вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Справа № 918/901/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Рижої А.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Феленко С.О., довіреність від 12.11.2021 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Годицький А.І., самопредставництво (в режимі відеоконференції).
Фізична особа-підприємець Казмірук Роман Віталійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач), в якій просить стягнути заборгованість за договором поставки № 53-122-01-20-10231 від 10.12.2020 р. в сумі 720 012 грн 40 коп., 3% річних в сумі 15 656 грн 14 коп. та інфляційні втрати в сумі 51 680 грн 80 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем відповідно до умов, укладеного між фізичною особою-підприємцем Казміруком Романом Віталійовичем та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", договору поставки від 10.12.2020 року № 53-122-01-20-10231, товару, у зв'язку з чим у Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість перед фізичною особою-підприємцем Казміруком Романом Віталійовичем в розмірі 720 012 грн 40 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 15 656 грн 14 коп. та інфляційні втрати в розмірі 51 680 грн 80 коп. Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також фізичною особою-підприємцем Казміруком Романом Віталійовичем до позовної заяви додано попередній розрахунок судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову в розмірі 11 810 грн 24 коп.
12.11.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що основний борг в розмірі 50 000 грн 000 коп. Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" оплачено 13.10.2021 р., а відтак заборгованість за договором поставки від 10.12.2020 року № 53-122-01-20-10231 становить 670 012 грн 40 коп. Суму основного боргу відповідачем визнано. Щодо нарахованих 3% річних відповідач зазначив, що дана сума є завищеною, оскільки позивачем невірно визначено початок порушення грошового зобов'язання, оскільки останній день строку оплати припадає на 06.02.2021 р. (вихідний), згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на 08.02.2021 р., тому прострочення з оплати поставленої продукції розпочалося 09.02.2021 р. Відтак, представник відповідача просить відмовити позивачу у стягненні зайво нарахованих 3% річних. Також відповідач зазначив, що при нарахуванні 3% річних включено до періоду прострочення на суму 800 012 грн 40 коп. 11.08.2021 - дату часткового погашення заборгованості на суму 80 000 грн 00 коп. Щодо інфляційних втрат відповідач зазначив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційного збільшення заборгованості за січень 2021 року, а також не включено до розрахунку інфляційних втрат серпень 2021 - період часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція, що суперечить пункту 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями. Відтак, відповідач просить у задоволенні безпідставно заявлених до стягнення, а також сплачених грошових коштів відмовити з покладанням відповідної частини судових витрат на позивача. Крім того, відповідач, враховуючи фактичне визнання Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вимог в частині основного боргу до початку розгляду справи по суті, просить суд в порядку ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
23.11.2021 року від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом. Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 53-122-01-20-10231 від 10.12.2020 р. в сумі 670 012 грн 40 коп., 3% річних в сумі 15 656 грн 14 коп. та інфляційні втрати в сумі 40 800 грн 63 коп.
Крім того, 23.11.2021 року від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що нарахування 3% річних саме з 08.02.2021 р. є обґрунтованим, оскільки за умовами договору оплата продукції здійснюється на протязі 45 календарних днів (тобто з урахуванням і вихідних днів), а не робочих. На думку позивача 3% річних в сумі 15 656 грн 14 коп. нараховані законно та обґрунтовано. Щодо нарахування інфляційних втрат позивач зазначає, що при підготовці розрахунку інфляційних втрат помилково було включено січень 2021 року та правильний період нарахування інфляційних втрат лютий - липень 2021 року. Що стосується доводів відповідача про те, що до розрахунку інфляційних втрат не включено серпень 2021 р., то позивач зазначає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, в тому числі і обранні періоду такого нарахування є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
30.11.2021 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що оскільки перебіг 45-денного строку оплати почався 24.12.2020 р. та закінчився 06.02.2021 р. (субота - вихідний день), останнім днем строку оплати за продукцію, поставлену ФОП Казміруком Р. В., є перший за ним робочий день - 08.02.2021 р., а першим днем прострочення оплати з якого починається нарахування 3% річних є 09.02.2021 р. Також відповідач зазначає, що розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період становить не 40 800 грн 63 коп., як зазначає позивач (заява про зменшення позовних вимог), а 40 762 грн 54 коп. Відтак, відповідач просить у задоволенні безпідставно заявлених до стягнення грошових коштів відмовити з покладанням відповідної частини судових витрат на позивача.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання до суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (суддя Андрійчук О.В.).
01.11.2021 р. до господарського суду на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 року позивачем подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, зокрема, опис вкладення до цінного листа № 6113502877365 від 11.10.2021 р., оригінал поштової накладної № 6113502877365 від 11.10.2021 р., опис вкладення до цінного листа від 26.10.2021 р., оригінал поштової накладної від 26.10.2021 р. та оригінал квитанції від 26.10.2021 р.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021 року № 01-04/44/2021, у зв'язку з перебуванням судді Андрійчук О.В., станом на 02.11.2021 р. на лікарняному, відповідно до п. 6.1 - 7.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Рівненської області № 1 від 06.02.2020 р., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/901/21, за результатами якого справу передано на розгляд судді Романюку Р.В.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 листопада 2021 року.
12.11.2021 року до господарського суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях по справі № 918/901/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просив суд надати Годицькому А.І. та Деркачу В.В. можливість участі в усіх судових засіданнях по справі № 918/901/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.11.2021 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та вирішено судове засідання у справі призначене на 24.11.2021 р. провести в режимі відео конференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
16.11.2021 року до господарського суду від фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в якому просив суд судове засідання по справі № 918/901/21, призначене на 24.11.2021 року о 10:30 год. та всі наступні судові засідання, провести в режимі відеоконференції, та доручити її проведення Харківському окружному адміністративному суду або Другому апеляційному адміністративному суду, або Господарському суду Харківської області, або Харківському апеляційному господарському суду, або Харківському апеляційному суду, або Дзержинському районному суду м. Харкова, або Київському районному суду м. Харкова, або Ленінському районному суду м. Харкова, або Жовтневому районному суду м. Харкова, або Московському районному суду м. Харкова, або Червонозаводському районному суду м. Харкова, або Комінтернівському районному суду м. Харкова, або Фрунзенському районному суду м. Харкова, або Орджонікідзевському районному суду м. Харкова, або Господарському суду Донецької області, або Господарському суду Луганської області, або провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання представником позивача власних технічних засобів через систему "EаsyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.11.2021 року заяву фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та вирішено судове засідання у справі призначене на 24.11.2021 р. провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Харківському окружному адміністративному суду.
У підготовчому засіданні 24.11.2021 року оголошувалася перерва до 07.12.2021 року.
26.11.2021 року до господарського суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі № 918/901/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просив суд надати Годицькому А.І. та Деркачу В.В. можливість участі у судовому засіданні по справі № 918/901/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.11.2021 року до господарського суду від представника фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в якому просив суд судове засідання по справі № 918/901/21, призначене на 07.12.2021 року об 11:00 год. та всі наступні судові засідання, провести в режимі відеоконференції, та доручити її проведення Харківському окружному адміністративному суду або Другому апеляційному адміністративному суду, або Господарському суду Харківської області, або Харківському апеляційному господарському суду, або Харківському апеляційному суду, або Дзержинському районному суду м. Харкова, або Київському районному суду м. Харкова, або Ленінському районному суду м. Харкова, або Жовтневому районному суду м. Харкова, або Московському районному суду м. Харкова, або Червонозаводському районному суду м. Харкова, або Комінтернівському районному суду м. Харкова, або Фрунзенському районному суду м. Харкова, або Орджонікідзевському районному суду м. Харкова, або Господарському суду Донецької області, або Господарському суду Луганської області, або провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання представником позивача власних технічних засобів через систему "EаsyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2021 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та вирішено судове засідання у справі призначене на 07.12.2021 р. провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2021 року заяву фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та вирішено судове засідання у справі призначене на 07.12.2021 р. провести в режимі відео конференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.12.2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та вирішено розгляд справи по суті розпочати у той самий день після закінчення підготовчого засідання - 07.12.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2021 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2021 року суму боргу в розмірі 670 012 грн 40 коп. визнав. Заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
10.12.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Замовник) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" та фізичною особою-підприємцем Казміруком Романом Віталійовичем (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-10231 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки по даному Договору є продукція: 31640000-4, датчик температури та вібрації, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору (п. 1.2. Договору).
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 800 012 грн 40 коп. без ПДВ (п. 2.1. Договору).
Загальна сума Договору становить 800 012 грн 40 коп. без ПДВ (п. 2.2. Договору).
Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (Додаток № 1) до даного Договору (п. 2.3. Договору).
У пункті 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 24.12.2020 р.
Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010".
Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Згідно п. 6.1. Договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Відповідно до п. 6.2. Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Розділом 9 Договору сторони передбачили відповідальність.
Пунктом 9.3. Договору сторонами погоджено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Згідно п. 9.4. Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного Договору - по 31.12.2021 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору.
Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 800 012 грн 40 коп.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
Крім того судом встановлено, що між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є Додатком № 2 до Договору.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 800 012 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною від 22 грудня 2020 року № 83 на суму.
Судом встановлено, що зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.
Як вбачається з матеріалів справи ярлик на придатну продукцію по зазначеній видатковій накладній оформлено 23 грудня 2020 року.
Відтак, враховуючи умови п. 6.1. Договору, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлену продукцію в розмірі 800 012 грн 40 коп. з 24.12.2020 р. по 08.02.2021 р. включно (зважаючи на те, що останній день строку оплати товару припадає на 06.02.2021 р. - суботу, 07.02.2021 р. - неділя, строк оплати відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на наступний робочий). Відтак, з 9 лютого 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 22.07.2021 р. № 2207/009 про сплату заборгованості за договором поставки № 53-122-01-20-10231 від 10.12.2020 р.
Листом від 10.08.2021 р. № 14042/001-юр відповідач повідомив позивача, що Відокремлений підрозділ знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що значною мірою впливає на розрахунки з постачальниками продукції та призводить до утворення заборгованості перед контрагентами. Також відповідач повідомив, що оплата за поставлену продукцію буде здійснена в обов'язковому порядку.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату за поставлений товар в сумі 80 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення від 11 серпня 2021 року № 8080.
Також позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначив, що 13.10.2021 р. відповідачем проведено оплату за поставлений товар в сумі 50 000 грн 00 коп.
За твердженнями позивача, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка судом була прийнята, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати, отриманого за Договором, товару на загальну суму 670 012 грн 40 коп.
Спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості в розмірі 670 012 грн 40 коп. та за несвоєчасне виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних в розмірі 15 656 грн 14 коп. на відповідні суми заборгованості за періоди з 08.02.2021 р. по 11.08.2021 р. та з 11.08.2021 р. по 08.10.2021 р. та інфляційні втрати в розмірі 40 800 грн 63 коп. за період з 08.02.2021 р. по 37.07.2021 р.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 22 грудня 2020 року № 83, яка підписана уповноваженими представниками, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки товару відповідачу загальною вартістю 800 012 грн 40 коп.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу товару за Договором.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 6.1. Договору визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Відповідно до п. 6.2. Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній від 22 грудня 2020 року № 83, оформлено 23 грудня 2020 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (п. 9.4. Договору).
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 22.07.2021 р. № 2207/009 про сплату заборгованості за Договором.
Відтак, позивач дотримався умов, визначених в п. 9.4. Договору.
Також судом встановлено, що відповідачем проведено оплату за поставлений товар на загальну суму 130 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 11 серпня 2021 року № 8080 на суму 80 000 грн 00 коп., від 13 жовтня 2021 року № 11472 на суму 50 000 грн 00 коп.
Як зазначалось вище, умовами договору поставки від 10.12.2020 року № 53-122-01-20-10231 визначено порядок та строк оплати товару.
Відтак, з врахуванням умов договору поставки від 10.12.2020 року № 53-122-01-20-10231, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 22 грудня 2020 року № 83 до 08.02.2021 р. включно (зважаючи на те, що останній день строку оплати товару припадає на 06.02.2021 р. - суботу, 07.02.2021 р. - неділя, строк оплати відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на наступний робочий).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням п. 6.1. Договору та положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 22 грудня 2020 року № 83 до 08.02.2021 р. включно. Відтак, з 9 лютого 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною видатковою накладною.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені договором строки.
Відтак, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті поставленого позивачем товару на загальну суму 670 012 грн 40 коп. Крім того, вказана сума визнана відповідачем в повному обсязі.
Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 15 656 грн 14 коп. та інфляційних втрат в розмірі 40 800 грн 63 коп.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом вище з 9 лютого 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором, а відтак нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з 09.02.2021 р.
В той час, з розрахунків позивача вбачається, що останнім здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 08.02.2021 р.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що нарахування 3% річних саме з 08.02.2021 р. є обґрунтованим, оскільки за умовами договору оплата продукції здійснюється на протязі 45 календарних днів (тобто з урахуванням і вихідних днів), а не робочих.
Дані посилання позивача судом спростовуються, оскільки як було зазначено вище останній день строку оплати товару припадає на 06.02.2021 р. - суботу, 07.02.2021 р. - неділя, а відтак строк оплати відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на наступний робочий.
Як було встановлено судом вище основний борг в розмірі 80 000 грн 00 коп. сплачений відповідачем 11.08.2021 р. та в розмірі 50 000 грн 00 коп. - 13.10.2021 р.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що при нарахуванні 3% річних включено до періоду прострочення на суму 800 012 грн 40 коп. 11.08.2021 - дату часткового погашення заборгованості на суму 80 000 грн 00 коп.
З розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем дійсно здійснено нарахування 3% річних на суму 800 012 грн 40 коп. включаючи 11.08.2021 - дату часткового погашення заборгованості на суму 80 000 грн 00 коп. В той час, слід здійснювати нарахування на суму 800 012 грн 40 коп. до 10.08.2021 р. включно, а з 11.08.2021 р. за мінусом суми оплати.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційного збільшення заборгованості за січень 2021 року та не включено до розрахунку інфляційних втрат серпень 2021 - період часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція, що суперечить пункту 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що при підготовці розрахунку інфляційних втрат помилково було включено січень 2021 року та правильний період нарахування інфляційних втрат лютий - липень 2021 року. У зв'язку із чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, до якої додано розрахунок інфляційних втрат, згідно якого позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 08.02.2021 р. по 31.07.2021 р.
Що стосується доводів відповідача про те, що до розрахунку інфляційних втрат не включено серпень 2021 року, суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, в тому числі і обранні періоду такого нарахування є правом кредитора.
Відтак, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то бере до уваги кінцевий період розрахунку нарахування інфляційних втрат визначений позивачем.
Відповідно до вищенаведеного, судом здійснено власний розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE.
Здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 15 524 грн 63 коп., при заявленому - 15 656 грн 14 коп.
Крім того суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 40 762 грн 54 коп., при заявленому - 40 800 грн 63 коп.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 670 012 грн 40 коп. заборгованості за поставлену згідно договору поставки № 53-122-01-20-10231 від 10.12.2020 року продукцію обґрунтованими, а відтак суд дійшов висновку про задоволення позову в зазначеній частині.
Перевіривши суми заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат у зазначених позивачем періодах, суд дійшов висновку про їх обгрунтованість лише в частині стягнення 15 524 грн 63 коп. - 3% річних та 40 762 грн 54 коп. - інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 131 грн 51 коп. трьох відсотків річних та 38 грн 09 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До позовної заяви позивачем додано попередній розрахунок судових витрат, згідно якого витрати в зв'язку з розглядом справи складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову в розмірі 11 810 грн 24 коп.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, то судовий збір в частині зменшення підлягає поверненню позивачу, а саме в сумі 913 грн 20 коп.
За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 894 грн 49 коп.
Стосовно посилання відповідача на частину 1 статті 130 ГПК України як на піставу для вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору у зв'язку з визнанням позову відповідачем, суд зазначає таке.
Відповідно до норм частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зазначена норма надає право суду вирішити питання про повернення 50 % судового збору позивачу за умови (зокрема) визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Тобто, визнання позову відповідачем у встановлений процесуальним законом порядку до початку розгляду справи по суті сприяє досягненню завдання господарського судочинства та надає право суду ухвалити відповідне рішення на стадії підготовчого провадження в порядку частини 3 ст. 185 ГПК України.
Поряд з цим, зазначена норма ГПК України не пов'язує можливість вирішення питання про повернення судового збору у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позовних вимог.
Слід зазначити, що рішення суду у цій справи ухвалено за наслідками судового розгляду по суті.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач визнав позов лише в частині, а в решті заявлених вимог, що є предметом спору заперечив (3% річних та інфляційні втрати), у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в порядку частини 1 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 670 012 (шістсот сімдесят тисяч дванадцять) грн 40 коп. - заборгованості, 15 524 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн 63 коп. - три відсотки річних, 40 762 (сорок тисяч сімсот шістдесят дві) грн 54 коп. - інфляційних втрат та 10 894 (десять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 49 коп. - витрат по оплаті судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Казмірука Романа Віталійовича про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" трьох відсотків річних в сумі 131 грн 51 коп. та інфляційних втрат в сумі 38 грн 09 коп. - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 7 грудня 2021 року.
Суддя Р.В. Романюк