Справа № 640/15982/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
07 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
У липні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а caме з 12.02.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року позов задоволено частково:
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, за заявою від 12.02.2020, з підстав неврахування довідки відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців» від 19.04.2018 №155.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами), з урахуванням висновків суду наведених в мотивувальній частині рішення.
У задоволені решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ріщення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних виомг та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а caме з 12.02.2020, не можна вважати передчасними, оскільки відповідачу і суду першої інстанції був наданий повний пакет документів, на підставі якого була можливість встановити вік, стаж роботи та стаж роботи за Списком № 1.
Також не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ріщення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що документи, в тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії. При цьому, обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, можливо здійснити на підставі уточнюючих довідок, виданих підприємствами, що розташовані на тимчасово не підконтрольній українській владі території і перереєструвались (не перереєструвались) на території, підконтрольній українській владі, у випадку коли уточнююча довідка та зазначена у ній інформація відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджуються первинними даними чи даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач також просить врахувати, що аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2017 по справі № К/800/3191/16.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 02 листопада 2021 року продовжено строк розгляду за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки від 21.01.2019 №3004-5000016349.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у ній містяться такі відомості:
з 20.05.1985, на підставі наказу від 21.05.1985 № 423/к, прийняти на посаду електрослюсаря (слюсаря) черговим по ремонту обладнання V розряду на поверхні в Донецьке виробниче об'єднання з видобутку вугілля Ордену Жовтневої революції «Шахта Трудівська»;
з 17.06.1985, на підставі наказу від 17.06.1985 № 511/к, переведений електрослюсарем підземним IV розряду з повним робочим днем в шахті;
з 02.12.1985, на підставі наказу від 02.12.1985 № 1142/к, звільнений у зв'язку за закінченням виробничої практики;
з 10.03.1986, на підставі наказу від 10.03.1986 № 250/к, прийняти на посаду електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем в шахті;
з 01.06.1986, на підставі наказу від 02.06.1986 № 515/к, звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики;
з 01.09.1986, на підставі наказу від 02.09.1986 № 468к, прийнятий електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем в шахті;
з 10.06.1987, на підставі наказу від 11.06.1987 № 221/к, звільнений за повісткою в Радянську армію;
з 03.07.1989, на підставі наказу від 03.07.1989 № 110/к, прийнятий електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем в шахті;
з 29.10.1999, на підставі наказу від 29.10.1999 № 323/к, звільнений за статтею 38 ЗКпП України (за власним бажанням).
Відповідно до довідки від 19.04.2018 №155 відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців» виданої ОСОБА_1 , останній працював повний робочий день в відокремленому підрозділі «Шахта Трудівська» з 20.05.1985 по 16.06.1985, з 17.06.1985 по 02.12.1985, з 10.03.1986 по 01.06.1986, з 01.09.1986 по 10.06.1987, з 03.07.1989 по 29.10.1999 виконував роботи що відносяться до списку № 1, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з копією трудової книжки від 06.02.2019 серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 06.02.2019, на підставі наказу від 06.02.2019 №1, прийнятий на посаду дезінфектора в ТОВ «СПК Ліквідатор», з 30.09.2019, на підставі наказу від 30.09.2019 № 35, звільнений за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
12.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію за віком за Списком № 1.
Відповідно до розписки-повідомлення від 12.02.2020 № 2595 позивачем разом з заявою подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом про навчання; довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; заяву про спосіб виплати пенсії; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП; довіреність та паспорт представника.
Представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 12.02.2020, якою просила долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 довідку про підтвердження пільгового стажу по Списку № 1 від 19.04.2018 № 155 та довідку про заробітну плату від 27.04.2018 № 33.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.03.2020 № 2600-0314-8/30605 повідомило позивача, що провести перевірку первинних документів на підставі яких видаються довідки про підтвердження пільгового стажу, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території не має можливості, тому довідки не можуть бути враховані для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до наданих до заяви документів (трудова книжка, військовий квиток, диплом) загальний страховий стаж складає 25 років 3 місяці 4 дні, пільговий стаж - відсутній.
Представник позивача звернулась із заявою від 12.05.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якою просила повідомити про результати розгляду довідок про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 від 19.04.2018 № 155 та від 27.04.2018 № 33.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 18.06.2020 №12724-12517/к-02/8-2600/20 повідомило позивача, що обчислити пенсію на підставі довідки виданої підприємством, яке розташоване на тимчасово не підконтрольній українській владі території не має підстав.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що позивач не може бути позбавлений права на пенсію на пільгових умовах, через неможливість провести перевірку документів, на підставі яких видаються довідки про підтвердження пільгового стажу, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду у його трудовій книжці.
При цьому, відмовляючи у зобов'язанні Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду з такою вимогою є передчасним, оскільки предметом даного спору була виключно можливість чи неможливість врахування стажу позивача на підставі довідки, виданої підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні норми щодо підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах викладенні пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (пункт 3); для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З системного аналізу наведених норм слідує, що для призначення позивачу пенсії необхідно встановити вік (досягнення 50 років), стаж роботи (25 років, з них 10 років на відповідних роботах). Для встановлення цих обставин основним документом є трудова книжка. За відсутності відповідних відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу можуть враховуватись довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 (зі змінами та доповненнями) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема, до переліку включено м. Донецьк.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Трудівська» (ідентифікаційний код 00174881) зареєстровано у місті Донецьк. За такої обставини суд погоджується з доводами відповідача про неможливість здійснення перевірки, поданої позивачем довідки від 19.04.2018 №155.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не може бути позбавлений права на пенсію на пільгових умовах, через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Донецьк, оскільки стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду у його трудовій книжці. При цьому Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Трудівська» утворено в період, коли м. Донецьк знаходилось під контролем української влади, а отже утворено відповідно до законодавства України Всі документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до проведення Антитерористичної операції, тому мають бути враховані під час вирішення питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах з 12.02.2020.
Верховний Суд, розглядаючи подібну категорію спорів, сформував правову позицію, за якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. В свою чергу, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав (постанови від 31.10.2019 справа №711/10426/16-а, від 28.08.2018 справа №175/4336/16-а, від 25.09.2018 справа №242/65/17, від 11.07.2019 справа №423/1156/17, від 27.03.2020 справа №235/5162/17, від 03.06.2021 справа №264/1627/17).
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що довідка від 19.04.2018 №155, яка підтверджує пільговий стаж позивача, підлягає врахуванню при призначенні пенсії, оскільки її неприйняття пенсійним органом порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
При цьому, щодо апеляційної скарги позивача в частині відмовлених позовних вимог, то колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату позивачу пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, відповідно така вимога є заявленою передчасно.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Колегія суддів наголошує, що як правильно було встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору була виключно можливість чи неможливість врахування стажу позивача на підставі довідки, виданої підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Так, під час судового розгляду судом установлено наявність належних доказів (трудова книжка та довідка від 19.04.2018 №155), які повинні бути враховані під час розрахунку стажу на відповідних роботах.
В той же час, у листі від 06.03.2020 №2600-0314-8/30605 орган Головне управління Пенсійного фонду України зазначено лише про неможливість врахування стажу на підставі довідки, водночас інші подані позивачем документи для встановлення наявності необхідного стажу відповідачем не розглядались.
Тому вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенси, а caме з 12.02.2020 спрямовані на майбутній захист його прав, свобод та інтересів.
В той же час, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. У даному випадку, у межах спірних правовідносин, такі обставини наявні.
Так, позовна вимога зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії, а caме з 12.02.2020 стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки як вірно вказав суд першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у відповідному листі позивачу зазначали лише про неможливість врахування стажу на підставі довідки, водночас інші подані позивачем документи для встановлення наявності необхідного стажу відповідачем не розглядались.
При цьому, за змістом пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно встановити вік особи, стаж роботи, стаж роботи на відповідних роботах.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору була виключно можливість чи неможливість врахування стажу позивача на підставі довідки, виданої підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, відтак задоволення позову в оскаржуваній позивачем частині за відсутності розгляду відповідачем як суб'єктом владних повноважень інших поданих позивачем документів для встановлення наявності необхідного стажу свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (зі змінами), з урахуванням висновків суду наведених в мотивувальній частині рішення.
Отже, доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.М. Єгорова,
А.Г. Степанюк