29.11.2021м. СумиСправа № 920/1145/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши матеріали справи № 920/1145/21
за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801)
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м.Суми, вул.Горького,58; код ЄДРПОУ 05747991)
про стягнення 5075114,33 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Дудченко В.В., адвокат, довіреність від 10.12.2020 №1-2525 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Сафронов М.А., довіреність №18-49/6 від 29.12.2020;
Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.10.2021 відкрито провадження у справі №920/1145/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 15.11.2021.
Згідно ухвали суду від 15.11.2021 підготовче провадження у справі № 920/1145/21 закрито; призначено розгляд справи по суті на 29.11.2021.
встановив:
Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 5075114,33 грн заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012: з яких: 3724453,55 грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 572642,55 грн пені, 279325,60 грн 3% річних, 498692,63 інфляційних втрат, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 76 126,71 грн.
Відповідно до заяви від 29.11.2021 №18-7/948 про зменшення пені, відповідач просить суд при вирішенні справи № 920/1145/21 зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір пені - до суми 57264,25 грн. Також відповідач подав письмові пояснення № 18-7/947 від 29.11.2021 щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат і надав контррозрахунок, при цьому зазначає, що позовні вимоги в частині 1089,33 грн пені, 594,38 грн 3% річних та 927,96 інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок позивачем здійснено арифметично не правильно.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, проти зменшення пені заперечував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
01.08.2012 між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” НАК «Нафтогаз України» (внаслідок реорганізації створено ПАТ «Укртрансгаз» та в подальшому змінено найменування на АТ «Укртрансгаз» і Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”) було укладено договір №SUM/2012/1028/1208000896 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи те, що відповідні заяви сторонами подані не були, договір є чинним.
Згідно п. 3.1. Договору, послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складення актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.
Відповідно до п. 3.2., 3.3., 3.4. Договору Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 5.2. Договору тарифи, визначені в п. 5.1. Договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.
Згідно п.п. 5.3., 5.4. Договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість транспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п.п. 6.3.2., 6.3.3. Договору Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг згідно з умовами договору, оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у січні-березні 2019 року на загальну суму 3724453,55 грн відповідно до актів наданих послуг: у січні 2019 року на загальну суму 1418665,26 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2019 №01-19-1208000896/sum/2012/1028; у лютому 2019 року на загальну суму 1201325,47 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2019 №02-19-1208000896/sum/2012/1028; у березні 2019 року на загальну суму 1104462,82 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2019 № 03-19-1208000896/sum/2012/1028.
Вказані акти підписані відповідачем без зауважень, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по Договору не здійснив повну оплату наданих позивачем послуг в обумовлені Договором строки, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 3724453 грн. 55 коп.
Відповідач проти суми основного боргу не заперечує.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
При цьому, на правовідносини договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Факт передачі позивачем відповідачеві природного газу за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором стосовно своєчасної оплати, виникла заборгованість у розмірі 3724453,55 грн, що не заперечується відповідачем.
За неналежне виконання умов договору, відповідачу нараховано до сплати 572642,55 грн пені, 279325,60 грн 3% річних, 498692,63 інфляційних втрат.
У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.
Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договором (пунктом 7.3) передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пункт 5.5 Договору визначив початком нарахування пені 20 число місяця наступного за звітним. Встановлено, обов'язок замовника оплатити послуги транспортування до 20 числа, тобто замовник може вважатися таким, що прострочив сплату лише з 21 числа і відповідно, нарахування пені може здійснюватися з 21 числа.
Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку розмір пені за січень 2019 року - 188 740,78 грн, за лютий 2019 року - 194 055,20 грн, за березень 2019 року - 188 757,23 грн. Таким чином, загальна сума пені за Договором складає 571 553,22 грн.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд погоджується з наданим відповідачем конррозрахунком штрафних санкцій, який виконано арифметично правильно.
Відтак, враховуючи, що право на нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань виникло у позивача в силу умов п. 7.3 Договору та норм закону, то з урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими і правомірними наступні нарахування: розмір пені за порушення АТ “Сумське НВО” зобов'язання з оплати придбаного у період з січня по березень 2019 року газу становить 571 553,22 грн, розмір інфляційних нарахувань становить 497764,67 грн, розмір 3% річних становить 278731,22 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % суд зазначає наступне.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90 %, враховуючи те, що АТ “Сумське НВО” є збитковим підприємством, відповідач втратив основний ринок збуту продукції у зв'язку з визнанням Російської Федерації країною-агресором, скоротилися обсяги постачання продукції, відповідач має значну кредиторську заборгованість, в тому числі по заробітній платі, а нараховані штрафні санкції є неспіврозмірними і становлять більше 15% від своєчасно невиконаного зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Отже, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду, викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Відповідачем надані суду пояснення та документи, що підтверджують наявність обставин для зменшення пені, зокрема, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік, постанову від 17.07.2020, винесену в межах зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про арешт коштів АТ «Сумське НВО» на загальну суму 208 217 784,00 грн.; постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. від 18.06.2019 про накладення арешту на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 4 690 000,00 грн.; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. від 15.12.2020 про накладення арешту на грошові кошти АТ «Сумське НВО» в межах суми 7 795 724,58 грн.
Також відповідачем надано довідку № 60/22 від 25.03.2021 про наявність заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2017 по лютий 2021 в сумі 355,5 млн. грн.
Позивачем не надано доказів погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів.
Зменшення розміру пені на 50% суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд, враховуючи інтереси обох сторін, подане відповідачем клопотання про зменшення неустойки, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити нараховану до стягнення позивачем пеню на 50% - до 285 776,61 грн.
Враховуючи вищевикладене, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 724 453,55 грн боргу, 285 776,61 грн пені, 278 731,22 грн 3% річних, 497 764,67 грн інфляційних втрат.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 71800,89 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз,9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 3724453,55 грн. (три мільйони сімсот двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят три гривні 55 копійок) основного боргу, 285776,61 грн (двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 61 копійка) пені, 278731,22 грн (двісті сімдесят вісім тисяч сімсот тридцять одна гривня 22 копійки) 3% річних, 497764,67 грн (чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 67 копійок) інфляційних втрат, 71800,89 грн (сімдесят одна тисяча вісімсот гривень 89 копійок) витрат по сплаті судового збору.
3.В іншій частині позову - відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частин 6-7 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2021.
Суддя О.Ю. Соп'яненко