6 грудня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в рамках кримінального провадження № 12020150250000237 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця р. Азербайджан, Ленкоранського району, с. Болади, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 357 КК України;
-якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 січня 2022 року включно.
Учасники судового провадження:
захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції
за допомогою платформи EasyCon)
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалою, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 23 січня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 зазначає, що ухвала суду не відповідає вимогам КПК України, не обґрунтована матеріалами кримінального провадження, а тому підлягає скасуванню.
Посилається на те, що в клопотанні прокурора , окрім переліку ризиків встановлених ст.177 КПК України, не наведено жодного доказу, що такі ризики мають місце бути, не доведено таких ризиків і при розгляді клопотання прокурора в суді. На думку сторони захисту, ризики які могли бути на початку розслідування справи зменшились або зовсім зникли.
Вказує, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, одружений, має двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, в 2020 році переніс операцію на серці.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12020150250000237, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 та ч.3 ст.357 КК України, а також ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.358 та ч.3 ст.357 КК України.
В судовому засіданні 26.11.2021 року прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою ще на два місяці, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 177 КПК України існують ризики, які не дають підстав для обрання обвинуваченим будь яких інших більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 23 січня 2022 року включно.
Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд прийшов до висновку, що на даний час, на переконання суду, встановлені ризики, а саме ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились та продовжують існувати і запобігти цим ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити ефективний розгляд кримінального провадження.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12020150250000237, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 та ч.3 ст.357 КК України, а також ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.358 та ч.3 ст.357 КК України.
В судовому засіданні 26.11.2021 року прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою ще на два місяці, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 177 КПК України існують ризики, які не дають підстав для обрання обвинуваченим будь яких інших більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 23 січня 2022 року включно.
Апеляційна скарга захисника подана в інтересах обвинуваченого та ОСОБА_6 , а тому, апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не переглядає.
Так, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, пославшись на відомості що характеризують його особу, обставини вчинення та тяжкість інкримінованих йому злочинів, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а тому може виїхати за межі України, в тому числі на тимчасово непідконтрольні Україні території; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному проваджені, які на даний час не допитані судом; вчинити інші кримінальні правопорушення , оскільки обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий за ч. 4 ст. 187 КК України, має непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за цим злочином.
Наведені обставини дають можливість припустити, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити нові кримінальні правопорушення, і свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є вірним.
На даний час обвинувачені в даному кримінальному провадженні, не допитані судом, так як висловили бажання надати показання після допиту всіх свідків, потерпілих та дослідження всіх матеріалів справи. Крім того, судом ще не допитувався малолітній потерпілий ОСОБА_11 та свідки, про допит яких було вирішено судом за клопотанням сторони захисту.
Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, є безпідставним доводи апелянта відносно необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, та більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
З урахуванням тяжкості злочину, з метою запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, судом першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого йому обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт, про що просить захисник.
Посилання на певні дані про особу обвинуваченого не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду апеляційним судом перевірці не підлягають, а тому доводи апелянтів і в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а від так, і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: