11 листопада 2021 року Справа № 915/1363/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О.В., за участю:
секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,
представник позивача: Чернега І.В.,
представник відповідача: адвокат Лемле Н.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку спрощеного позовного провадження,
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 42559710, ел.пошта: nmczn@ocz-mk.gov.ua).
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/1, ЄДРПОУ 03584763, ел.пошта: oao_nap@ukr.net).
про: стягнення грошових коштів у розмірі 3681,33 грн, отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю та виплачених ОСОБА_1 , та 2270,00 грн витрат на оплату судового збору, -
встановив:
09.09.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вх.№13769/21 від 09.09.2021) Миколаївського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" про стягнення грошових коштів у розмірі 3681,33 грн, отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю та виплачених ОСОБА_1 , та 2270,00 грн витрат на оплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину (ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», п. 20 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306), а саме 30.06.2020 було звільнено ОСОБА_1 згідно зі ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з чим кошти, отримані роботодавцем у розмірі 3681,33 грн виплаченої цій особі допомоги по частковому безробіттю, підлягають поверненню Фонду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021, вищевказану позовну заяву (єдиний унікальний номер судової справи № 915/1363/21) було передано на розгляд судді Ткаченку О.В.
Ухвалою суду від 14.09.2021 позовну заяву Миколаївського міського центру зайнятості було прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 19.10.2021 о 09:30.
20.09.2021р. від відповідача до суду надійшов відзив, за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що датою закінчення виплати допомоги гр. ОСОБА_1 є останній день періоду виплату - 29.05.2021, період виплати допомоги тривав 26 днів. А тому, оскільки гр. ОСОБА_1 була звільнена 30.06.2020 року, не відбулось порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину, передбачене ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 20 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306.
27.09.2021 позивачем через систему «Електроний суд» була подана відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає, що у розумінні п. 3, 6 15-17 Порядку № 306 під виплатою працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавцем мається на увазі перерахування коштів на рахунок працівника або виплати їх у готівковій формі за окремою платіжною відомістю, а тому днем закінчення виплати допомоги є день останнього перерахування коштів на рахунок працівника.
05.10.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 19.10.2021 було оголошено перерву до 11.11.2021 о 14:30.
01.11.2021 до суду від відповідача надійшла заява, згідно якої відповідач просить поновити строк на подання доказів та залучити до матеріалів справи відомість про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення» та відомості нарахування допомоги по частковому безробіттю про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення». Як вказує відповідач, вказані документи підтверджують наступні обставини:
- сума, яка виплачувалась ОСОБА_1 та відносно повернення якої позивачем заявлено вимогу, складає 3681,33 грн.
- при розрахунку допомоги враховувались тільки робочі часи травня 2020 року, що має значення для правильного визначення періоду виплату допомоги (тільки робочі часи тобто без врахування неробочих днів). Оскільки допомога виплачувалась тільки за робочі дні, період втрати ними частини заробітної плати внаслідок карантину (період виплати) складає 26 днів - з 04.05.2020 року по 29.05.2020 року. (30 і 31 травня 2020 року були вихідними днями (субота та неділя) тому до розрахунку заробітної плати для виплати допомоги не ввійшли.
За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Розглянувши подане клопотання, враховуючи обґрунтованість причин пропуску строків для подачі додаткових доказів, суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку для подачі доказів та залучити до матеріалів справи відомість про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення» та відомості нарахування допомоги по частковому безробіттю про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення».
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові, представник відповідача проти заявлених вимог заперечував.
За наслідками проведеного судового засідання 11.11.2021, судом у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі подані у справу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020р. №2663, Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки).
Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінекономіки, рішеннями правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 № 90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" до внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду, визначені Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення".
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
25.05.2020 року ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" звернулось до Миколаївського міського центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю у зв'язку з зупиненням діяльності через введення карантину на період з 04.05.2020 до моменту закінчення карантинних заходів.
27.05.2020 року Миколаївським обласним центром зайнятості прийнято рішення № 365-23 «Про надання ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», з 04.05.2020 у зв'язку із зупиненням діяльності.
01.06.2020 року між ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" (роботодавець) та Миколаївським міським центром зайнятості (цент зайнятості), було укладено Договір № 110 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Договір), за умовами якого сторони погодили:
- відповідно до пункту 5 роботодавець зобов'язаний:
1) забезпечувати цільове використання коштів Фонду, наданих як допомога по частковому безробіттю на період карантину;
2) подавати щомісяця до 10 числа (до закінчення строку дії цього договору) центру зайнятості відомості про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, а також повідомляти про зміну зазначених відомостей протягом п'яти календарних днів;
3) виплачувати працівникам допомогу по частковому безробіттю на період карантину протягом трьох робочих днів після їх надходження на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (відомістю на виплату грошей);
4) подавати щомісяця не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів після виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину центру зайнятості копії платіжних відомостей для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину з підтвердженням перерахування коштів на рахунки працівників;
5) письмово інформувати центр зайнятості про звільнення працівника (працівників) протягом шести місяців або протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (якщо допомога по частковому безробітті на період карантину виплачувалася менше ніж 180 календарних днів) з підстав, зазначених у пункті 6 цього договору;
6) повернути центру зайнятості за наявності підстав, передбачених пунктом 20 Порядку та пунктом 6 цього договору, кошти в повному обсязі, надані роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину;
7) допускати представників центру зайнятості до проведення перевірок даних, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
- роботодавець гарантує, що не розриватиме трудовий договір з працівником, якому виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати) - з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), п.1 ч.1 ст.36, ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (п.6);
- сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором, за невиконання або неналежне виконання умов договору (п.7);
- роботодавець в установленому законодавством порядку відповідає за достовірність документів і відомостей, що є підставою для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених п.2 ч.2 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням установленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати Фонду заподіяну шкоду (п.8);
- за порушення роботодавцем порядку використання коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням, відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (п.9);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до виконання ними всіх зобов'язань, передбачених цим договором (п.10).
Даний договір підписаний сторонами та засвідчений відповідними печатками.
Згідно з наказом №21-к від 01.06.2020 року, діяльність ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" у зв'язку з послабленням карантинних обмежень було відновлено з 01.06.2020 року.
Як вказує позивач (з урахуванням наданих представником позивача у судовому засіданні 11.11.2021 пояснень), ним 05.06.2020 року згідно платіжного доручення № 904 від 05.06.2020 (а.с. 12) було перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 107686,10 грн допомоги працівникам (у тому числі 3681,33 грн гр. ОСОБА_1 ), нарахованої за період втрати ними частини заробітної плати внаслідок карантину - з 04.05.2020 року по 31.05.2020 року тобто за 28 днів.
Відповідач вказує про отримання 09.06.2020 року від позивача грошових коштів у загальному розмірі 107686,10 грн (у тому числі 3681,33 грн гр. ОСОБА_1 ), та наполягає на тому, що вказані кошти допомоги працівникам були нараховані за період втрати ними частини заробітної плати внаслідок карантину - з 04.05.2020 року по 29.05.2020 року, тобто за 26 днів.
За змістом ч. 4 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» у редакції чинній на момент звернення відповідачем з заявою про призначення допомоги по частковому безробіттю на період карантину) допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Враховуючи, що 30.05.2020 і 31.05.2020 були вихідними днями (субота та неділя), а також провівши аналіз наданої відповідачем 01.11.2021 із заявою відомості нарахування допомоги по частковому безробіттю за травень 2020 року (а.с. 60), суд доходить до висновку, що періодом втрати працівниками частини заробітної плати внаслідок карантину є проміжок часу з 04.05.2020 року по 29.05.2020 року, тобто 26 днів.
22.06.2020 року ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" видано наказ № 28-к про звільнення ОСОБА_1 з 30.06.2020 за угодою сторін згідно п.1 ст.33 КЗпП.
Відповідно до п. 23 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306, позивачем було проведено перевірку цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину та перевірки відомостей, поданих роботодавцем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину, за результатами якої було складено акт № 22 від 01.09.2020.
За результатами проведеної перевірки ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" згідно акту №22 від 01.09.2020 року були встановлені порушення, а саме:
- порушення відповідачем гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину (ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», п. 20 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306), було звільнено працівників ОСОБА_2 (15.06.2020), ОСОБА_1 (30.06.2020) та ОСОБА_3 (12.05.2020) згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з чим кошти, отримані роботодавцем, підлягають поверненню у розмірі виплаченої цим особам допомоги по частковому безробіттю на період карантину на загальну суму 9741,28 грн.
Згідно наказу Миколаївського міського центру зайнятості від 04.09.2020 року № 1 «Про зобов'язано вжити заходів по стягненню з ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" коштів Фонду у розмірі 9741,28 грн.
04.09.2020 року та 18.09.2020 відповідачу були направлені претензії - повідомлення про повернення добровільно коштів Фонду.
Як свідчить наявна у справі банківська виписка станом на 30.09.2020, відповідачем було перераховано грошові кошти у розмірі 6059,95 грн, проте 3681,33 грн виплаченої ОСОБА_1 допомоги по частковому безробіттю залишились невідшкодованими, що призвело до звернення позивача до суду з даним позовом.
Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема до Закону України «Про зайнятість населення» та передбачено надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Статтею 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції чинній на момент звернення відповідачем з заявою про призначення допомога по частковому безробіттю на період карантину) визначено підстави надання такої допомоги та коло осіб, які мають право на її отримання.
Відповідно до частини 1 статті 47-1 цього Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
За частиною 3 статті 47-1 цього Закону право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначено Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), в разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу в зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини.
Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).
Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства встановлено право застрахованої особи, з якою роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, на підставі звернення роботодавця для її виплати. Головною умовою виплати працівникам допомоги по безробіттю на період карантину, в разі втрати ними частини заробітної плати, є наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником.
У відповідності до ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Аналогічні положення за змістом положення закріплені у п.20 Порядку, згідно якого в разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України, кошти, отримані роботодавцем, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої звільненій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
У даному випадку обставини звільнення гр. ОСОБА_1 відбулось на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України підпадають під визначені ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» випадки.
При цьому сторони неоднозначно тлумачать початок перебігу періоду, визначеного у ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» як «з дня закінчення виплати допомоги».
З цього приводу суд зауважує наступне.
Як передбачено ч. 5 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
За умовами ч.7 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва. Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
Провівши аналіз вказаних норм закону, суд вважає, що під порушенням гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, у розумінні ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» мається на увазі або розірвання трудового договору протягом шести місяців (у визначених статтею випадках), або розірвання трудового договору протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги (якщо допомога виплачувалась менше ніж 180 календарних днів), що обчислюється з дня закінчення встановленого законом періоду виплати такої допомоги, а не з дня фактичної виплати такої допомоги працівнику.
З огляду на наведене, враховуючи, що 26 днів періоду виплати закінчились 29.05.2020, то для збереження гарантій зайнятості працівника - ОСОБА_1 відповідач не повинен був розривати трудовий договір з вказаним працівником у період з 30.05.2020 по 24.06.2020 (включно).
Враховуючи, що звільнення гр. ОСОБА_1 відбулось 30.06.2020 суд доходить до висновку про дотримання відповідачем взятих на себе згідно п. 6 Договору № 110 від 01.06.2020 гарантій зайнятості щодо даного працівника та відсутність підстав для повернення коштів виплаченої допомоги по частковому безробіттю на період карантину до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
При цьому суд зауважує про відсутність порушення вказаних гарантій зайнятості працівника ОСОБА_1 навіть, якщо брати у розрахунок вказані позивачем 28 днів періоду виплати допомоги по частковому безробіттю.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73, 74, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складений та підписаний: « 07» грудня 2021 року.
Суддя О.В. Ткаченко