Справа № 522/14439/20
Провадження по справі №1-кп/522/1747/21
03 грудня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 106 в об'єднаному провадженні № 522/14439/20, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №120201600000000913 від 11.08.2020 року та №12019000000000032 від 11.01.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
заявника - ОСОБА_6 , та його представників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників обвинуваченої - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває об'єднанане провадження №522/14439/20 за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях №120201600000000913 від 11.08.2020 року та №12019000000000032 від 11.01.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2021 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання та залучення його у якості потерпілого у даному кримінальному провадженні.
03.12.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси повторно від представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , надійшла заява про визнання та залучення ОСОБА_6 до кримінального провадження як потерпілого у вищевказаному кримінальному провадженні, що майже аналогічна за змістом, та яку вже було розглянуто судом раніше.
В судовому засіданні ОСОБА_6 та його представники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підтримали подану заяву та просили суд її задовольнити.
Адвокат ОСОБА_7 вказав, що при постановленні ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2021 року судом не було досліджено та не встановлено саме наявність шкоди, заподіяної ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , що є правовою підставою для такого залучення, незважаючи на кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення.
Прокурори у судовому засіданні не заперечували проти визнання ОСОБА_6 та залучення його як потерпілого в даному кримінальному провадженні.
Обвинувачена та її захисники заперечували проти задоволення поданої заяви та просили відмовити заявнику. Вказали, що ОСОБА_6 та його представник зловживають своїми правами, чим затягують процес і порушують таким чином права сторони захисту на судовий розгляд.
Вислухавши учасників кримінального провадження, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Підстави для визнання особи потерпілим визначені положеннями статті 55 КПК України.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Отже, юридичною підставою появи в кримінальному процесі потерпілого є наявність передбачених законом приводів для визнання особи такою.
Виходячи зі змісту вказаної норми, слід розуміти, що не кожна особа, яка звернулася із заявою про визнання її потерпілою чи яка вважає себе такою, має бути залучена у якості потерпілого, без наявності для цього правових підстав.
При цьому, при визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий причинно-наслідковий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Варто зазначити, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, дійсно має право після початку кримінального провадження подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого, однак це не означає, що особа може безліч разів подавати вказану заяву з тих самих підстав, з яких їй вже було відмовлено судом, оскільки це буде вказувати на зловживання особою своїми правами та затягування розгляду кримінального провадження в розумні строки.
Слід зазначити, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні покладено одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого).
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слід окремо зазначити, що фактичні обставини кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце ще у 2019 році. При цьому, ані ОСОБА_6 , ані його представники жодного разу під час досудового розслідування не зверталися із заявою про залучення та визнання його потерпілим.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у Справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість, поняття «потерпілий» визначено кримінально-процесуальним законодавством. Так, ч. 1 ст. 55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття «потерпілий» у кримінально-правовому значенні є первинним відносно його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Суд також враховує постанову Верховного Суду від 03 грудня 2019 року в справі №686/26653/18, провадження №61-12277св19, згідно з якою шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як вбачається з обвинувального акту, протиправні дії, які інкримінуються ОСОБА_3 , безпосередньо стосуються не ОСОБА_11 , а ОНМУ як юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
В поданій заяві представник ОСОБА_11 зазначив, що кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , завдали ОСОБА_11 значної моральної шкоди. Він зазнав значного занепокоєння, стресу, розчарування та відчуття несправедливості, які спричинили йому сильних душевних страждань, що призвело до гормональної дисфункції, патологічних змін серцево-судинної системи, системи травлення, порушення загального стану гомеостазу та психічної діяльності. Крім того, внаслідок вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, ОСОБА_11 змушений брати участь у численних судових спорах та доказувати те, що він був законним виконувачем обов'язків ректора ОНМУ. Як наслідок, ОСОБА_11 перебуває у постійному психологічному напруженні, переживаннях та морально страждає, тому вважає себе потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні.
Слід окремо зазначити, що особа не визнається потерпілою автоматично лище за наявості заяви про визнання її потерпілої чи бажання бути потерпілою особою.
Однак, з поданої заяви не вбачається, що значна моральна шкода була завдана ОСОБА_11 , яка виразилась у змінах в організації його життя та погіршення його стану здоров'я, саме внаслідок протиправних дій, які інкримінуються ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні, тобто між ними відсутній причинно-наслідковий зв'язок і як наслідок, відсутня можливість визнання та залучення ОСОБА_11 як потерпілого в даному кримінальному провадженні.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України, які згідно доктрини кримінального права належать до формального складу.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 інкримінується несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинені особою, яка має право доступу до неї, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 362 КК України, а також несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинені повторно, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 362 КК України.
Разом з тим, в формулюванні обвинувачення не міститься будь-яких відомостей стосовно факту заподіяння шкоди ОСОБА_6 діями, які інкримінуються ОСОБА_3 , а така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди, передбачена ч. 3 ст. 362 КК України, - відсутня. В обвинувальному акті вказано, що шкода кримінальним правопорушенням не завдана. Доказів, які б підтверджували зворотне, представником ОСОБА_11 долучено до заяви або надано в судовому засіданні не було.
Зважаючи на фактичні обставини викладені в обвинувальному акті щодо кримінального провадження № 12019000000000032 від 11.01.2019 року, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_11 була завдана шкода внаслідок вчинення інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України, яке б перебувало у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із описаною заявником у поданій заяві завданою шкодою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що недостатньо того, щоб особа лише вважала, що їй була спричинена яка-небудь шкода кримінальним правопорушенням. Необхідно, щоб завдана шкода перебувала у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із протиправним діянням заподіювача шкоди.
КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. «Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст.55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди у даному кримінальному провадженні. При цьому, відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_11 чи його представник не звертався із аналогічною заявою про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, хоча з поданої його представником заяви вбачається, що йому було відомо про існування вказаного кримінального провадження.
Варто зазначити, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2021 року в задоволенні аналогічної заяви про визнання та залучення ОСОБА_11 до кримінального провадження як потерпілого в кримінальному провадженні №12019000000000032 від 11.01.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України, - було відмовлено та ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2021 року ОСОБА_11 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Однак, зловживаючи своїми правами, вже представник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 , подав до суду аналогічну заяву про визнання та залучення ОСОБА_11 до кримінального провадження як потерпілого в кримінальному провадженні №12019000000000032 від 11.01.2019 року з тими самими доводами, тобто заява по суті є ідентичною попередній заяві.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання потерпілим ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, оскільки даними злочинами, які інкримінуються ОСОБА_3 , не було заподіяно шкоди його правам та інтересам, а докази на підтвердження обставин завдання ОСОБА_11 шкоди кримінальним правопорушенням, заявником подано не було.
Доводи заявника суд вважає необґрунтованими, які не базуються на загальних засадах кримінального провадження, не відповідають вимогам чинного матеріального і процесуального законодавства та, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження та формулювання обвинувачення, яке ставиться у провину ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , про визнання та залучення ОСОБА_6 до кримінального провадження як потерпілого в об'єднаному провадженні №522/14439/20, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №120201600000000913 від 11.08.2020 року та №12019000000000032 від 11.01.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України.
Керуючись ст. 55, 314, 315, 372, 376 КПК України, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , про визнання та залучення його до кримінального провадження як потерпілого в об'єднаному провадженні №522/14439/20, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №120201600000000913 від 11.08.2020 року та №12019000000000032 від 11.01.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 362 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1