вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2191/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Державної екологічної інспекції столичного округу (01042, місто Київ, пров. Новопечерський, будинок 3, корпус 2, код 42163667)
до
комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Лесі Українки, будинок 20, корпус Б, код 37917723)
про стягнення 173235,54 гривень
27.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції столичного округу (далі по тексту - Інспекція/позивач) про стягнення з комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» (далі по тексту - Підприємство/відповідач) 173235,54 гривень збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Інспекцією у період з 10.11.2020 по 18.11.2020, під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що відповідачем у період з 01.03.2020 по 10.11.2020 самовільно використовувались водні ресурси за відсутності дозвільних документів, а саме здійснювався забір води із артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 111 Водного кодексу України та п. «е» ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» що призвело до заподіяння збитків державі в розмірі заявленої до стягнення суми.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2021 позовну заяву Державної екологічної інспекції столичного округу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2191/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Натомість 16.08.2021 від відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, яке відповідач мотивує тим, що проведений позивачем розрахунок збитків суперечить вимогам ст. ст. 255.11.14, 255.11.15 Податкового кодексу України, тому враховуючи значення справи для відповідача та наявність у нього доказів, якими останній має намір обґрунтовувати свою позицію проти заявленої до стягнення суми збитків, відповідач просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
За результатом розгляду вказаного клопотання, суд відмовив у його задоволенні з наступних мотивів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, з-поміж іншого, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто за змістом процесуального закону малозначними є справи, по-перше, визначені такими (малозначними) в силу закону (пункт 1 частини 5 статті 12 Кодексу), і по-друге, визнані малозначними судом (пункт 2 частини 5 статті 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
При цьому, згідно з ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що частина друга - шоста цієї статті не застосовується, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України малозначна справа розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження та не може бути розглянута за правилами загального позовного провадження за клопотанням сторін, навіть з урахуванням критеріїв, встановлених ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, з урахуванням того, що ціна позову у розглядуваній справі становить 173235,54 гривень, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227000 гривень), ця справа в силу закону є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не позбавляє відповідача права доводити свою правову позицію по суті спору та надавати докази, які на його думку мають значення для справи, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Посилання відповідача про наявність доказів, на яких ґрунтуються заперечення щодо предмета спору, без зазначення у заяві таких доказів та надання, за наявності, відповідних доказів, також не можуть братись судом до уваги як підстава для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Інших обставин, за наявності яких суд міг би дійти висновку про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження, відповідачем суду не повідомлено.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що відповідач був наділений усіма процесуальними правами, передбаченими процесуальним законом, не був позбавлений можливості їх реалізувати з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене вище, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає, адже в силу закону справа є малозначною, яка розглядається тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Державною екологічною інспекцією столичного округу на підставі наказу від 27.10.2020 № 921-П та направлення від 28.10.2019 № 2/1/849 у період з 10.11.2020 по 18.11.2020 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Під час проведення перевірки виявлені порушення положень ст. 44 Водного кодексу України, які полягали в тому, що відповідачем здійснювалось самовільне водокористування у період з 01.03.2020 по 10.11.2020.
За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією столичного округу складено акт № 02-374 від 18.11.2020, завірена копія якого долучена до матеріалів справи, в якому, зокрема, вказані вищезазначені порушення природоохоронного законодавства.
Проведення вказаної перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища було здійснено за участю директора відповідача, який отримав акт перевірки, про що свідчить його підпис на вказаному акті.
Згідно з довідкою відповідача про кількість спожитої води від 10.11.2020 № 172, завірена копія якої долучена до матеріалів, відповідачем за період з 01.03.2020 до 10.11.2020 спожито води - 170869 м3.
Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел на виробничі потреби без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, завірена копія якого долучена до матеріалів справи, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок користування підземними водами без спеціального дозволу на спеціальне водокористування становить 173235,54 гривень.
Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел на виробничі потреби без спеціального дозволу на спеціальне водокористування здійснено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища столичного округу згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389.
Державна екологічна інспекція столичного округу звернулась до відповідача з претензією від 28.11.2020 № 52/08-06 про відшкодування збитків в сумі 173235,54 гривен, заподіяних державі внаслідок самовільного користування водою із підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування.
Разом з тим, відповідач вимоги претензії не виконав, збитки завдані державі внаслідок водокористування за відсутності дозволу у розмірі 173235,54 гривень не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства (ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України).
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (ст. 2 Водного кодексу України).
Згідно з ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинно одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Згідно з ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно положень ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Всупереч згаданих приписів закону, відповідач не відшкодував збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу, в зв'язку з чим останній зобов'язаний відшкодувати заподіяні збитки в розмірі 173235,54 гривень. Доказів сплати зазначеної суми збитків відповідач суду не надав.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 173235,54 гривень збитків, позовні вимоги та доводи позивача відповідачем у належний спосіб спростовано не було, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» 173235,54 гривень збитків.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державної екологічної інспекції Столичного округу до комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» про стягнення 173235,54 гривень збитків задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Лесі Українки, будинок 20, корпус Б, код 37917723) на розподільчий рахунок Узинської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, код класифікації доходів бюджету - 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 173235,54 гривень збитків.
3. Стягнути з комунального підприємства Узинської міської ради «Узинводоканал» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Лесі Українки, будинок 20, корпус Б, код 37917723) на користь Державної екологічної інспекції столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 3, корпус 2, ідентифікаційний код 42163667) 2598,53 гривень витрат зі сплати судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2021.
Суддя Р.М. Колесник