Справа № 320/4374/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
07 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, в період з січня 2016 року по листопад 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з січня 2016 року по листопад 2018 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, в період з січня 2016 року по листопад 2018 року;
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з січня 2016 року по листопад 2018 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що проведення індексації грошового забезпечення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 10 листопада 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 05.12.2012 (а.с. 7).
Позивачка проходила військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується відомостями трудової книжки позивачки серії НОМЕР_4 від 05.08.1986 та витягом з послужного списку позивачки.
Наказом командувача повітряного командування «Центр» повітряних сил Збройних сил України від 18.01.2021 №3 (по особовому складу) позивачка була звільнена у запас за п.п. «Б» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) (а.с. 10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №19 від 29.01.2021 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , визнано такою, що справи та посаду здала, та з 31.01.2021 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМ ТЦК та СП Київської області (а.с. 11).
02.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки про розмір виплаченої індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині, у разі її невиплати - нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по листопад 2018 року (а.с. 12).
У відповідь на звернення позивача, відповідач надав довідку від 11.02.2021 про розмір та періоди виплати індексації грошового забезпечення позивача, з якої вбачається, що у період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно позивачеві не виплачувалась індексація грошового забезпечення та довідку про розмір посадового окладу позивачки, з яких вбачається, що у період з грудня 2016 року по листопад 2018 року включно не виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с. 13, 14).
З довідки про виплату при звільненні від 11.5.2021 №206 вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено: грошове забезпечення по день звільнення в сумі 15546,75 грн.; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 37830,43 грн.; грошову допомогу при звільненні в сумі 225428,02 грн.; грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 15546,75 грн.; індексація за січень 2021 року 331,42 грн.
Вважаючи бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що підставою для невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення, за період з січня 2016 року по листопад 2018 року не може бути неналежне фінансування військової частини.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначення індексації наведено у частині 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03 липня 2011 року (далі - Закон № 1282-ХІІ), відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частини 1 статті 4 цього Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статті 4 цього Закону № 1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (ч. 1 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ).
Частинами 2, 6 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п. 1 якого, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно із пункту 2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до листа Державної служби статистики України від 10 січня 2017 року №11.1-03/2-17 індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4 %.
Згідно з повідомленням Державної служби статистики України від 11 січня 2018 року в 2017 році індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) становив 113,7%.
Відповідно до повідомлення Державної служби статистики України від 11 січня 2019 року в 2018 році індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) становив 109,8 %.
Таким чином, у 2016-2018 років грошове забезпечення позивача підлягало обов'язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частини 1 статті 2 КАС України).
Згідно із частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Кечко проти України" від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Крім того, у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" сум індексації, а посилання апелянта на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов'язку по проведенню нарахування та виплати індексації є необґрунтованими.
В той же час, пунктом 6 наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювати відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з пункту 10 наказу Міністерства оборони України від 09 лютого 2017 року № 88 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік" визначено нарахування і виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до пункту 10 наказу Міністерства оборони України від 15 лютого 2018 року № 65 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" нарахування і виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки індексація грошових доходів позивача передбачена нормами законодавства, відповідачем така індексація не нарахована та не виплачена, отже відмова суб'єкта владних повноважень у проведенні таких дій з підстав відсутності фінансових ресурсів бюджетів є протиправною.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року.
До того ж, доводи апеляційної скарги є абсолютно ідентичними тим, що вже були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, та яким судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма