06 грудня 2021 р.Справа № 614/519/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Юсіфової Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Борівського районного суду Харківської області (головуючий суддя І інстанції Гуляєва Г.М., Харківська область, смт. Борова) від 13.09.2021 (повний текст рішення складено 13.09.2021) по справі №614/519/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Лазебного Ігоря Ігоровича, Інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Кружечка Андрія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
04.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Борівського районного суду Харківської області з позовом до УПП в Миколаївській області, інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Лазебного І.І., Інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної полції Круженко А.О., у якому просив скасувати постанову серії ДП 18 №804469 від 23.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Лазебним І.І. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, та провадження у адміністративній справі відносно позивача закрити. Скасувати постанову серії ДП 18 №804471 від 23.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної полції Круженко А.О. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та провадження у адміністративній справі відносно нього закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує що 23 липня 2021 р. інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Миколаївській обл. Департаменту ПП Лазебним І.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Цього ж дня з інтервалом в 5 хв. його напарником, інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП в Миколаївській обл. Департаменту ПП Круженко А.О. відносно позивача на тому ж місці зцпинки, при тих самих обставинах винесено ще одну постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Вважає, що вказаними діями відповідачі порушили вимоги КУпАП, а саме: ч.2 ст.36 КУпАП, оскільки йому виписали 2 постанови за одне й те саме правопорушення та притягнули до адміністративної відповідальності двічі за ч.1 ст.126 КУпАП два різних інспектори.
У постанові серії ДП 18 №804469 зазначено, що позивач керував транспортним засобом о 03 год. 30 хв. і відповідно допустив порушення, а у постанові серії ДП 18 №804471 зазначено, що позивач керував о 03 год. 35 хв. і допустив порушення.
Тобто в розумінні оскаржуваних постанов позивач керував кожні 5 хвилин, однак в зазначений вище час він був зупинений поліцейськими, спілкувався з ними та не міг керувати двічі протягом 5 хвилин.
Вказані дії поліцейських є грубим порушенням вимог щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, та мотивуючи позов такими порушеннями, вважає, що оскаржувані постанови не відповідають фактичним обставинам справи та діючим нормам законодавства та є такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 13.09.2021 було задоволено позовні вимоги.
Скасовано постанову серії ДП 18 №804469 від 23.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Лазебнимп Ігором Ігоровичем за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Скасовано постанову серії ДП 18 №804471 від 23.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Круженко Андрієм Олександровичем за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Борівського районного суду Харківської області від 13.09.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що постанови серії ДП 18 №804469 від 23.07.2021 та серії ДП 18 №804471 від 23.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не підлягають скасуванню, оскільки винесенні правомірно за вчинення адміністративного правопорушення.
Просили розглядати справу за їх відсутністю.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, скорочений термін розгляду справ вказаної категорії, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час патрулювання 23.07.2021 поліцейським УПП в Миколаївській обл. Департаменту ПП було виявлено порушення ПДР, а саме: водій автомобіля FORD MONDEO, д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби рухався з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п.31.4.3 а ПДР України. Після чого поліцейським було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Після зупинки транспортного засобу, поліцейський попросив пред'явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та п.2.4 а ПДР України. Однак волій не виконав законну вимогу поліцейського - не пред'явив останньому посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційний документи на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Було встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п.31.4.3, 2.1 а, 2.1 ґ, 2.4 а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №804469 від 23.07.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.16).
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №804471 від 23.07.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.17).
Позивач не погодився із такими постановами відповідачів та оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353) цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону №3353 зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно п.п. 31.4.3а Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно з п. 2.3 а,б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 32 визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Стягнення в даному випадку накладено за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Разом з цим, колегія судів зазначає, що в даному випадку, співробітники поліції є посадовими особами, які здійснюють сумісний контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР та повинні при встановленні факту вчинення адміністративного правопорушення дотримуватись вимог ст. 251 КУпАП та надавати належні докази в підтвердження скоєння адміністративного правопорушення.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення поліцейськими оскаржуваних постанов стало те, що водій автомобіля FORD MONDEO, д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби рухався з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п.31.4.3 а ПДР України, після зупинки водія поліцейськими не пред'явив останньому посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційний документи на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачем в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних постанов від 23.07.2021 серії ДП 18 №804469 та серії ДП 18 №804471 до матеріалів справи було надано відео з нагрудної камери поліцейського. Однак разом з цим, надати оцінку обставинам при яких виносилась оскаржувана постанова та встановити дотримання чи не дотримання відповідачем процедури розгляду справи, не надається можливості оскільки вказаний диск не містить про це інформації, а тому не можливо встановити чи надавалась можливість позивачу надавати пояснення, чи заявлялися будь які клопотання, які були належним чином розглянуті, чи роз'яснювались позивачу права.
Тобто, з вказаних доказів не можливо відстежити процедуру розгляду справи, що унеможливлює встановлення послідовності дій поліцейських при розгляді справи.
Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання процесуальних прав позивача на участь у розгляді справи, зокрема, не представлено будь-яких доказів дотримання передбаченої статтею 279 та 268 КУпАП процедури розгляду справи.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови прийняті не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для їх скасування.
Враховуючи доводи позивача щодо не вжиття інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на правову допомогу та відсутність доказів в спростування таких доводів позивача, то колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання інспектором порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а, від 26.05.2020 року по справі №640/16220/16-а.
Колегія суддів зазначає, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що вказані інспектором в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах відвід. 19.12.2019р. по справі №742/2663/17, 29.04.2020р. по справ справа №211/4667/16-а, 08.07.2020р. по справі №463/1352/16-а.
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова серії ДП 18 № 804471 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідачем з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, доказів які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови до суду не надано.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і посилання відповідача на те, що під час винесення оскаржуваних рішень інспектори патрульної поліції діяли у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості оскаржених рішень, так як відповідач повинен довести належними доказами дотримання своїх обов'язків у відповідності до Закону України Про Національну поліцію.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17.
В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
З урахуванням вищезазначеного, відсутність доказів дотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Враховуючи вищенаведене, відсутності доказів дотримання відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, не впливають на вирішення справи по суті.
Виходячи з вищевказаного, постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягають скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 13.09.2021 року по справі № 614/519/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов В.В