П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6278/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Кермач А.І.
апелянта - ОСОБА_1
розглянувши в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання протиправними та скасування постанов від 02.07.2021, від 14.07.2021 ВП № 65961402, -
06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу Баришнікова Артема Дмитровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65961402 з примусового виконання виконавчого напису №53038, виданого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 369,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 9 932,71грн;
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 109628,82 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 14 липня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов'язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109 628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що приватним виконавцем Миколаївського виконавчого округу Баришніковим Артемом Дмитровичем були винесені вищевказані постанови з порушеннями вимог чинного законодавства. Під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження відповідач зобов'язаний був перевірити виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернути виконавчий документ без виконання. Однак, цього зроблено відповідачем не було.
Вказує на те, що, виконавчий напис може вчинятися нотаріусом виключно на документі, що передбачений Переліком. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зі змісту виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі пункту 2 Переліку. Згідно пункту 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Анкета-заява про акцепт пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» не є кредитним договором за визначенням відповідно до ст. 1054 ЦК України, а відтак на такому документі не може бути вчинений виконавчий напис.
Позивач вважає, що приватний виконавець Баришніков А.Д. зобов'язаний був перевірити виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернути виконавчий документ без прийняття до виконання. Тому вважає його дії протиправними, а постанови такими, що підлягають скасуванню.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на вимоги ст.ст.11, 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Вказав, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не порушено, та вказані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов'язано ТОВ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн., винесені правомірно.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи, у зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. У зв'язку з викладеним, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №53038 на анкеті-заяві про акцепт пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», що підписана ОСОБА_1 10.05.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень.
20 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65961402 з примусового виконання виконавчого напису №53038, виданого 24. травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження позивач отримав: постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 369,00 грн.; постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 9932,71грн.
02.07.2021 року від стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надійшла заява про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 24.05.2021 № 53038 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 99 327,11 грн. До заяви доданий виконавчий напис, та копію анкети заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с.6,7).
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 02 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 109628,82 грн.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 14 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов'язано ТОВ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн
Не погодившись із вказаними постановами від 02.07.2021 ВП № 65961402, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII), примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
На аналогічних принципах базуються засади виконавчого провадження, визначені ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
Стаття 1 Закону № 1404-VIII визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом в розумінні ст. 3 Закону № 1404-VIII.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги щодо обов'язкових реквізитів виконавчого документа
Відтак, згідно п.3 ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частина 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження №65961402, є виконавчий напис приватного нотаріуса Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Л.В. №53038 від 24.05.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 99327,11 грн. на користь ТОВ «Вердикт Капітал»
Відповідно до п. 1 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 затверджено зміни, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема пунктом 2 доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості..
22 лютого 2017 року набрала законної сили постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14, якою визнано нечинними та скасовано пункт 1 та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб'єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника).
Враховуючи викладене, з 23 лютого 2017 року стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин здійснюється виключно в судовому порядку.
Разом з цим, колегія судів звертає зазначає наступне.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
В силу вимог Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави, а тому виконавчий напис не є правочином у розумінні частини першої статті 202 ЦК України. Більш того, правомірність (нікчемність) такого виконавчого напису не є предметом судового розгляду в даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Отже, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ (виконавчий напис) стягувачу без прийняття до виконання виключно на підставах, передбачених Законом №1404-VIII ч.4.ст.4 та ч.3 ст.5 Закону 1404-VIII.
Також, в силу вимог п.5 частини першої статті 39 Закону 1404-VIII виконавче провадження лише підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Так, колегія суддів звертає увагу, що на час вирішення даного судового спору виконавчий напис № 53038 від 24.05.2021 року є чинним та таким, що позивачем не оскаржений, крім цього жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (зі змінами) не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Крім цього, на переконання колегії суддів приватний виконавець, не наділений жодними повноваженнями щодо визнання протиправними тих чи інших виконавчих документів та не наділений правом вважати спірний виконавчий напис нотаріуса нікчемним та при відкритті виконавчого провадження застосувати наслідки нікчемності, передбачені ЦК України.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 07.12.2021 року.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.