06 грудня 2021 р. Справа № 520/4501/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 (суддя Бідонько А.В.; м. Харків) по справі № 520/4501/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради в якому просив суд:
- визнати рішення Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 протиправним та незаконним;
- визнати рішення Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 таким, що становить дискримінацію;
- скасувати рішення Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 виплатити допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 у повному обсязі у розмірі 41280 гривень відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 23.09.2020 року №1663/03-20 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
Зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 №353 від 21.090.2020 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням висновків суду у даній справі .
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що приймаючі рішення про відмову у призначенні Рагімлі Мубарізу допомоги при народженні дитини Управління керувалося статтею 1 Закону та відповідно до Положення, що свідчить про те, що Управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вказує, що ОСОБА_1 дозволено лише тимчасове перебування на території України і він не входить до переліку осіб встановлених статтею 1 Закону, відтак 21.09.2020 Управлінням правомірно прийнято розпорядження про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини. Крім того, відповідач зазначає, що Державними соціальними інспекторами відділу соціальних допомог Управління проводились обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживають за вищевказаною адресою, сім'я ОСОБА_5 за цією адресою не проживала та не проживає. Були складені акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.07.2021 № 463, від 02.07.2021 року № 468 в яких зафіксовані пояснення вищезазначених осіб стосовно ОСОБА_1 . Державним соціальним інспектором відділу соціальних допомог Управління була отримана довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 серед яких значиться ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_1 - громадянка Російської Федерації про яку, сім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_4 також нічого не знають. З вищезазначеного встановлено, що ОСОБА_1 надав до Управління недостовірну інформацію стосовно місця реєстрації та порушуючи закони України звернувся за отриманням матеріальних благ.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
ОСОБА_2 є громадянином України, про що видано відповідну довідку №12345 від 12.03.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.09.2020 року звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. До заяви позивачем було надано копію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 03.01.2020 року, довідку про місце реєстрації, копію свідоцтва про народження дитини.
Рішенням від 23.09.2020 року №1669/03-20 відповідачем відмовлено ОСОБА_8 у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки документом, який посвідчує особу позивача на території України, дозволено лише тимчасове перебування на території України, а тому відсутні підстави для призначення допомоги при народженні дитини відповідно до норм Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми ".
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 є громадянином України і має рівні з іншими громадянами України права, передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а допомога, яка призначається вважається власністю дитини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ч. 1 ст. 10 Закону № 2811-ХII).
Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
На виконання зазначених положень Закону № 2811-XII прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (далі - Порядок № 1751).
За пунктом 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Отже, вищезазначеними нормами окреслено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги: шляхом звернення до відповідного органу.
За приписами статті 6 Закону № 2811-ХII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно.
Статтею 11 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
За змістом п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
У пункті 13 Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.
Статтею 12 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога при народженні першої та кожної наступної дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачем було надано посвідку на тимчасове проживання на території України та формально він не підпадав під коло осіб, визначених у ст.1 Закону № 2811-ХIІ.
В свою чергу, приписами Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме: у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить.
За приписами ч.7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Тобто, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17 від 22 січня 2019 року у справі № 303/2265/17.
Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
З огляду на матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивач повною мірою виконав вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 є громадянином України і має рівні права, передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права та свободи дітей, а допомога, яка призначається вважається власністю дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини №1669/03-20 від 23.09.2020 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача №353 від 21.090.2020 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на результати обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача, за наслідками яких складено акти від 02.06.2021 № 468 та від 01.07.2021 № 463, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не існували та не були покладені Управлінням в основу оскарженого рішення №1669/03-20 від 23.09.2020, а відтак не впливають на спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується, тому колегія суддів, враховуючи встановлені ч. 1 ст. 308 КАС України межі апеляційного перегляду справи, не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 520/4501/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова