30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/1859/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року в адміністративній справі №280/1859/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.03.2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020;
- зобов'язати відповідача невідкладно нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020 на сім'ю із трьох осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 25.06.2005 по 22.04.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частини НОМЕР_1 , місцем дислокації якої є м.Запоріжжя. Під час проходження військової служби позивач мешкав у найманому житлі разом із дружиною та дитиною, так як власного житла сім'я не мала, а службовим житлом військова частина їх не забезпечення. Позивачем вказано, що до 01.01.2020 він отримував грошову компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення відповідно до норм чинного законодавства України. Проте, з 01.01.2020 по 22.04.2020 (дата вибуття для продовження служби у іншу військову частині у м.Дніпро) грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення не була нарахована та виплачена, у зв'язку із чим ОСОБА_1 подав рапорт від 22.04.2020 про нарахування та виплати такої грошової компенсації, проте отримав лист із пропозицією вирішити це питання у житловій комісії військової частини. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020 на сім'ю із трьох осіб.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в подальшому вибув для проходження служби у військову частину НОМЕР_2 м. Дніпро згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 98 від 22.04.2020.
Під час проходження військової служби Позивач мешкав у найманому житлі за адресою: АДРЕСА_1 - згідно довідки про перевірку житлових умов з 08.08.2019.
22.04.2020 позивач подав Командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив надати вказівку начальнику фінансово-економічної служби на нарахування та виплату йому грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з 01.01.2020 по теперішній час.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2020 №1855 повідомлено позивача, що пункт 4 розділу 9 наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями» жодним чином не стосується виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення.
Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 1 ст. 12 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення ст. 12 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII кореспондуються із приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081.
Слід враховувати, що відповідно до п. 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450.
Згідно із п. 7 Порядку від 03.08.2006 року №1081 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКА, відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26.06.2013 року №450.
За правилами п. 2 Порядку від 26.06.2013 року №450 особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (військовослужбовцям), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує:
у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази.
Згідно із п. 4 Порядку від 26.06.2013 року №450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, у тому числі, особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Пунктами 6, 7 Порядку від 26.06.2013 року №450 передбачено, що грошова компенсація не виплачується, зокрема, у разі наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДКА та Управлінням державної охорони.
Виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем, у тому числі, встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.
Аналіз наведених правових норм показав, що соціальний захист військовослужбовців полягає у діяльності держави, спрямованої на встановлення правових і соціальних гарантій військовослужбовців, у тому числі шляхом встановленням та наданням пільг, гарантій та компенсацій у зв'язку із особливим характером військової служби.
Достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення військовослужбовців гарантуються на рівні закону та мають відповідати умовам військової служби.
Вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції вірно враховано, що, уклавши з позивачем контракт на про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, Міністерство оборони України в особі Командувача військ оперативного командування «Південь» взяло на себе зобов'язання відповідно до законодавства забезпечити військовослужбовцю офіцерського складу належні умови для проходження військової служби, у тому числі житловим приміщенням його та членів його сім'ї або виплатою грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення.
Також, виходячи зі спірних правовідносин, судом першої інстанції вірно враховано, що позивач та члени його сім'ї, які з ним разом проживають, не забезпечені службовим житловим приміщенням.
Встановлено, що відповідно до журналу обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які отримують грошову компенсацію за піднайом (найом) ними жилих приміщень військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_3 (донька) отримували грошову компенсацію за піднайом (найом) ними житлового приміщення, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , в якому вони мешкали з 08.08.2019 року.
Згідно довідки про перевірку житлових умов, майор ОСОБА_1 проживає на житловій площі по найму та потребує поліпшення житлових умов.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 01.01.2020 до 22.04.2020 на сім'ю із трьох осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року в адміністративній справі №280/1859/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов