Справа № 522/6857/21
Провадження № 2/522/6341/21
01 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Кісліної В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму інфляційних втрат у розмірі 40527 гривень, 3% річних у розмірі 8724 гривень, пеню у розмірі 24817 гривень, та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача подав заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що, 19 вересня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поставки обладнання № 19/09/15.
Згідно умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання поставити Відповідачу обладнання, а саме: Elos-система UB-Elos 0740 вартістю 4400 доларів США, а відповідач зобов'язався оплатити вказаний товар.
Так, позивач після отримання 50% передоплати від відповідача в розмірі 47520 гривень (еквівалент 2200 доларів США) поставив на адресу відповідача обладнання.
Факт поставки та отримання товару належної якості відповідачем підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 25.10.2015 року.
Згідно умов додатку № 2 від 25.10.2015 року до договору, сторони встановили графік оплати відповідачем за отримане обладнання, на підставі якого відповідач зобов'язався оплатити заборгованість за поставлене обладнання в розмірі 2200 доларів США 01.02.2016 року.
Відповідач до теперішнього часу не оплатив отримане обладнання в розмірі 2200 доларів США, що еквівалентно 56980 гривень.
Вказані факти встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/18559/16-ц від 20.10.2020 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 56980 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 2643,87 гривень та 3% річних у розмірі 1128,67 гривень. Вказане рішення набрало законної сили та до теперішнього часу не виконано.
Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем суду був наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого:
56980 гривень х 1,0464 (перемножені індекси інфляції за період березень 2016 року - травень 2016 року) х 1,1627 (перемножені індекси інфляції за період вересень 2016 року - липень 2017 року) х 1,1055 (перемножені індекси інфляції за період вересень 2017 року - квітень 2018 року) х 1,1034 (перемножені індекси інфляції за період вересень 2018 року - травень 2019 року) х 1,0151 (перемножені індекси інфляції за період вересень 2019 року - листопад 2019 року) х 1,0211 (перемножені індекси інфляції за період квітень 2020 року - червень 2020 року) х 1,0615 (перемножені індекси інфляції за період вересень 2020 року - лютий 2021 року) = 97507 гривень, тобто інфляційні втрати складають суму в розмірі 40527 гривень.
Розрахунок 3% річних внаслідок порушення виконання грошового зобов'язання за період 1.03.2016 по 8.04.2021 проведений в такому порядку:
56980 гривень х 3 / 100 / 365 х 1863дн. = 8724 гривень.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Як вказано у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючі дані про розмір облікової ставки Національного банку України вважаємо, що за період з 08.04.2020 року по 08.04.2021 року відповідач має виплатити позивачу пеню в розмірі 24817 гривень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) суму інфляційних втрат у розмірі 40527 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) 3% річних у розмірі 8724 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 24817 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя
01.12.2021