07 грудня 2021 р.Справа № 643/10496/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Тимош О.М., по справі № 643/10496/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області в особі заступника командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Гармаша Павла Юрійовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області в особі заступника командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Гармаша Павла Юрійовича, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати постанову серія ДП18 №684201 від 27.05.2021 року, винесену заступником командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Гармашем П.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ч. 6, 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.09.2021 р. у справі № 643/10496/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.09.2021 р. у справі № 643/10496/21, прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що 26.05.2021 року він не керував транспортним засобом Audi A4 з державним номерним знаком НОМЕР_1 з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 , вказує, що його дружина керувала зазначеним транспортним засобом, крім того зазначає, що відповідачем притягнуто його до адміністративної відповідальності без проведення процедури розгляду справи всупереч положенням ст. 254 КУпАП. Посилається на висновок Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а, яким встановлено, що рапорт поліцейського не може бути допустимим доказом у справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2021 року заступник командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Гармаш Павло Юрійович прийняв постанову серії ДП18 № 684201, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ч. 6, 8 ст. 121 КУпАП і накладено штраф у розмірі 8500 гривень, за те, що 26.05.2021 року о 20 годині 20 хвилин в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 96 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, державний номерний знак НОМЕР_1 з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 , який не належить цьому транспортному засобу. Щодо зазначеного транспортного засобу порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України: порушено строки його поміщення в митний режим транзиту. Згідно з ІПНП даний транспортний засіб ввезено 13.10.2016 р. ОСОБА_2 , проте транспортний засіб використовував ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України та не поміщував у митний режим транзиту, чим порушено вимоги ст. ст. 95, 380, 381 Митного кодексу України (далі - МК України), ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 27.05.2021 року серії ДП18 №684201, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
У відповідності до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов'язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.
Згідно з п. 30.1 Правил дорожнього руху власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Транспортні засоби, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепи до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться громадянами-резидентами у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за укладеними трудовими договорами з підприємствами-нерезидентами, що підтверджується документами відповідних компетентних органів країни реєстрації підприємства-нерезидента, для цілей цього Кодексу вважаються транспортними засобами особистого користування. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України таких транспортних засобів дозволяється на строк до 10 діб за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п'ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Відповідно до ч.5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно із ч.1 ст.381 МК України громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами.
Переміщення транспортних засобів особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України здійснюється у строки, встановлені статтею 95 цього Кодексу.
Пунктом 1 частиною 1 статті 95 МК України встановлюються строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів та керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаних заборон посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення, передбачене ч. ч. 6, 8 ст.121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також засувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначає відповідач, 26.05.2021 року о 20 годині 20 хвилин в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 96 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, державний номерний знак НОМЕР_1 з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 , який не належить цьому транспортному засобу. Щодо зазначеного транспортного засобу порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України: порушено строки його поміщення в митний режим транзиту. Згідно з ІПНП даний транспортний засіб ввезено 13.10.2016 р. ОСОБА_2 , проте транспортний засіб використовував ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України та не поміщував у митний режим транзиту, чим порушено вимоги ст. ст. 95, 380, 381 Митного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
27.05.2021 року заступник командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Гармаш Павло Юрійович прийняв постанову серії ДП18 № 684201, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ч. 6, 8 ст. 121 КУпАП і накладено штраф у розмірі 8500 гривень.
Не погодившись із вказаною постановою відповідача про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом, в якому, зокрема, посилається на порушення його прав, визначених ст. 268 КУпАП та зазначає, що відповідач виніс оскаржувану постанову без проведення розгляду адміністративної справи та без його участі.
Так, згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно з п.1, 5 розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
В свою чергу, як встановлено з відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с.43) встановлено, що 27.05.2021 року з 01 години 46 хвилин до 02 години 15 хвилин поліцейські намагалися вручити позивачу запрошення на розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. ч. 6, 8 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився отримувати запрошення від поліцейських, наполягав на направленні запрошення поштою в робочий час, наполягав на участі у розгляді справи його адвоката, якого він міг запросити в робочий, а не в нічний час. Потім позивач зазначив, що не може зв'язатися з адвокатом, бо в нього вилучили телефони. Поліцейськими було вголос оголошено позивачеві повідомлення про запрошення його до підрозділу поліції на 27.05.2021 року о 8 години за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи для виклику адвоката. На запитання поліцейських про те, на коли саме позивач просить перенести розгляд, не надав конкретної відповіді, зазначив, щоб призначали тільки не на поточний тиждень.
Таким чином, доказів вручення належним чином позивачу повідомлення про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду першої інстанції не надано, як не надано і на вимогу суду апеляційної інстанції.
З приводу наведених пояснень та обставин справи, колегія суддів зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення посадовою особою безпосередньо 27.05.2021 року без участі позивача призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 268, 278 КУпАП.
Поряд тим, відповідач не спростував обставин щодо недотримання вимог Інструкції №1395 та КУпАП, що свідчить про протиправність прийнятої постанови.
Відповідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (в частині Інструкції №1395 і КУпАП), а також відповідачем не спростовано доводи позивача в частині недотримання процедури розгляду справи, згідно з Інструкцією №1395 та приписами КУпАП, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) для повного, всебічного розгляду справи з дотриманням прав особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова серії ДП18 №684201 від 27.05.2021 року, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для її скасування.
У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як передбачено п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.09.2021 по справі № 643/10496/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серія ДП18 №684201 від 27.05.2021 року, винесену заступником командира роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Гармашем Павлом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ч. 6, 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. ч. 6, 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський