07 грудня 2021 р. м.ОдесаСправа № 540/3326/21
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021р. у справі №540/3326/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021 року
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року у справі № 420/3326/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 20.10.2021р. Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021р. витребувано з Херсонського окружного адміністративного суду матеріали справи № 540/3326/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021 року.
03.12.2021р. витребувана справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суддя-доповідач акцентує увагу на такому.
Так, в апеляційній скарзі Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання скаржником зазначено, що наразі митниця не має змоги сплатити судовий збір, оскільки немає фіксування.
Надаючи оцінку вищеозначеному клопотанню скаржника про відстрочення сплати судового збору, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суддя-доповідач вважає за необхідне зазначити таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати врегульовано положеннями частини 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті), а саме:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, із викладених норм убачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.
При цьому, при зверненні до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні докази на підтвердження факту браку відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.
Якщо таких доказі немає або їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
Між тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та браком у неї коштів, призначених для сплати судового збору, як і довготривала процедура погодження сплати судового збору, яка стосується адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень, не звільняють державний орган від обов'язку сплати судового збору.
Скаржник, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що клопотання про відстрочення сплати судового збору Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі не обґрунтоване, із наданням належних та допустимих доказів, суддя-доповідач дійшов висновку щодо неможливості його задоволення та відстрочення скаржнику сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2270 гривень.
Виходячи з наведеного, для правильного визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.
За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами підпункту 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України одним із обов'язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України установлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами.
При цьому, з метою виконання та досягнення митних цілей, на митні органи покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів.
Якщо за наслідками такого контролю установлено, що митну вартість визначено не вірно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову, у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Відтак, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваним рішенням.
Так, згідно із рішенням Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021р. ТОВ “МЕГАОПТСТРОЙ” розраховано митну вартість товару в загальному розмірі 221817грн. (8146,80 USD х 27,2275), яку митним органом скориговано до 602980,49грн. (22146,01 USD х 27,2275).
Таким чином, різниця між розрахованою декларантом та скоригованою контролюючим органом митною вартість товарів становить 381163,49грн. у зв'язку з чим за звернення до суду першої інстанції з вимогою майнового характеру ТОВ “МЕГАОПТСТРОЙ” повинно було сплатити судовий збір в сумі 5717,45грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021р. у справі №540/3326/21 Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі повинна сплатити судовий збір у загальному розмірі 8576,18грн.
За подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 8576,18грн. на рахунок №UA678999980313101206081015758 , код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526 , банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, суддя-доповідач
У задоволенні клопотання Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021р. у справі №540/3326/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2021/000149/1 від 01.07.2021 року - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк з дні отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 8576,18грн.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору, апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.