ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
07 грудня 2021 року м. Київ № 640/35583/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., ознайомившись з заявою про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03058, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133)
до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулася Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України по визначенню КПКВК 6341010 на рахунку №UA378201720343141001100089160 для виконання рішення суду у справі №560/1380/20 в частині стягнення 9 500 105,35 грн.;
- зобов'язати Державну казначейську службу України визначити належний КПКВК та рахунок для виконання рішення суду у справі №560/1380/20 в частині стягнення 9 500 105,35 грн.;
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь НКРЕКП судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. (за подання позову) та 681,00 грн. (за подання заяви про забезпечення позову)
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення 9 500 105,35 грн. з бюджетних асигнувань НКРЕКП на підставі виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №560/1380/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що на сьогодні виникла ситуація за якої Державна казначейська служба України в порядку безспірного списання стягує 9 500 105,35 грн. з бюджетних асигнувань НКРЕКП, чим блокує рахунки НКРЕКП та унеможливлює функціонування роботи Регулятора. Позивач зазначає, що Державною казначейською службою України не враховано факту компенсації КП «МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ» 9 500 105,35 грн. шляхом прийняття постанови НКРЕКП від 16.09.2021 №1563.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 в адміністративній справі позовом комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України , Міністерство розвитку громад та територій України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії вирішено:
«Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позики від 26.05.2014 №8387-UA, договору субкредитування від 20.11.2014 №13010-05/102 та заяв від 30.10.2018 №01-10/2817, від 30.10.2018 №01-10/2816.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 9 500 105,35 грн. майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Стягнути на користь комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 23122,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.»
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2021 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №560/1380/20 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №560/1380/20 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та територій України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набрало законної сили 14.01.2021року. Виконавчий лист було видано 18.03.21р. 29.07.21р. листом ДКС України було повідомлено заявника про безспірне списання коштів з рахунку з метою виконання виконавчого документу та надання боржником інформації пов"язаної з виконанням рішення та визначення коду класифікації видатків.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, у кожному конкретному випадку суд, виходячи з наданих доказів, зобов'язаний встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У даному випадку судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують можливість забезпечення позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, до заяви не додано будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову частково спрямована на вирішення спору, що виник між сторонами, до прийняття судом відповідного рішення по суті.
Стосовно посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає, що ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності можуть бути виявлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Зважаючи на те, що Рішення суду набрало законної сили 14.01.2021року. Виконавчий лист було видано 18.03.21р., 29.07.21р. листом ДКС України було повідомлено заявника про безспірне списання коштів з рахунку та надання інформації щодо визначення коду класифікації видатків та заява про забезпечення позову подана 02.12.21р. суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову та розгляд позовної заяви по суті з метою встановлення фактичних обставин у справі та прийняття справедливого рішення.
Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів до ухвалення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову - відсутні.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про забезпечення позову у справі №640/35583/21- відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська