06 грудня 2021 року справа №237/3115/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Поліцейського взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержанта поліції Юзвенського Вадима Леонідовича на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 14 грудня 2020 року (повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року в м. Курахове) у справі № 237/3115/20 (суддя в І інстанції Сенаторов В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержанта поліції Юзвенського Вадима Леонідовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержанта поліції Юзвенського Вадима Леонідовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ДП18 № 841224 від 10 серпня 2020 року, мотивуючи позов наступним.
Постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18№841224 від 10 серпня 2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Вважає дану постанову незаконною, винесену без врахування дійсних обставин справи, а дії інспектора передчасними та незаконними, оскільки інспектор не підтвердив факт вчинення ним правопорушення жодним доказом. Крім того, вказує, що відповідач виносячи постанову, порушив право позивача на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 14 грудня 2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 841224 від 10 серпня 2020 року, винесену поліцейським взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержантом поліції Юзвенським Вадимом Леонідовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та закрито провадження у справі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
10 серпня 2020 року сержантом поліції взводу взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області Юзвенским В.Л. було винесено щодо позивача оскаржувану постанову, із змісту якої вбачається, що позивач, 10 серпня 2020 року керуючи Volkswagen Passat з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 103 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 «Болярка» на 53 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Таким чином, інкриміноване порушення п. 12.4 ПДР України, не знайшло свого підтвердження.
Відтак, притягнення позивача до відповідальності за порушення саме п. 12.4 ПДР України, в даному випадку, є безпідставним.
Проте, такі висновки місцевого суду є необґрунтованими, оскільки враховують зміни в законодавстві на час ухвалення судового рішення.
В той же час, станом на 10 серпня 2020 року частина 3 статті 122 КУпАП була в наступній редакції:
«Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Отже, судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано матеріальний закон.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем фотоматеріали (а.с.36), є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП, ст.ст. 72, 99 КАС України.
Отже, вина позивача у вчиненні зазначеного порушення доведена відповідачем.
Висновки місцевого суду про недоведеність вини взагалі не вмотивовані.
Також суд першої інстанції вважав безпідставними доводи відповідача про те, що позивачу були роз'яснені його права і не було порушено його право на захист.
При цьому такі висновки суперечать матеріалам справи.
З наданого відповідачем відеозапису (а.с.35) не вбачається порушень прав позивача.
Графа «На підставі статті 307, частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати гр. ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 1020 грн» наявний в постанові у вигляді штампу, що не порушує прав позивача.
Що стосується тверджень позивача про порушення його права на захист, вони є необґрунтованими, оскільки з відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що позивач вимагав у поліцейського надання йому адвоката, що в обов'язки останнього у спірних правовідносинах не входить.
Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Не заслуговують на уваги і доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що спливли строки притягнення його до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності в день вчинення правопорушення. Подальше оскарження спірної постанови ніяким чином не впливає на строки притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержанта поліції Юзвенського Вадима Леонідовича - задовольнити.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 14 грудня 2020 року у справі № 237/3115/20 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирської області сержанта поліції Юзвенського Вадима Леонідовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити.
Повне судове рішення - 06 грудня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук