07 грудня 2021 року справа №200/6009/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року (повне судове рішення складено 02 скрпня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6009/21 (суддя в І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій,
У травні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.
Позовні вимоги вмотивовано протиправністю припинення страхових виплат позивачеві за період з листопада 2015 року по березень 2018 року як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку із закінчення строку довідки внутрішньо переміщеної особи та протиправністю невиплати заборгованості з огляду на відсутність порядку здійснення виплат за минулий час.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Костянтиновському міському відділенні та отримував страхові платежі в період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.
Згідно з постановою від 30 листопада 2015 року № 0534/72552/13 позивачу припинено страхові виплати з 01 листопада 2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, виплати поновлено за заявою відповідача з 01 квітня 2018 року і сплачуються по сьогоднішній день.
Натомість, позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, рішень або бездіяльності щодо відмови в продовженні (відновленні) страхових виплат позивачу у спірний період.
Позивач у вказаний період не звертався до органів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за продовженням страхових виплат, тому страхові виплати за вказаний період не нараховувались і відсутня будь-яка заборгованість за даний період перед позивачем.
За таких обставин, з посиланням на приписи постанов Кабінету Міністрів України, що регламентують соціальні виплати внутрішньо-переміщеним особам, апелянт наголошує на правомірності своїх дій та відсутності підстав для задоволення позову.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено стійку втрату професійної працездатності безстроково.
Місце проживання позивача зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка, Донецька область).
За відомостями листа відповідача від 19 квітня 2021 року, а також наданого відзиву ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Костянтиновському міському відділенні та отримував страхові платежі в період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.
Згідно з постановою відповідача від 30 листопада 2015 року № 0534/72552/13 позивачеві припинено страхові виплати з 01 листопада 2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
Виплати поновлено за заявою відповідача з 01 квітня 2018 року і сплачуються по сьогоднішній день.
Слід зазначити, що виплати поновлено постановою відповідача від 05 червня 2018 року, а тому попередня постанова від 30 листопада 2015 року втратила свою чинність.
Отже, позивачу не виплачено страхові платежі з 01 листопада 2015 року по 31 березня 2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
За приписами частини п'ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком […].
Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Враховуючи приписи наведених норм закону, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково.
Судами встановлено, що позивачеві припинено страхові виплати з 01 листопада 2015 року, що є порушенням вимог частин п'ятої, сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV, оскільки ці виплати зупинені органами Фонду соціального страхування України та не отримані позивачем за відсутності його вини.
Неможливість покладення на позивача відповідальності за неотримання страхових виплат підтверджується наступним.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З аналізу змісту статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII слідує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права або «інші права», не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Відповідно до преамбули вказаного Закону ним встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
У спорі між сторонами цієї справи наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, орган Фонду соціального страхування України, не виплачуючи позивачеві страхові виплати з підстав, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами, якими фактично звужено права позивача та поставлено їх реалізацію в залежність від певних обставин, порушив право останнього на їх отримання.
Місцевий суд правильно вважав необґрунтованими посилання представника відповідача на приписи частини четвертої статті 47 Закону № 1105-XIV, якою передбачено обмеження одержання виплат за минулий час трьома роками з дня звернення за їх одержанням, оскільки з підстав, наведених вище, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина сьома статті 47 Закону № 1105-XIV.
Доводи апелянта про здійснення виплат в межах асигнувань також не приймаються судами до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказане вище є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року в справі № 200/6009/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 грудня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Е. Г. Казначеєв
А. А. Блохін