес надання ГРД для ВККС висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики містить усі ознаки владної управлінської діяльності.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства названо справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій, тобто реалізація ним законодавчо наданих повноважень владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), який, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому публічно-владні управлінські функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Предметом цього спору є висновок Громадської ради доброчесності від 13 березня 2018 року про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Закон України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності з 30 вересня 2016 року.
За змістом пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» та частин першої і другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності, професійної етики, доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди.
З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка, серед іншого: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (частина перша, пункти 1-4 частини шостої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
За наведеного нормативно-правового регулювання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді Громадська рада доброчесності не здійснює публічно-владних управлінських функцій, а як інструмент громадськості виконує допоміжну (консультативну) функцію у встановленні Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності шляхом надання інформації про нього або висновків про невідповідність судді цим критеріям.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний висновок Громадської ради доброчесності безпосередньо не породжує для позивача будь-яких прав чи обов'язків. Такий висновок додається до суддівського досьє і підлягає дослідженню Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності судді. Водночас рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, в тому числі за критеріями професійної етики і доброчесності, приймає саме Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що Громадська рада доброчесності у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а складений нею висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що підлягає оскарженню за правилами КАС України чи будь-якого іншого виду судочинства.
Правові висновки з цього питання викладені Верховним Судом у постановах від 30 березня 2021 року у справі №160/9844/19, від 13 травня 2021 року у справі №826/17156/18, від 12 жовтня 2021 року у справі №640/25314/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надані міжнародними експертами висновки і рекомендації щодо діяльності Громадської ради доброчесності, на які посилається позивач, також не спростовують висновок суду щодо непідвідомчості цього спору суду адміністративною юрисдикції, позаяк свою позицію з приводу статусу і результатів роботи Громадської ради доброчесності експерти висловлювали у світлі проблемних питань щодо повноважень, методології роботи, конфлікту інтересів та оплати праці членів цього органу громадського контролю тощо, не торкаючись питань, пов'язаних з процедурою оскарження рішень, що ним приймаються.
Висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, що викладені у справі №9901/460/18, так само не стосуються питання підвідомчості спорів за участю Громадської ради доброчесності.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 07 грудня 2021 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко