Справа № 463/10332/20 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/811/2626/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:39
07 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року,-
у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року, стягнуто з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на його користь за договором № 22/2008ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12500 грн. тіла кредиту, 20 972.25 грн. процентів за користування кредитом та 12500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972.25 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на його користь за договором № 22/2008ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12500 грн. тіла кредиту, 20 972.25 грн. процентів за користування кредитом та 12500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972.25 грн. Стверджує, що на виконання вищезазначеного рішення суду Личаківським відділом державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавчі провадження № 49896567, № 47277859 та № 47553746, однак відповідачі ухиляються від виконання рішення суду і кошти йому не повертають. Зазначає, що зобов'язання повинно належним чином, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Вказує, що умовами кредитного договору передбачено, що в разі виникнення заборгованості зі сплати кредиту чи процентів за користування кредитом, через чотирнадцять днів з дня обумовленої дати сплати, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що за своєю правовою природою є неустойкою. Наголошує, що пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, починаючи з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Вважає, що на кого користь підлягає стягненню неустойка за користування за договором № 22/2008ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року за листопад 2019 року в розмірі 11 250 грн. та компенсація за відрив від звичайних занять в розмірі 2500 грн. З наведених підстав просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь за договором № 22/2008ЛФ про надання кредиту від 04.04.2018 року пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за листопад 2019 року в розмірі 11 250 грн. та судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2500 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що жодним чином не змінював умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, оскільки позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 12500 грн. не було вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилася відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Зазначає, що станом на день звернення до суду з позовом про стягнення тіла кредиту в розмірі 12500 грн. відповідачі повинні були повернути цю суму кредиту в період з 04 лютого 2009 року по 04 квітня 2010 року включно, відтак відсутня вимога про дострокове повернення частини позики. Вважає, що боржник, який своєчасно не повернув суму позики зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли кошти мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цивільного законодавства. Вказує, що пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в договорі або законі, починаючи з першого дня прострочення до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане, відтак її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року призначено на 17 год. 45 хв. 29 листопада 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 07 грудня 2021 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 29 листопада 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 07 грудня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно нараховано неустойку за листопад 2019 року в розмірі 11 250 грн. у вигляді 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між Кредитною спілкою «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 22/2008ЛФ, позичальнику надано кредит в розмірі 20 000 гривень на строк 24 календарних місяців, тобто до 04 квітня 2008 року зі сплатою за користування кредитними коштами 0,13699% від суми залишку кредиту, за кожен день користування кредитом.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04 квітня 2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45 972,25 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04 квітня 2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 45 972,25 грн.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року.
Таким чином, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року набрало законної сили, відтак на його виконання видані виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження з виконання вищезазначеного рішення суду.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки № 22/2008ЛФ/1 та № 22/2008ЛФ/2 відповідно, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору. В разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник та поручителі відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники. Згідно з договором про відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 29 березня 2013 року до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитним договором № 22/2008ЛФ від 04 квітня 2008 року, укладеним між відповідачами і КС «Либідь». Як зазначено в п. 1.2 цього договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав (12500 гривень тіла кредиту та 11453,53 гривень процентів), а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору № 22/2008ЛФ від 04 квітня 2008 рокув разі виникнення заборгованості в погашенні кредиту та/або процентів за користування кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної в п. 5.1 даного договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 5.1 кредитного договору № 22/2008ЛФ від 04 квітня 2008 року передбачений графік погашення кредиту та процентів за користування ним.
Обгрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 надав розрахунок додаткових процентів за користування коштами кредитодавця в розмірі 3 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом за листопад 2019 року в розмірі 11 250 грн.
Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Враховуючи те, що строк дії кредитного договору № 22/2008ЛФ від 04 квітня 2008 року закінчився 04 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 скористався своїм правом на повернення кредиту, звернувшись з відповідним позовом до суду, пред'явивши до позичальника та поручителів вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України щодо яких ухвалені судові рішення, які набрали законної сили, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за листопад 2019 року в сумі 11 250 грн. на підставі п.4.3 кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 07 грудня 2021 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк