ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/457
07 грудня 2021 року м. Київ № 640/20778/21
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок тривалої (з 28.05.2019 по 20.04.2021) невиплати частини його пенсії у сумі 92503,71 грн., нарахованої за рішенням суду від 28.05.2019 по справі №826/6915/18;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м Києві відповідно до ст. 55 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби...", Закону України №2050-ІІІ від 19.10.2900 "Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок тривалої (біля 2-х років) невиплати частини його пенсії у сумі 92503,71 грн., нарахованої за рішенням Окружного адміністративного суду від 28.05.2019 по справі №826/6915/18;
виплату нарахованої компенсації втрати частини доходів здійснювати єдиною сумою в строк, встановлений ст. 52 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-XII;
після повернення ОСОБА_1 нарахованої компенсації продовжувати виплачувати пенсію згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. №640/4681/20 без обмеження максимальним розміром із розрахунку 80% грошового забезпечення за вислугу років (30 років).
Ухвалою суду від 03.08.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.
18.10.2021 р. до суду надано відзив на позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 у зв'язку з проходженням військової служби в Управлінні державної охорони України з 12.11.1994 отримує пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Основний розмір пенсії позивача складав 80% грошового забезпечення у зв'язку із вислугою, яка складає 30 років.
При цьому, пенсія позивачу була призначена (обчислена), виходячи із сум грошового забезпечення (до проведення перерахунку): посадовий оклад - 2050,00 грн.; оклад за військове звання - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 874,00 грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% - 307,50 грн.; надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення 50% - 1025,00 грн.; надбавка за особливо важливі завдання 50% - 1529,50 грн.; надбавка за спеціальні звання чи державну охорону 70% - 1435,00 грн.; премія 50% - 1025,00 грн.
У квітні 2018 р. позивачу на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" було перераховано з 01.01.2018 пенсію на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018, виданої Управлінням державної охорони України, що становить 16 605,00 грн., та складається з: окладу за посадою - 9590,00 грн.; окладу за спеціальним званням - 1 480,00 грн.; надбавки за вислугу років 50% - 5535,00 грн., - в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення у зв'язку із вислугою, яка складає 30 років.
У відповідь на заяву позивача від 26.03.2018 р. листом від 24.04.2018 №15620/03/Д-2556/1 ГУ ПФУ в м.Києві повідомило про те, що розмір його пенсійної виплати з 01.01.2018 визначено, з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014, яким внесено зміни до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в частині максимального розміру пенсії, який обчислюється відповідно до цієї статті, та не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. У доданому до вказаного листа розрахунку пенсії за вислугу років також зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" підвищення виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісячно 75% від підвищення, з 01.01.2020 - щомісячно 100% від підвищення.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 р. у справі №826/6915/18 -
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% від сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 80% від сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених раніше виплат;
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо неврахування при перерахунку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пенсії ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 50%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50%, надбавки за спеціальні завдання чи держохорону у розмірі 70%, премії у розмірі 50%, які він отримував до перерахунку пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, включаючи надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавку за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 50%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50%, надбавку за спеціальні завдання чи держохорону у розмірі 70%, премію у розмірі 50%, починаючи з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених раніше виплат;
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2018 50% суми підвищення пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018, з урахуванням проведених раніше виплат.
Також згідно вказаного судового рішення суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві виплачувати перераховану пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту прийняття/вчинення відповідачем протиправних рішень, дій чи бездіяльності щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, вищевказаною нормою передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів у тому разі, якщо відповідні суми пенсії були нараховані, проте не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Позивачу відповідні суми пенсії нараховані не були, відсутній факт порушення строків виплати нарахованих пенсій, тому позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вже виплачених сум, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. у справі №640/4681/20 -
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмежень десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку та виплаті з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 призначену йому пенсію з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 % грошового забезпечення за вислугу років (30 років) з виплатою різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 01 січня 2018 року.
На звернення позивача від 11.01.2021 р. листом від 16.01.2021 р. №2600-0202-8/5923 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено позивача про те, що на виконання судового рішення №826/6915/18 з 01.01.2018 р. здійснено перерахунок пенсії, яка з 01.01.2020 р. становить 16 380 грн.; різниця пенсії за період з 01.01.2018 р. по 30.09.2019 р. становить 92 503, 78 грн. і буде виплачена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649.
Також до Реєстру внесено інформацію щодо заборгованості по рішенню №640/4681/20, і виплата заборгованості буде здійснена в межах бюджетних асигнувань.
На звернення позивача від 13.07.2021 р. листом від 19.07.2021 р. №2600-0202-8/116121 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено позивача про те, що нарахована у грудні 2019 р. різниця пенсії в сумі 92 503, 78 грн. з 01.01.2018 р. по 30.09.2019 р. на виконання рішення суду №826/6915/18, що підлягала виплаті в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649, виплачена у повному обсязі в порядку черговості та в межах бюджетних асигнувань 20.04.2021 р., а в січні 2021 р. була виплачена різниця пенсії, нарахована з дати набрання рішенням законної сили, в сумі 13896, 22 грн. та встановлений до подальшої виплати судовим рішенням розмір пенсії (16 380 грн.), підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів відсутні.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною бездіяльність щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів внаслідок тривалої (з 28.05.2019 по 20.04.2021) невиплати частини його пенсії у сумі 92503,71 грн., нарахованої за рішенням суду від 28.05.2019 по справі № 826/6915/18 - з таких підстав.
Позивач посилається на факт невиконання відповідачем судових рішень щодо перерахунку його пенсії, що має наслідком нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 р. №159.
Заборгованість у розмірі 92 503, 78 грн. виплачена позивачу 20.04.2021 р.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Оскільки відповідач здійснював виплату всіх нарахованих пенсійних виплат позивачу, правові підстави для виплати компенсації відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2020 р. № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
У даному випадку згідно з матеріалами справи нарахування позивачу різниці пенсії в сумі 92 503, 78 грн. з 01.01.2018 р. по 30.09.2019 р. на виконання рішення суду №826/6915/18 відбулося у грудні 2019 р., виплата у повному обсязі - 20.04.2021 р., що підтвердив відповідач у листі від 19.07.2021 р. №2600-0202-8/116121.
Тобто, відповідачем було порушено строки виплати позивачу нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії.
Щодо вимоги виплату нарахованої компенсації втрати частини доходів здійснювати єдиною сумою в строк, встановлений ст. 52 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-XII, то нарахування та виплата відповідачем будь-яких виплат, що знаходиться у його компетенції, здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства, як для позивача, так і для інших осіб.
Щодо позовних вимог в частині після повернення ОСОБА_1 нарахованої компенсації продовжувати виплачувати пенсію згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. №640/4681/20 без обмеження максимальним розміром із розрахунку 80% грошового забезпечення за вислугу років (30 років), суд зазначає наступне.
Тобто, предметом оскарження при зверненні до суду з позовом в цій частині фактично є дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 р. у справі № 640/4681/20.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 383 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, ст. 287 КАС України надає можливість учасникам виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 22.08.2019 р. по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України (зміст яких фактично не змінився після 15 грудня 2017 року), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ст. 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах та встановлено наступне.
Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не надано доказів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 238, 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок невиплати частини його пенсії у сумі 92503,71 грн., нарахованої за рішенням суду від 28.05.2019 по справі № 826/6915/18, з 28.05.2019 по 20.04.2021
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м Києві (05053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів внаслідок невиплати частини його пенсії у сумі 92503,71 грн., нарахованої за рішенням Окружного адміністративного суду від 28.05.2019 по справі № 826/6915/18, з 28.05.2019 р. по 20.04.2021 р.
4. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання після повернення ОСОБА_1 нарахованої компенсації продовжувати виплачувати пенсію згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. №640/4681/20 без обмеження максимальним розміром із розрахунку 80% грошового забезпечення за вислугу років (30 років) - закрити.
5. На виконання ч. 1 ст. 239 КАС України роз'яснити позивачу, що спір у заявленій редакції цієї частини позовних вимог не підлягає розгляду за правилами позовного провадження КАС України, тоді як може бути предметом розгляду в порядку ст. 382, 383, 287 КАС України.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 07.12.2021 р.