07 грудня 2021 р. Справа № 520/7598/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.07.21 по справі № 520/7598/21
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року;
зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 30.01.2020 по теперішній час з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по момент здійснення перерахунку, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на грошовому забезпеченні у відповідача. Однак, на думку позивача, відповідачем порушено його соціальні права в частині виплати розмірів грошового забезпечення. З приводу вказаних питань позивачем направлено до відповідача заяву щодо надання інформації про нараховану і виплачену з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року індексацію та здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплати від фактично виплачених сум, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, проте відповідач листом відмовив в задоволенні вимог і вказав, що виплату індексації припинено на підставі розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, а стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум за періоди на відсутність відповідних розпоряджень від вищого керівника.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно).
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно).
Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по теперішній час з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 змінити в частині зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року. В інших частинах рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи; суд зробив невідповідні обставинам справи висновки, а тому підлягає зміні в зазначеній частині. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визначення базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх безпідставність, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою про проведення індексації за відповідний період саме із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року, тобто дане питання є спірним. Вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 є січень 2008 р. - місяць чергового підвищення розміру грошового забезпечення згідно постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294. Крім того, посилається на судову практику Верховного Суду України - ухвала Верховного суду України від 12 жовтня 2020 року по справі №420/3762/20, ухвала Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі №380/2597/20, Ухвала Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року по справі №200/8024/20-а та інші.
Відповідач своїм правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 28.05.2013 по 16.07.2019 проходив військову службу у НОМЕР_1 Головному військовому представництві Міністерства оборони Україні, а з 16.07.2019 року по теперішній час проходить військову службу у 85 головному військовому представництві Міністерства оборони України.
4104 Головне військове представництво Міністерства оборони Україні (розформоване) та 85 головне військове представництво Міністерства оборони України мають правовий статус - без права юридичної особи, є відокремленими підроздвництвами) Управління військових представництв Міністерства оборони України. За організаційно-штатними структурами 4104 Головне військове представництво Міністерства оборони Україні та 85 головне військове представництво Міністерства оборони України є окремими військовими установами, начальники яких наділені певними повноваженнями.
У структурах НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони Україні та 85 головне військового представництва Міністерства оборони України відсутні відділи фінансового забезпечення. За розпорядженням вищого військового керівництва НОМЕР_1 Головне військове представництво Міністерства оборони Україні було встановлено до 30.07.2019 (до розформування), а 85 головне військове представництво Міністерства оборони України встановлено на грошове забезпечення до сектору соціальних виплат (відділу фінансового забезпечення) Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, на відповідача покладено обов'язок проводити нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони Україні та 85 головного військового представництва Міністерства оборони України.
Позивачем у позовній заяві вказано, що аналіз законодавства України та розміри фактично визначених йому розмірів грошового забезпечення за останні роки дають підстави стверджувати про порушення посадовими особами відповідача його соціальних прав в частині виплати розмірів грошового забезпечення.
14 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно та здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Листом Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.04.2021 року № 444/ВФЗ позивача повідомлено, що згідно розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2018 року не нараховувалась, а стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум за періоди на відсутність відповідних розпоряджень від вищого керівництва.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, зокрема виходив з протиправної бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно) та необхідності у зв'язку з цим зобов'язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 - 01.03.2018.
Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача застосувати для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 01.03.2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно ст.ст.4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно із пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 (справа №638/9697/17), від 30.09.2019 (справа №750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі №522/11257/16-а.
Отже, заробітна плата підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.12.2019 по справі № 610/1175/17.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами Закону №1282-XI та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого здійснюється фінансування, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Також, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом спірного періоду надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Колегія суддів вважає, що обмежене фінансування (відсутність грошових коштів) жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
При цьому, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28.07.2020 по справі №120/313/20-а.
Таким чином, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, покладається на відповідача.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача застосувати для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, оскільки відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Так, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 КАС України).
Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Колегія суддів зауважує, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.04.2020 року по справі №240/12037/19.
Тобто, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Закону №1282-XII та Порядку №1078, покладається на відповідача, а тому правові підстави для зобов'язання останнього здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, на даний час відсутні.
Відповідно доводи апеляційної скарги про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, в якому Постановою КМУ №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців є необґрунтованими з огляду на їх передчасність.
При цьому, посилання скаржника на те, що в листі директора департаменту Міністерства оборони України від 16.11.2020 №7159 зазначено, що станом на 2015-2018 роки місяцем при проведенні індексації є січень 2008 року, а також те, що з урахуванням листів Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 № 220/4621 та від 20.08.20 №11882/0/2-20/51 вбачається, що станом на 2015 - 2018 роки місяцем при проведенні індексації є січень 2008 року жодним чином не спростовують наведені вище висновки про те, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування покладається саме на відповідача і на даний час передчасним є вважати порушеними права позивача в питанні того який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині оскарження позивачем є законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і не підлягає зміні, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують їх жодним чином з наведених вище підстав.
Стосовно посилання скаржника на судову практику Верховного Суду України - ухвала Верховного суду України від 12 жовтня 2020 року по справі №420/3762/20, ухвала Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі №380/2597/20, Ухвала Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року по справі №200/8024/20-а та інші, то колегія суддів зазначає, що зі змісту ч.5 ст.242 КАС України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин обов'язковими для застосування є висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах цього суду, а тому в даному висновки викладені в зазначених вище ухвалах суду касаційної інстанції не є обов'язковими для врахування судом при апеляційному перегляді даної справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що застосуванню в межах даної справи підлягають наведені вище судом апеляційної інстанції правові позиції цього суду (Верховного Суду), викладені його постановах.
Аналогічно, з підстав, передбачених ч.5 ст. 242 КАС України, не є обов'язковими для врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 по справі №520/5133/21, від 17.09.2021 по справі №520/5151/21 на які посилається скаржник.
Стосовно посилання скаржника на певні правові Європейського суду з прав людини, то колегія суддів їх враховує та зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в цьому рішенні (постанові) не суперечать їм.
Згідно із ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 по справі № 520/7598/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова