Справа № 464/3538/21 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/811/3374/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
07 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року,-
у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 липня 2008 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2021 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання їхньої неповнолітньої дочки, незважаючи на те, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, який у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Вказує, що відповідач не має інших осіб на утриманні, працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно та транспортний засіб, відтак, на її думку, може сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу). З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 травня 2021 року і до повноліття дитини.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць піддано негайному виконанню.
Рішення суду в частині визначення розміру аліментів оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи відповідача про те, що його дохід є значним і стягнення аліментів в розмірі 1/6 буде достатньо для утримання їхньої дочки, оскільки покликання відповідача на великий розмір доходу не відповідають дійсності, враховуючи, що він звільнений з основного місця роботи та перебуває на пенсії. Зазначає, що судом не враховано, що вона є безробітною, оскільки її звільнено з роботи у зв'язку з припиненням юридичної особи, а дитина перебуває на диспансерному обліку в КНП «4-та міська клінічна лікарня м. Львова» з діагнозом бронхіальна астма. Вважає, що судова практика, враховуючи сімейне законодавство України, завжди дотримувалася позиції, що у випадку стягнення аліментів на одну дитину в частці від доходу платника необхідним є розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З наведених підстав просить рішення суду в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року призначено на 16 год. 00 хв. 29 листопада 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Враховуючи, що розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 07 грудня 2021 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 29 листопада 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 07 грудня 2021 року.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року оскаржується лише в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а відтак законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині інших вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття в достатній мірі забезпечить її фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а підстав для стягнення аліментів в іншому розмірі позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 21 лютого 2012 року (а.с. 3).
Сторонами у справі не заперечується, що дитина проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Наказом Приватного підприємства «Жіноча аптека» № 10-к від 03 серпня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з посади провізора аптечного пункту № 2 аптеки № 1 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.
З поданої ОСОБА_2 щорічної декларації про майновий стан та доходи вбачається, що він працює на посаді заступника начальника центру з медичної частини-начальника медичної частини Військово-медичного центру Західного регіону та за 2019 рік задекларував дохід у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи в розмірі 386 284 грн.
Довідкою № 148 від 11 червня 2021 року, виданою Військово-медичним клінічним центром Західного регіону підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно працює в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону на посаді заступника начальника центру з медичної частини та за період з грудня 2020 року по травень 2021 року отримав дохід в розмірі 185 047.58 грн. (а.с. 36).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум у 2021 році в розмірі: з 1 січня - 2395 грн., з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дітей, їх потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, беручи до уваги майновий стан відповідача, наявність у нього постійного доходу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримування неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення належного матеріального утримання дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що доходи відповідача не відповідають дійсності, оскільки він 11 серпня 2021 року вийшов на пенсію, не підтверджуються матеріалами справи, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені в апеляційній скарзі, апелянтом, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суду не надано.
Крім того, ОСОБА_1 не зверталася з клопотанням про витребування доказів, які б підтверджували її доводи, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, зміна матеріального стану платника або одержувача аліментів може бути підставою для збільшення або зменшення визначеного судом розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, зокрема, стан здоров'я дитини, яка перебуває на диспансерному обліку з діагнозом бронхіальна астма, не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки апелянт не подавала доказів на підтвердження вищезазначених обставин до суду першої інстанції.
До апеляційної скарги долучено довідку від 31 серпня 2021 року, видану Комунальним некомерційним підприємством «4-а міська клінічна лікарня м. Львова», з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом бронхіальна астма (а.с. 79).
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З долученої до апеляційної скарги довідки вбачається, що вона видана 31 серпня 2021 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення в даній справі, а відтак не може братися до уваги при його перегляді в апеляційному порядку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 07.12.2021 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк