Справа № 522/2684/20
Провадження № 8/522/42/21
07 грудня 2021 року
Приморський районний суд м. Одеси :
під головуванням судді Абухіна Р.Д.
за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння за нововиявленими обставинами
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2021 року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 13.02.2004 року УВС РВ м. Пермь, ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
22.10.2021 року до суду надійшла заява представника правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16.02.2021 року за нововиявленими обставинами. Заява обгрунтована тим, що від імені позивача участь у справі приймала адвокат Нурієва Аліна Олександрівна, яка діяла на підставі ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №711 від 31.01.2021 року, яка після постановлення заочного рішення по даній справі намагалась зв'язатись із довіритилем, однак їй повідомили про те що він помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого надана до матеріалів справи. Оскільки право ОСОБА_1 на звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 виникло та було ним реалізовано за життя, в силу ст. 55 ЦПК України, після його смерті відбувся перехід такого права до його спадкодавця, що не було відомо на момент постановлення заочного рішення по даній справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було залищено без руху та надано строк для усунення недоліків, які були усунуті 04.11.2021 року.Ухвалою суду від 08.11.2021 року заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання.
Сторони по справі до судового засідання не з'явились, представник заявника подала до суду заяву, якою просила справу розглядати за її відсутності, скасувати заочне рішення за нововиявленими обставинами, замінити позивача- ОСОБА_1 його правонаступником- ОСОБА_2 , та ухвалити нове яким позов задовольнити. На заочний розгляд справи згодна.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялась, своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.
Суд вважає, що справу можливо слухати у її відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.2 ст.423 ЦПК України, підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
З огляду на те, що існували істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка представляла інтереси позивача, на час розгляду справи, суд вважає що є підстави для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
З огляду на те, що існували істотні обставини, які не були суду відомі на час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на те, що позивач по справі ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 суд вважає за необхідне замінити сторону по справі позивача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 , яка прийняля спадщину після смерті позивача та отримала свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується наявними у справі доказами.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 26.08 2010 року ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу №7692, посвідченим Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв.м.
01.03 2018 року Приморським районним судом м.Одеси було винесено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яким позовні вимоги Позивача було задоволено.
27.11.2019 року Одеським апеляційним судом заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2018 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на квартиру - відмовлено.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Одеської області, Адамець О.І., було внесено запис про право власності №27856262, номер реєстраційної справи 1523666651101 та зареєстровано право приватної власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Підставою реєстрації права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер:1497, виданий 11.09.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І..
Отже, спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, адже він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.
Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов'язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Велика Палати Верховного Суду у пунктах 146, 147 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зробила висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Суд, керуючись тим, що спірна квартира вибула з його володіння поза волею власника та встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження спірної квартири, суд дійшов до висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позову.
Вибуття майна з володіння власника ОСОБА_1 на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасовано, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника, ОСОБА_1 , поза його волею, тобто він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною будь-якого правочину щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.
Верховний суд у постанові від 30.01.2018 у справі № 756/5793/15-ц, не відступаючи від правових позицій Верховного суду України, викладених упостановах: № 6-107 цс 12 від 7 листопада 2012 року, № 6-348 цс 15 від 10 червня 2015 року, № 6-67 цс 15 від 13 травня 2015 року зазначив, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.
Таким чином, вказана квартира вибула з власності ОСОБА_1 поза його волею, тобто на підставі рішення суду. В той же час, та обставина, що вказане рішення скасоване є беззаперечною підставою для витребування майна у добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Такий висновок підтверджується також постановами Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року (справа № 6-146цс13 ), 28 січня 2015 року (справа № 6-218цс14 ), 24 червня 2015 року (справа № 6-251цс15 ) в яких викладено правовий висновок, що за змістом ч. 1 статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і власник майна вправі витребувати його від добросовісного набувача.
Таким чином, квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь правонаступника ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є таким рішення і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Отже, рішення суду про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є достатнім та ефективним способом захисту та забезпечить відновлення порушеного права.
За наведених обставин позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенні у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.15, 16, 317, 321, 328, 387, 388, 391 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263, 264, 265, 354, ЦПК України, суд -
Заяву представника правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2021 року, - задовольнити.
Скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.02.2021 року.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_2 9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий відділом УФМС Росії по Пермському краю в Індустріальному районі м. Пермь, 08.08.2013 року).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення: 07.12.2021 року.
Суддя: Р.Д. Абухін
07.12.21