30 листопада 2021 року справа №200/5274/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участю представника відповідача - Краснопьорової О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 р. у справі № 200/5274/21 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
30 квітня 2021 року позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод”, в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод” на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 4 118 299,02 грн. та пеню у розмірі 6 589,28 грн на р/р UА268999980313181230000005719 Донецьке ГУК/Кальм. р-н Мар./50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000, ЄДРПОУ 13492430.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 р. у справі № 200/5274/21 у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач замість того, щоб створювати конкурентоспроможні робочі місця з вигідними та зручними для осіб з інвалідністю істотними умовами праці намагається лише формально виконати вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та уникнути встановленої Законом відповідальності за вчинене правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, код ЄДРПОУ 13492430, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87528, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Серова, будинок 1А, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад), дата державної реєстрації: 18.07.1991, дата запису: 06.06.2011 Номер запису: 1 266 145 0000 038936.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) в своїй діяльності поряд з законодавством керується Положенням про відділення Фонду, затверджене Наказом Фонду соціального захисту інвалідів № 105 від 25.10.2019 р., що визначає основні функції, завдання та повноваження відділення Фонду, до яких належать, зокрема, прийом звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені та відповідна позовна робота у судах різних інстанцій.
Враховуючи викладене, позивач є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та наділений правом звернення до адміністративного суду з даним позовом відповідно до ст. 43, 46 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю ““Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод”, код ЄДРПОУ 38673998, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87535, Донецька обл., місто Маріуполь, пр. Карпова, будинок 80, дата запису про державну реєстрацію: 12.06.2013, номер запису: 12741020000009437.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що зі звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ, наданого відповідачем до відділення Фонду вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 2324 особи, таким чином, згідно частини першої статті 19 Закону у відповідача у 2020 році повинно було бути працевлаштовано 93 особи з інвалідністю, однак фактично за даними звіту працювало лише 74.
Позивач зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним, тобто, відповідач не виконав норматив по створенню 93 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у зв'язку з чим відділенням Фонду було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 4 118 299,02 грн, які відповідач, враховуючи норму частини 4 ст. 20 Закону, повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.
Передбачені Законом санкції за вчинене порушення відповідач добровільно не сплатив до теперішнього часу, що й змусило позивача звернутися до суду.
Також позивач зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 31 січня 2007 року № 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.
Порядок нарахування пені та її сплати затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223. Відповідно до п. 3.4 Порядку, нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарської санкції по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу). Відповідно до п. 3.7. Порядку, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 15 квітня 2021 року № 142-рш "Про розмір облікової ставки", з 16.04.2021 року встановлено облікову ставку у розмірі 7,5 % річних, яка діє на день звернення з адміністративним позовом, тобто на 23.04.2021 року.
Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на 23.04.2021р. року з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 7.5 % річних за кожен день прострочення у сумі, що становить 6589,28 грн.
Крім цього. 26.03.2021 р. відділенням Фонду було направлено запит до Маріупольського міського центру зайнятості № 03-13/271 щодо отримання інформації відносно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, інформації щодо направлення до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, інформації про відмови з боку відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, інформації щодо запропонованих відповідачем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю, а також отримання інформації щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю.
06.04.2021 року на адресу відділення Фонду надійшла відповідь на вищезазначений запит № 07/1290/06-16/21 від 06.04.2021 р., з якої вбачалося, що відповідач протягом 2020 року надавав до Маріупольського міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії осіб з інвалідністю)”, що на думку позивача не є безумовним доказом реальності виконання відповідачем обов'язку встановленого ч. 3 ст. 18 З Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.
Крім цього, позивач зазначає, що згідно отриманої від центру зайнятості інформації на заявлені відповідачем вакансії протягом 2020 року особи з інвалідністю не направлялися, відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку відповідача не було, інформація щодо запропонованих відповідачем умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю відсутня, заявки на перекваліфікацію осіб з інвалідністю з боку підприємства до центру зайнятості не надходили.
Тож, позивач вважає, що відповідач не виконав усіх вище перелічених заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
В обґрунтування доводів адміністративного позову позивачем надано копію звіту за формою № 10-111 за 2020 рік, розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій, розрахунок суми пені, копію запиту до Маріупольського міського центу зайнятості №03-13/271 від 26.03.2021 р. та відповіді на запит від Маріупольського міського центру зайнятості № 07/1290/06-16/21 від 06.04.2021 р.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що відповідно до наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПОІ річна-поштова середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у Відповідача протягом 2020 року склала - 2324 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, що працюють у відповідача за 2020 рік склала - 74 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” повинна складати - 93 осіб.
Відповідач повинен був забезпечити у 2020 році додаткове працевлаштування осіб з інвалідністю ще у кількості 19 осіб згідно розрахунку: 93 (норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю) - 74 (кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю) - 19 осіб.
Відповідно до наказів по підприємству відповідача № 41-тр від 29.12.2017 року, № 13-тр від 02.04.2018 року, № 292 від 15.08.2018 року, № 02-тр від 01.02.2019, № 06-тр від 26.03.2019, № 27-тр від 30.10.2019, № 29-тр від 22.12.2020 року про створення робочих місць на підприємстві, Відповідач систематично збільшує кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Представник відповідача звернув увагу на те, що відповідач представляє собою велике виробниче підприємство, основним видом діяльності якого є лиття сталі, а також виробництво та ремонт металургійного обладнання, умови праці на якому по переважній більшості професій не дозволяють використовувати працю осіб з інвалідністю у його основних структурних підрозділах. Підприємство розташоване на території, що постійно створює підвищену небезпеку для осіб, які знаходяться на ній, тому саме з урахуванням викладених особливостей роботи підприємства для роботи осіб з інвалідністю створюються робочі місця за професією (посадою) “Кур'єр”.
Протягом 2020 року відповідач систематично подавав до Маріупольського міського центру зайнятості звіти (Інформація про попит на робочу силу (вакансії), форма № 3-ПН), зокрема: звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 03.01.2020 року (вих. № 02-2/14 від 03.01.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 07.02.2020 року (вих. № 02-2/109 від 07.02.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 04.03.2020 року (вих. № 02-2/184 від 04.03.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 07.04.2020 року (вих. № 02-2/198 від 07.04.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 04.05.2020 року (вих. № 02-2/311 від 04.05.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 03.06.2020 року (вих. № 02-2/360 від 03.06.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 06.07.2020 року (вих. № 02-2/423 від 06.07.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 04.08.2020 року (вих. № 02-2/525 від 04.08.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 02.09.2020 року (вих. № 02-2/571-2 від 02.09.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 09.10.2020 року (вих. № 02-2/650 від 09.10.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 12.11.2020 року (вих. № 02-2/765 від 12.11.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії; звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН від 02.12.2020 року (вих. № 02-2/837 від 02.12.2020 року) з додатком - коментар до даних про вакансії.
Вказане, на думку відповідача, підтверджує факт виконання відповідачем обов'язку зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю підтверджується звітами за формою № 3-ПН за 2020 рік.
Впродовж 2020 року за направленням на працевлаштування від Маріупольського міського центру зайнятості або за власним зверненням особи з інвалідністю Відповідачем були працевлаштовані наступні особи з інвалідністю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Також представник відповідача зазначив, що підприємство відповідача приймало активну участь у заходах служби зайнятості, так, зокрема, протягом 2020 року представники ТОВ “МЕТІНВЕСТ-МРМЗ” приймали участь у Загальнообласному ярмарку вакансій “Знайдемо роботу разом!” (23.09.2020 року), онлайн Ярмарку вакансій для осіб з інвалідністю в рамках відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю (20.11.2020 року), що підтверджується листом-запитом ТОВ “МЕТІНВЕСТ-МРМЗ” вих. № 02-2/191 від 25.03.2021 року, та листом-відповіддю Маріупольського міського центру зайнятості вих. № 07/1190/06-16/21 від 29.03.2021 року, відповідач здійснював публікації в регіональній газеті “Приазовский рабочий” (випуски за 26 червня 2020 року № 46 (20724) та за 18 листопада 2020 року № 84 (20762)) з оголошенням відповідача про запрошення на роботу осіб з інвалідністю.
Відповідач також з власної ініціативи надсилав листи (вих. № 02-2/787 від 18.11.2020 року, № 02-2/788 від 18.11.2020 року) на адресу Голови ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “ТОВАРИСТВО ІНВАЛІДІВ “ДЖЕРЕЛО НАДІЇ”, та на адресу Голови ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “ТОВАРИСТВО ІНВАЛІДІВ КАЛЬМІУСЬКОГО РАЙОНУ”.
Таким чином, відповідач вважає, що не тільки у повному обсязі виконав всі покладені на нього обов'язки з створення робочих місць для осіб з інвалідністю, інформування центру зайнятості, звітування перед Фондом соціального захисту, а й за власною ініціативою вчиняв дії, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача.
Відповідач також звернув увагу суду на позицію, викладену в постановах Верховного суду від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.
На підтвердження доводів позовної заяви відповідачем надано до суду копії Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форма № 10-ПОІ (річна); Звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН за 12 місяців 2020 року помісячно; копії документів про працевлаштування осіб з інвалідністю та довідок МСЕК ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , листів вих. № 02-2/787 від 18.11.2020 року, № 02-2/788 від 18.11.2020 року до громадських об'єднань осіб з інвалідністю та публікацій оголошень щодо вакансій для осіб з інвалідністю в регіональній газеті “Приазовский рабочий” (випуски за 26 червня 2020 року № 46 (20724) та за 18 листопада 2020 року № 84 (20762)).
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини визнаються сторонами та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України № 875-XII.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI, роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач протягом 2020 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій.
До відповідача не було направлено жодного інваліда на працевлаштування у вказаний період, незважаючи на те, що саме Державна служба зайнятості України здійснює пошук роботи для інвалідів (ч. 2 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
У матеріалах справи також відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідачем не було допущено наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд погоджується з доводами відповідача, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 20.03.2018 року у справі № 802/707/17-а, від 31.01.2020 у справі №823/763/17, від 24.02.2020 у справі №820/2132/17, від 29.04.2020 у справі №807/557/17.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 р. у справі № 200/5274/21- залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 р. у справі № 200/5274/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко