Справа № 522/6550/21
Провадження № 2/522/6288/21
05 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.,
представника позивача - адвоката Деренько О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), яка подана адвокатом Деренько Оксаною Іванівною (адреса: 65048, м.Одеса, вул. Успенська, 54) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), в якій просить визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою під АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі, проте у ній не проживають понад шість місяців, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі немає. Позивач перешкод відповідачам у користуванні житловим приміщенням не чинив. Реєстрація відповідачів у квартирі носить формальний характер.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Деренько О.І. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подали.
Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 12.02.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куртєвою Х.І. та зареєстрований в реєстрі за № 196. Відповідно до п. 1 вказаного договору ОСОБА_6 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру під АДРЕСА_3 (а.с.8).
Право власності позивача ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9).
Як вбачається з розписки попереднього власника квартири ОСОБА_7 від 07.10.2015, остання зобов'язалася до 20.02.2016 зняти з реєстрації ОСОБА_2 (а.с. 10, 11).
Відповідно до листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № 1834/01-07 від 21.09.2021 за відомостями Департаменту, станом на 20.09.2021 за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.08.2002 (а.с.72).
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 року в справі № 243/7004/17-ц.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 17.10.2018 року у справі № 521/17805/16-ц, відповідно до якої згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Також Верховний Суд роз'яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі протягом тривалого часу, сторони не пов'язані спільним побутом, при цьому, відповідач не несе витрат по утриманню квартири, що створює позивачу додатковий тягар, оскільки останній зобов'язаний сплачувати комунальні послуги з урахуванням факту реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 у вказаній квартирі.
Крім того, як вбачається з розписки попереднього власника квартири ОСОБА_7 від 07.10.2015, остання зобов'язалася до 20.02.2016 зняти з реєстрації ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, право відповідача ОСОБА_2 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника.
За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що вимога про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 підлягає задоволенню.
Щодо визнання втратившими право користування ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав, оскільки як свідчать матеріали справи, останні на даний час за вказаною адресою зареєстрованими не значаться.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95,141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою під АДРЕСА_3 .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.І. Ковтун