79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.12.2021 справа № 914/3081/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради, місто Дніпро Дніпропетровська область
до відповідача Приватного підприємства «Буд-Сервіс Стандарт», місто Львів
про стягнення 98 993,65 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради до Приватного підприємства «Буд-Сервіс Стандарт» про стягнення 98 993,65 грн заборгованості, з яких 42 999,43 грн авансовий платіж, 44 892,00 грн пеня, 7 412,22 грн інфляційні втрати, 3 690,00 грн три проценти річних.
Ухвалою від 18.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 10.11.2021.
Протокольною ухвалою від 10.11.2021 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2021, відсутнім в судовому засіданні представникам позивача та відповідача, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка представників сторін в судове засідання 01.12.2021 не визнавалась судом обов'язковою.
Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 01.12.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив, попередньо від нього надходило клопотання про розгляд справи без участі представника.
15.11.2021 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову б/н від 12.11.2021 (вх.№4637/21) в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «Буд-Сервіс Стандарт» 98 993,65 грн заборгованості, з яких 42 999,43 грн авансовий платіж, 44 892,00 грн пеня, 7 412,22 грн інфляційні втрати, 3 690,00 грн три проценти річних. Позивач долучив до поданої заяви докази надіслання 12.11.2021 даної заяви на адресу відповідача.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 01.12.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 01.12.2021 не визнавалась судом обов'язковою.
19.11.2021 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали-повідомлення від 10.11.2021 про відкладення розгляду справи по суті на 01.12.2021 за адресою: 79000, місто Львів, вулиця Петра Панча, будинок 5, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «Неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв'язку із розглядом справи №914/3081/21 за електронним запитом від 30.11.2021 за №123516771021 Господарським судом Львівської області отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого Приватне підприємство «Буд-Сервіс Стандарт» станом на 08.10.2021 (дату подання позову) перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Петра Панча, будинок 5.
Ухвала-повідомлення від 10.11.2021 надсилалась відповідачу на адресу: 79000, місто Львів, вулиця Петра Панча, будинок 5, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 12.11.2021, списком рекомендованих листів Господарського суду Львівської області та списком №3811 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 12.11.2021.
Розглянувши подану представником позивача заяву про зміну предмета позову, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини 3 та частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Ознайомившись із змістом заяви, яку позивач назвав «заява про зміну предмету позову», суд дійшов висновку, що вона стосується лише уточнення (збільшення) суми авансового платежу, оскільки в прохальній частині позовної заяви було допущено описку (зазначено, що позивач просить стягнути авансовий платіж в сумі 42 892,00 грн замість 42 999,43 грн). Хоча по тексту позовної заяви сума авансового платежу вказана позивачем правильно. При цьому ціна позову з врахуванням заяви про зміну предмета позову, не змінилась.
Отже подана заява фактично є заявою про збільшення позовних вимог, а саме збільшення суми авансового платежу та підлягає прийняттю до розгляду і має бути врахована судом при прийнятті рішення.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв'язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79000, місто Львів, вулиця Петра Панча, будинок 5.
В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 18.10.2021 про відкриття провадження у справі, ухвали-повідомлення суду від 10.11.2021 про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2021. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/3081/21 були повернені підприємством поштового зв'язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «Неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.
Слід врахувати, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі зі сторони відповідача з урахуванням направлення судом на адресу відповідача ухвал у справі, свідчить про його незацікавленість у її своєчасному розгляді.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 р. у справі №916/3188/16.
Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» від 07.07.1989 р.).
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання не з'явився, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.
Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 01.12.2021 прийнято рішення у справі.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.05.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №180528/1, відповідно до умов якого підрядник (відповідач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи з поточного ремонту дорожнього покриття за адресою місто Дніпро, площа Соборна, 14, на свій ризик, власними силами, матеріалами і засобами, та здати роботи замовнику (позивачу) в обумовлені договором строки, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах даного договору. Як стверджує позивач, договірна ціна робіт за даним договором була визначена у розмірі 42 999,43 грн (в тому числі ПДВ - 7 166,57 грн).
На виконання умов вказаного договору позивач 30.05.2017 платіжним дорученням №658 сплатив на рахунок відповідача 42 999,43 грн - 100% суми вартості підрядних робіт.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо виконання обумовлених договором робіт не виконав. Станом на 05.08.2021 відповідач (підрядник) до виконання робіт не приступив.
У зв'язку з порушенням строків виконання робіт позивач ннарахував відповідачу 44 892,00 грн пені, 7 412,22 грн інфляційних втрат, 3 690,00 грн три проценти річних.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 98 993,65 грн заборгованості, з яких 42 999,43 грн авансовий платіж, 44 892,00 грн пеня, 7 412,22 грн інфляційні втрати, 3 690,00 грн три проценти річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
28.05.2018 між Комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - замовник) та Приватним підприємством «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 31251038) (правонаступником якого згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Приватне підприємство «Буд-Сервіс Стандарт» (код ЄДРПОУ 31251038)) (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - підрядник) було укладено договір підряду №180528/1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи з поточного ремонту дорожнього покриття за адресою місто Дніпро, площа Соборна, 14, (надалі за текстом роботи) на свій ризик, власними силами, матеріалами і засобами, та здати роботи замовнику в обумовлені договором строки, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах даного договору. Код робіт за ЄЗС ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь.
Відповідно до п. 1.2. договору роботи повинні здійснюватися у відповідності з обсягами робіт, визначеними у договірній ціні, локальному кошторисі з вимогами будівельних норм і правил та з умовами даного договору.
Згідно п. 2.1. та п.2.2. договору договірна ціна робіт за даним договором буде визначатись, виходячи з об'ємів всіх виконаних робіт та їх переліку та складає 42 999,43 грн (сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 43 копійок) в тому числі ПДВ - 7 166,57 грн. Договірна ціна є динамічною.
Відповідно до п.п.3.1.-3.2. договору термін виконання робіт - 120 робочих днів з дня перерахування замовником авансового платежу на рахунок підрядника, з правом дострокового виконання. Строки виконання робіт за даним договором можуть змінюватись із внесенням відповідних змін до договору у разі: виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор); невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика, фронту робіт).
Згідно п. 4.1. та п.4.2. договору оплата робіт за договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів в безготівковій формі на рахунок підрядника в порядку визначеному цим договором. До початку робіт, замовник перераховує на рахунок підрядника суму авансового платежу за цим договором у розмірі 100 %.
Відповідно до п. 5.1. договору замовник передає підрядникові, в разі необхідності, на період виконання робіт та до їх завершення придатний для виконання робіт будівельний майданчик.
Згідно п. 7.1. договору підрядник виконує роботи у відповідності до робочого проекту, будівельних норм і правил, та графіка виконання робіт.
Відповідно до п.п.7.3.-7.4. договору підрядник зобов'язаний повідомити замовника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору з вини замовника, протягом 1 (одного) робочого дня з дня їх виникнення. Підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації.
Відповідно до п.п.9.1.-9.2. договору підрядник може залучати для виконання окремих спеціальних робіт субпідрядні організації і самостійно проводити керівництво їх діяльністю при виконанні ними робіт. Підрядник несе відповідальність за результат їхньої роботи. Підрядник погоджує з замовником осіб, яким бажає доручити як субпідрядникам виконання окремих робіт.
Згідно п. 10.1. та п.10.3. договору здавання - приймання робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акта виконаних робіт. З моменту підписання Акта виконаних робіт замовник відповідає за його збереження. Оформлення Актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, а також додатків і необхідних документів до них, здійснюється підрядником.
Відповідно до п. 13.2. договору у випадку порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Пунктом 14.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
Позивач на виконання умов договору підряду перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 42 999,43 грн, в якості авансового платежу.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо виконання обумовлених договором підряду роботи не виконав. Позивач стверджує, що станом на 05.08.2021 відповідач (підрядник) до виконання робіт не приступив.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №180528/1-0805-21 від 05.08.2021, в якій повідомив останнього про розірвання договору підряду №180528/1 від 28.05.2018 та просив у строк 7 (сім) днів, з дня отримання даної претензії, перерахувати позивачу 42 999,43 грн авансового платежу та 44 494,65 грн пені.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з порушенням строків виконання робіт позивач нарахував 44 892,00 грн пені, 7 412,22 грн інфляційних втрат, 3 690,00 грн три проценти річних.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 98 993,65 грн. з яких 42 999,43 грн сума авансового платежу, 44 892,00 грн пені, 7 412,22 грн інфляційних втрат, 3 690,00 грн три проценти річних.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір підряду №180528/1 від 28.05.2018.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як передбачено пунктом 3.1. укладеного між сторонами договору, термін виконання робіт - 120 робочих днів з дня перерахування замовником авансового платежу на рахунок підрядника, з правом дострокового виконання.
Комунальне підприємство «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради на виконання умов договору підряду №180528/1 від 28.05.2018 сплатило 30.05.2018 попередню оплату (аванс) на рахунок підрядника Приватного підприємства «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 31251038) (правонаступником якого є Приватне підприємство «Буд-Сервіс Стандарт» (код ЄДРПОУ 31251038)) в сумі 42 999,43 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №658 від 30.05.2018.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що здавання - приймання робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акта виконаних робіт.
Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем робіт за договором, а саме відсутні акти виконаних робіт по догвору підряду №180528/1 від 28.05.2018.
Позивач стверджує, що станом на 05.08.2021 відповідач (підрядник) до виконання робіт не приступив. Відповідач вказаного не спростував.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №180528/1 від 28.05.2018, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №180528/1-0805-21 від 05.08.2021, в якій повідомив останнього про розірвання договору підряду №180528/1 від 28.05.2018 та просив у строк 7 (сім) днів, з дня отримання даної претензії, перерахувати позивачу 42 999,43 грн авансового платежу та 44 494,65 грн пені.
Факт надсилання даної претензії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною №4904412004516 від 05.08.2021 та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2021.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору підряду №180528/1 від 28.05.2018 щодо виконання робіт з поточного ремонту дорожнього покриття за адресою місто Дніпро, площа Соборна, 14, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 999,43 грн авансового платежу за договором підряду №180528/1 від 28.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовами п. 13.2. договору у випадку порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 44 892,00 грн за період з 22.11.2018 по 01.10.2021, три проценти річних на загальну суму 3 690,00 грн за аналогічний період, інфляційні втрати на загальну суму 7 412,22 грн за період з грудня 2018 по вересень 2021 включно.
Суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та встановив, що позивач допустив помилку.
Згідно проведеного судом за допомогою комп'ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2021», розрахунку з врахуванням вищевказаних періодів до стягнення з відповідача підлягає 3 689,19 грн три проценти річних.
Відповідно до проведеного судом за допомогою комп'ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2021», розрахунку інфляційних втрат, з врахуванням вищевказаних періодів до стягнення з відповідача підлягає 7 412,22 грн інфляційних втрат, як просить позивач, оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог.
Крім того, суд не може погодитись з розрахунком пені наданим позивачем з огляду на таке.
Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 р. у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 18.04.2019 р. у справі №914/1126/14, від 27.05.2019 р. у справі №910/20107/17.
Крім того, суд зазначає про те, що при нарахуванні пені позивач не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору, сторони не погоджували стягнення пені у строк більший, ніж встановлений вищевказаної нормою.
Суд провів розрахунок пені враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Так, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає пеня в сумі 5 427,77 грн за період з 22.11.2018 по 29.03.2019, а саме:
- з 22.11.2018 по 13.12.2018 сума боргу 42 993,43 грн, пеня становить 932,90 грн;
- з 14.12.2018 по 31.01.2019 сума боргу 42 993,43 грн, пеня становить 2 077,82 грн;
- з 01.02.2019 по 14.03.2019 сума боргу 42 993,43 грн, пеня становить 1 780,99 грн;
- з 15.03.2019 по 29.03.2019 сума боргу 42 993,43 грн, пеня становить 636,07 грн.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог частково. До задоволення підлягає 42 993,43 грн авансового платежу, 5 427,77 грн пені, 7 412,22 грн інфляційних втрат, 3 689,19 грн три проценти річних. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3967 (#769656183105) від 23.07.2021.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та керуючись пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Буд-Сервіс Стандарт» (79000, місто Львів, вулиця Петра Панча, будинок 5; ідентифікаційний код 31251038) на користь Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради (49005, Дніпровська область, місто Дніпро, вулиця Феодосіївська, будинок 7; ідентифікаційний код 30982775) 42 999,43 грн авансовий платіж за договором підряду №180528/1 від 28.05.2018, 5 427,77 грн пені, 7 412,22 грн інфляційних втрат, 3 689,19 грн три проценти річних та 1 364,95 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено та підписано 06.12.2021
Суддя Сухович Ю.О.