07 грудня 2021 року справа №360/4721/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/4721/21 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області управління соціального захисту населення з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену грошову допомогу з урахуванням попередньо виплаченої суми 1390 грн та доплатити в 6800 грн;
- зобов'язати Лисичанську міську військо-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області управління соціального захисту населення щодо нарахування здійснити перерахунок та виплатити позивачці недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми 1491 грн та доплатити в сумі 7354 грн.
Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.
Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із зазначенням правильного найменування відповідача з копіями позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020 рік разом з відповідними належними доказами.
20 вересня 2021 року позивачем подано до місцевого суду уточнену позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначила, що до теперішнього часу не має належного документу, передбаченого КАС України, про відмову відповідача вчинити певні дії про виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у повному обсязі.
Позивач вважала, що термін оскарження рішення відповідача має розпочатися з моменту ознайомлення її з відповідним рішенням. Тобто, річний перебіг оскарження бездіяльності відповідача, відповідно до статті 17 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР в редакції від 01.01.2020 розпочався з 01 жовтня 2020 року і закінчується 01 жовтня 2021 року. 27 квітня 2021 року позивач перший раз звернулася з заявою про виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня 2020 року в повному обсязі в сумі 6 800 грн. Відповідач своїм листом № 447-03/47 від 17 травня 2021 року відмовив позивачу. 24 червня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача і просив видати копію рішення комісії відповідача про відмову доплатити щорічної грошової допомоги до 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій. Відповідь на повторне звернення позивач отримала через поштове відділення АТ «Укрпошта» в липні 2021 року, де в листі № 541-03/47 від 22 липня 2021 року відповідач відмовся виконати прохання позивача.
Тому позивач вважала, що звернулась до суду в термін передбачений законом.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги висловлено доводи, аналогічні наведеним в позовній заяві та у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в меншому розмірі.
Посилання позивача на те, що звернення до суду із позовною заявою про перерахунок виплати разової щорічної допомоги до 5 травня 2020 року перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з липня 2021 року, де в листі № 541-03/47 від 22 липня 2021 року відмовив у добровільній виплаті недоплаченого розміру разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік є неприйнятними, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів позову, разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році позивач отримав 27.04.2020 у розмірі 1390 грн.
Разом з тим, до суду позивач звернулась 02.09.2021, що підтверджується відтиском штемпеля ВПЗ "Укрпошта" на конверті, тобто поза межами строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.
Згідно постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 строк звернення до суду розпочинається з дати отримання щорічної допомоги до 5 травня.
Вказана правова позиція стосовно строків звернення до суду також викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 815/3087/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 17-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, звернувшись до суду з зазначеним позовом 02.09.2021, позивач пропустив шестимісячний строк навіть якщо його обчислювати з 01.10.2020.
Також необхідно вказати, що факт звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Такі звернення від позивача також мали місце після 01.10.2020.
Отже, апеляційний суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що він дізнався про свої порушені права з відповіді управління праці та соціального захисту населення.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, як вже було зазначено вище, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не надано жодного доказу щодо поважності пропуску строку для звернення до суду із даним позовом, а саме не вказано тих обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є неповажними.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС Україна позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, позовна заява щодо позовних вимог стосовно виплати допомоги до 5 травня 2020 року підлягає поверненню.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції.
В той же час, позивачем заявлено дві вимоги: як щодо виплати спірної допомоги в 2020 році, так і в 2021 році.
Однак, суд першої інстанції повернув позовну заяву в цілому, не навівши жодних обґрунтувань для цього щодо вимог стосовно виплати спірної допомоги в 2021 році.
Отже, в цій частині ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, з направлення справи для продовження розгляду і вирішення питання про відкриття провадження стосовно позовних вимог: зобов'язати Лисичанську міську військо-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області управління соціального захисту населення щодо нарахування здійснити перерахунок та виплатити позивачці недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми 1491 грн та доплатити в сумі 7354 грн.
Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала частково прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає частковому скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати при апеляційному перегляді сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 360/4721/21 в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог зобов'язати Лисичанську міську військо-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області управління соціального захисту населення щодо нарахування здійснити перерахунок та виплатити позивачці недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми 1491 грн та доплатити в сумі 7354 грн. - скасувати, а справу в цій частині позовних вимог - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині про повернення позову щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену грошову допомогу з урахуванням попередньо виплаченої суми 1390 грн та доплатити в 6800 грн, - ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 360/4721/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 грудня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін