Справа № 466/11768/21
про залишення позовної заяви без руху
07 грудня 2021 року м.Львова
суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С. ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
представник позивача адвокат Кульматицька Галина Ярославівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», код ЄРДПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4/6а та просить суд стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 35319,85 гривень, пеню в розмірі 2715,21 гривень, інфляційні втрати у розмірі 780,55 гривень, 3% річних у розмірі 502,21 гривня.
Вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою зазначає ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Між тим, ст. 22 ч.3 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно ст.1 ч.1 п.22 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов'язані викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному Законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статями 15 і 23 цього Закону.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.
Однак, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи №212/1101/18 у постанові від 17.04.2019 року, зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У ст. 4 цього Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
Отже, аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування.
З матеріалів справи вбачається, що спір щодо виплати страхового відшкодування виник з правовідносин пов'язаних з виконанням договору добровільного страхування наземного транспорту укладений між страхувальником ОСОБА_2 та страховиком ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», у зв'язку з порушенням умов договору на отримання суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку (ДТП) згідно Закону України «Про страхування», а не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», оскільки позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом).
Отже, в даному випадку предметом спору є не якість страхових послуг, а права та обов'язки сторін згідно умов договору страхування та виконання зобов'язань за договором страхування від 07.05.2020 року, тому, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 р. (з наступними змінами) за подання до суду фізичною особою позовної заяви, сплачується судовий збір за кожну позовну вимогу майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову /3931,78 гривень/, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб /908,00 гривень/ та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб /11350 гривень/. (Отримувач коштів - ГУК Львiв/Шевченківський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA888999980313181206000013955; код класифікації доходів бюджету - 22030101).
У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених Законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заяви буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для сплати судового бору.
Роз'яснити позивачу, що в разі виконання у встановлений строк вимог ухвали, визначених статтями 175 і 177 цього ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: П. С. Невойт