Справа № 640/17787/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
07 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 року «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 »;
- зобов'язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті зобов'язання відповідача в судовому порядку розглянути питання про затвердження розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 позивач отримав безпідставну відмову у вигляді рішення Київської міської ради від 12.03.2020 №524/8694 з посиланням на норму ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».
- зобов'язано Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що для території, на якій розташована спірна земельна ділянка, наразі не розроблені та не затверджені у встановленому законом порядку план зонування та детальний план території, що у відповідності до ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що Рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 року №35/4748 затверджено концепцію, що територія на якій знаходиться спірна земельна ділянка віднесено до малоповерхових (садибних) забудівель. Крім того, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Київською міською радою 22.08.2010 року надано позивачу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі 23.07.2014 року, що підтверджується витягом №НВ-8000112422014.
В подальшому, листом постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 13.01.2015 року № 08/281-40 позивачу повідомлено, що комісією ухвалено відхилити проект рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 » оскільки зазначена земельна ділянка фактично є залісненою територією.
Позивач 09.12.2016 року звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА із клопотанням про повторний розгляд на постійній комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , оскільки з листа Департаменту земельних ресурсів надав у своєму листі за № 057023-097/Ц-2604-10692 від 06.10.2016 року йому стало відомо, що бажана ним земельна ділянка не входить до земель лісогосподарського призначення.
За зверненням позивача Департаментом земельних ресурсів КМДА розроблено проект рішення (ПР-12521) від 04.01.2017 року до справи А-17318 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 », однак зазначений проект рішення Київською міською радою не розглянуто.
Вважаючи бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду у встановлений законом строк питання про передачу у приватну власність земельної ділянки протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року по справі №826/7730/17, зобов'язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-17318) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_3 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 року відмовлено у передачі земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .
Згідно змісту вказаного рішення №524/8694 від 12.03.2020 року, останнє прийнято на підставі розглянутого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, частини третьої статті 24 та пункту 61 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи відсутність затвердженого детального плану та плану зонування території.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення №524/8694 від 12.03.2020 про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , прийняте Київською міською радою в порушення строку, передбаченого ч. 9 ст. 122 ЗК України.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до частини восьмої статті 118, частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у власність, так і в користування, погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно частини другої цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною сьомою статті 186-1 ЗК України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Згідно частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, керуючись частиною 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та враховуючи відсутність затвердженого плану зонування або детального плану території, КМР прийняла рішення них вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 року «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».
У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, згідно частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Отже, як правильно зазначив відповідач, нормами чинного законодавства встановлена пряма заборона передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам при відсутності плану зонування або детального плану території.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, вказаних у ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за яких допускається передача земельних ділянок у власність за відсутності плану зонування або детального плану території.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема фрагменту генерального плану м. Києва для території, на якій розташована бажана позивачем земельна ділянка, наразі не розроблені та не затверджені у встановленому законом порядку план зонування та детальний план території.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 28.11.2019 року по справі №826/18649/15, від 11.06.2020 року по справі № 826/15114/17, від 30.07.2020 року по справі № 822/1030/18 та від 28.09.2021 року по справі №826/15113/17
Враховуючи вищевикладене, рішення відповідача про відмову у передачі позивачу у власність земельної ділянки з огляду на пряму заборону, встановлену частиною третьою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів у відповідній частині в якості обґрунтованих.
Щодо посилання позивача на Рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 року №35/4748, як доказ затвердження генерального плану, колегія суддів відхиляє, оскільки даним рішенням схвалено концепцію розвитку міста Києва до 2025 року, а не затвердження Генерального плану.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З аналізу матеріалів справи вбачається та норм права, колегія суддів доходить висновку, що оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської міської ради - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан