Справа № 522/19418/20
Провадження № 2/522/4480/21
06 грудня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,-
Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд усунути перешкоди в користуванні власністю - квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у проведенні ремонту в квартирі АДРЕСА_1 та відкрити доступ до зазначеної квартири для проведення ремонту.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кобзарем О.Ю., укладеним між позивачем, як покупцем, та відповідачем як продавцем. Після укладення договору купівлі-продажу відповідач всупереч волі позивача продовжила проживати в квартирі. За час користування відповідачем квартирою її технічний стан погіршився, що призвело до втрати її ринкової вартості.
На даний час позивач має наміри розпорядитися квартирою АДРЕСА_1 для чого бажає провести ремонт, уклавши при цьому договір підряду №1/20 від 02.06.2020 року з підприємцем ОСОБА_3 , однак відповідач перешкоджає у доступі до приміщення.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Позивач про час, дату та місце судового засідання сповіщалась належним чином, однак до суду не з'явилась. Представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з'явився. Від представника відповідача на два засідання поспіль - 28.10.2021 року та 06.12.2021 року надійшли заяви про відкладення судового засідання. Підтвердження зайнятості адвоката відповідача в іншому судовому засіданні до суду не надані.
Відзив на позовну заяву відповідачем не надано, правову позицію щодо предмету спору на висловлено.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України, Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Верховний Суд у постанові від 1жовтня 2020року усправі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.12.2014 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1509.
Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивача на те, що відповідач після укладення договору купівлі-продажу продовжила проживати в квартирі та призвела до погіршення її технічного та санітарного стану.
На даний час позивач має намір розпорядитися квартирою, попередньо провівши у ній ремонтні роботи, однак відповідач перешкоджає у доступі до приміщення на підтвердження чого надав акти про відмову надати доступ до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 09.06.2020 року, 16.07.2020 року та 11.09.2020 року.
Відповідно до ч. 1ст. 3ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплює принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч.1, 2 ст. 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.386 ЦК України ("Засади захисту права власності"): Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
З огляду на те, що позивач на даний час є власником житлового приміщення, яким користується відповідач та чинить перешкоди у здійсненні ним права власності, дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права позивача.
Аналогічної позиції дотримується ВС/КЦС у своїй Постанові від 29.08.2018 року по справі № 583/3745/16-ц, де задовольняючи касаційну скаргу ВС вказує на те, що: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідач про розгляд справи судом була обізнана, її представник ознайомлювався з матеріалами справи та подавав клопотання, однак своїм правом надати заперечення проти позову суду не скористалась.
З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Судом встановлено, що через порушення відповідачем прав позивача, останній поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією на зазначену суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,15,16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,- задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в проведенні ремонту в квартирі АДРЕСА_1 та надати доступ до зазначеної квартири для проведення ремонту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення: 06.12.2021 року.
Суддя: Абухін Р.Д.
06.12.21