ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/77
07 грудня 2021 року м. Київ № 640/2269/21
за позовомОСОБА_1
до Міністерства оборони України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року, а також за листопад 2019 року;
зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення, а також за листопад 2019 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою індексацією грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2015 року з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Ухвалою суду від 16.02.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
04.03.2021 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 01.08.1994 р. по 27.08.2020 р., де отримував грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України №386 (по особовому складу) від 14.08.2020 був звільнений у запас на підставі пп. "б" п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), наказом начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 27.08.2020 р. №158 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу.
За час проходження служби з січня 2016 року по березень 2018 року, а також за листопад 2019 року ОСОБА_1 не було проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
27.10.2020 року позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із запитом про надання довідки про розмір виплаченого грошового забезпечення по всіх складових, включаючи індексацію, повідомити про базові періоди нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 18.11.2013 р. по 27.08.2020 р., періоди, коли індексація не нараховувалась, з поясненням причин.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05.11.2020 р. №248/3/566 повідомлено про те, що для виплати індексації у період січень 2016 р. - лютий 2018 р. фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, тому фінансування та виплата індексації не здійснювалася.
З врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" зазначено про те, що право на індексацію виникло у грудні 2018 р., оскільки індекс споживчих цін за квітень-жовтень 2018 р. перевищив встановлений поріг індексації (103%) і становив 103, 7%.
Відповідно, за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. індексація не виплачувалася. В цей період базовими місяцями були січень 2014 р., серпень 2014 р., серпень 2015 р. та вересень 2015 р.
З 15.12.2015 р., з дня офіційного оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 р. поняття "базовий місяць" не застосовується.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації грошового забезпечення, оскільки проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З посиланням на п. 5 Порядку №1078 позивач зазначає, що базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2008 р. по 01.03.2018 р. є січень 2008 р., тобто, місяць, коли постановою №1294 встановлено підвищені розміру посадових окладів військовослужбовців, а за період з 01.03.2018 р. базовим місяцем є березень 2018 р., з якого почала діяти постанова №704.
Також позивач просить суд в порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 р. №159 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Відповідач - Міністерство оборони України - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що для виплати індексації у період січень 2016 р. - лютий 2018 р. фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, тому фінансування та виплата індексації не здійснювалася згідно з роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У ст. 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Ст. 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У пункті 1-1 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
З огляду на вищевикладене, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Слід також зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на положення ст. 5 Закону № 1282-XII, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік є необґрунтованими.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Міністерство оборони України у період січень 2016 р. - лютий 2018 р., були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, згідно яких визначено не нараховувати індексацію до окремого роз'яснення.
Як вже зазначалось, обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законами № 2011-XII та № 1282-XII.
В свою чергу, роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 р. №78/0/66-17 мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації за період січень 2016 р. - лютий 2018 р.
Відповідно до п. 5 Порядку №1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 р., у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно із п. 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.
Оскільки, розмір посадового окладу за посадою, яку займав позивач до березня 2018 року востаннє підвищувався 01 січня 2008 року відповідно до Постанови №1294, відповідно до статті 102 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, а саме - з лютого 2008 року та стосується як для діючих, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців.
Крім того, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Відповідач у відзиві, як на підставу для застосування місяця - жовтень 2014 року, як базового місяця, посилається на виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, у зв'язку з чим, в жовтні 2014 року відбулося зростання грошового забезпечення позивача.
Проте, як встановив суд, в жовтні 2014 року не відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, а отже, зростання грошового забезпечення позивача за рахунок щомісячної додаткової грошової винагороди без підвищення розміру посадового окладу не є підставою для врахування жовтня 2014 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем).
Таким чином, відповідач з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, повинен застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки, саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком №1078.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, в якій суд дійшов висновку, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року має застосовуватись січень 2008 року.
Відповідно до п. 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Оскільки індексація за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, на ці суми також не нараховувлася та не виплачувалася компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має бути проведена одночасно з нарахуванням та виплатою індексації.
Щодо індексації грошового забезпечення за листопад 2019 р. позивач не наводить у позові, чому він вважає, що у вказаному місяці йому мала нараховуватися індексація грошового забезпечення, враховуючи що вона проводиться не постійно, а в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2020 р. № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
Згідно зі змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
Таким чином, вищевказаною нормою передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів у тому разі, якщо відповідні суми доходів були нараховані, проте не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Позивачу відповідні суми індексації нараховані не були, відсутній факт порушення строків виплати нарахованої індексації як складової частини грошового забезпечення, тому позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вже виплачених сум, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 07.12.2021 р.