Справа № 448/1225/19 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/2729/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
07 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 травня 2021 року,-
у серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано, що підтверджується актовим записом відділу ДРАЦСу Мостиського РУЮ Львівської області № 51 від 11.06.2009 року. Під час сімейного життя у них народилося четверо дітей, троє з яких повнолітні, а на неповнолітню дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач сплачує аліменти. Стверджує, що їхня дочка, ОСОБА_3 , досягнула повноліття, однак продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу в розмірі 1/4 частини з усіх його видів доходу, оскільки є військовим пенсіонером і окрім того перебуває на військовій службі за контрактом. Зазначає, що зросли видатки на утримання дочки, оскільки у зв'язку з навчанням їй необхідне додаткове харчування, одяг, канцелярське приладдя, а також кошти на доїзд на навчання та інше, однак відповідач ухиляється від добровільного виконання своїх обов'язків щодо надання матеріальної допомоги дитині, яка продовжує навчання. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на весь час навчання, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною 23 років.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 13 серпня 2019 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання в Університеті державної фіскальної служби України, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено негайному виконанню.
Стягнуто з ОСОБА_1 512.22 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт стверджує, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів потреби неповнолітньої дочки у матеріальній допомозі у зв'язку з її навчанням, зокрема, доказів, які б підтверджували дійсність певних витрат, пов'язаних з проїздом на навчання чи з придбанням канцелярського приладдя. Зазначає, що судом не взято до уваги, що їхня дочка навчається на денній формі навчання, знаходиться на повному державному забезпеченні та зареєстрована в гуртожитку (казармі) навчального закладу. Вказує, що, враховуючи його статус учасника бойових дій, дочка скористалася державною програмою допомоги відповідно до якої отримала право на соціальну стипендію, безоплатне забезпечення підручниками, безоплатний доступ до мережі Інтернет, тощо. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про наявність потреби дочки у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням, як і про наявність у нього можливості надавати таку допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази достатнього рівня його доходів, які б свідчили на можливість надавати таку матеріальну підтримку повнолітній дочці. Наголошує, що у нього на утриманні є дружина та малолітній син, яким він зобов'язаний надавати допомогу. Звертає увагу, що він ніколи не ухилявся від сплати призначених йому аліментів, але й значно переплатив їх в розмірі 132083.29, що, на його думку, також суттєво вплинуло на його матеріальне становище. На його думку, повнолітня дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час подання апеляційної скарги уже не потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, оскільки таке закінчилося. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 травня 2021 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 травня 2021 року у призначено на 17 год. 00 хв. 29 листопада 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 07 грудня 2021 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 29 листопада 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 07 грудня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок утримувати дітей, в тому числі повнолітніх, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років, виникає в обох батьків в рівній мірі, а відтак, зважаючи на те, що вік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перевищує вісімнадцять років та є меншим двадцяти трьох років, вона продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може надавати в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Колегія суддів погоджується за висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200,201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано 11 червня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Мостиського районного управління юстиції Львівської області 11 червня 2009 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 21 грудня 2000 року, виданим Мишлятицькою сільською радою Мостиського району Львівської області (а.с. 5).
Довідками № 10/02-242 від 27 червня 2019 року та № 10/02-145 від 23 квітня 2021 року, виданими Університетом державної фіскальної служби України підтверджується, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету ДФС України та знаходиться на повному державному забезпеченні (а.с. 7, 193).
Крім того, у довідках зазначено, що вона зарахована на навчання відповідно до наказу про зарахування № 972 від 24 липня 2017 року і закінчує навчання у червні 2021 року.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (з місцем дислокації м. Маріуполь Донецької області) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді контролера-кулеметника першої комендантської групи відділу організації повсякденної діяльності штабу з 27 червня 2019 року, що підтверджується довідкою № 2363 від 17 грудня 2019 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 (а.с. 61).
З долученої до матеріалів справи довідки № 307 від 17 грудня 2019 року, виданої Донецьким прикордонним загоном Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України вбачається, що дохід ОСОБА_1 за період з червня 2019 року до листопада 2019 року становить 93 337.48 грн (а.с. 62).
Довідкою № 2018 від 12 квітня 2021 року, виданою Відділом обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 4057.73 грн. в місяць, а за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року розмір отриманої ним пенсії склав 24 346.38 грн. (а.с. 181).
Наказом № 307-ос від 28 серпня 2020 року «Про особовий склад» начальника 7 прикордонного загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів ОСОБА_1 з 28 серпня 2020 року призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - черговим відділення управління службою відділу прикордонної служби «Смільниця» I категорії (тип Б) в порядку просування по службі.
Довідкою про доходи № 199 від 06 квітня 2021 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_4 та за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року отримав заробітну плату в розмірі 99 617.29 грн. (а.с. 190).
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 досягнула повноліття, однак продовжує навчання на денній формі, вона є такою, що не може в повній мірі себе матеріально забезпечувати, відтак потребує матеріальної допомоги батьків, як матері так і батька.
Враховуючи те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, а крім того отримує дохід у вигляді пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у нього є можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, яка продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує такої допомоги.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області 12 грудня 2009 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області 16 січня 2013 року (а.с. 24).
Однак перебування на утриманні відповідача інших осіб, а саме, неповнолітнього сина, повинно враховуватися судом при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього, однак не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки це буде суперечити інтересам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, яку, як вірно встановлено судом першої інстанції може надавати ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що обов'язок утримувати дітей, в тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років виникає в обох батьків в рівній мірі, зважаючи на те, що вік ОСОБА_3 перевищує вісімнадцять років та є меншим двадцяти трьох років, вона продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працевлаштованим, отримує стабільний дохід, крім того отримує доходи у вигляді пенсії, відтак має можливість надавати таку матеріальну допомогу, беручи до уваги перебування у нього на утриманні неповнолітнього сина, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 13 серпня 2019 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання в Університеті державної фіскальної служби України, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано, а судом першої інстанції не здобуто доказів достатнього рівня його доходів, які б вказували на наявність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання, спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою № 307 від 17 грудня 2019 року, виданою Донецьким прикордонним загоном Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, довідкою про доходи № 199 від 06 квітня 2021 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_4 , та довідкою № 2018 від 12 квітня 2021 року, виданою Відділом обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, якими підтверджується розмір доходів відповідача, які свідчать про наявність у нього можливості надавати допомогу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує такої матеріальної допомоги.
Покликання апелянта на те, що у нього існує переплата аліментів в розмірі 132 083.29 грн., не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції, оскільки на момент його ухвалення ОСОБА_1 не було подано доказів наявності такої переплати, відтак зазначена обставина судом першої інстанції не досліджувалася, а тому не може враховуватися при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 07.12.2021 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк