Справа № 466/3829/21 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 22-ц/811/2922/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:70
30 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
29 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів позов задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову з 29 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом не було взято до уваги, що позивачка щомісячно несе значні витрати пов'язані із відвідуванням донькою курсів підготовки до школи та англійської мови, витрати на придбання одягу, продукти харчування, іграшки, канцтовари, медикаменти, профілактичні засоби, відвідування розважальних центрів. Окрім того, зазначає, що відповідач фінансово не забезпечує доньку, не цікавиться її вихованням. Також звертає увагу на те, що суд залишив поза увагою ту обставину, що до 22 січня 2021 року відповідач працював, отримував стабільну високу заробітну плату, а після звільнення протягом певного періоду перебував закордоном. Окрім того, скаржник не погоджується з тим, що суд визначаючи аліменти в розмірі 2000 грн. не врахував рекомендований розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18 листопада 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 30 листопада 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та визначаючи розмір аліментів, суд враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище відповідача та дитини, виходив з тих обставин, що відповідач на даний час не працевлаштований, у нього відсутнє постійне джерело доходу.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2021 року, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 12).
У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 29.09.2015 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 5).
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 1095/51.10-07 від 24.06.2021, станом на 24.06.2021 відповідач ОСОБА_3 звільнений з роботи ТзОВ «СТД» 22.01.2021.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов'язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ст.ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дітей сторін по справі, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст.182 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Враховуючи суму аліментів на утримання дитини, яку позивачка просила стягувати - 4000 грн., розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стан здоров'я позивачки та відповідача, ту обставину, що відповідач звільнений з роботи ТзОВ «СТД» 22.01.2021 року, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, інтереси та потреби малолітньої дитини, зумовлені її розвитком та станом здоров'я, сума аліментів в розмірі 2000 грн. на дитину є достатньою для забезпечення надійного захисту інтересів дітей для отримання нею стабільного утримання з сторони відповідача - батька.
Позивачкою не доведено, що визначений судом розмір аліментів не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також є таким, що не покриє половину витрат на утримання дитини, а матеріальний стан відповідача є таким, що дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі 4000 грн. щомісячно.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - - залишити без задоволення..
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник