ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/4680/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001
до Фізичної особи-підприємця Романенко Лариси Миколаївни
про стягнення 128 207,70 грн.
Представники сторін: не викликались.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Романенко Лариси Миколаївни про стягнення 128 207,70 грн., а саме 122 852,24 грн. заборгованості за кредитом, 600,07 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 4 755,39 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як позичальником умов кредитного договору б/н від 03.10.2019, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 03.10.2019, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісії за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаних сумах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду 13.04.2021 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021 надійшла заява № 20210407/2641 від 08.04.2021 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/46802/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, а також клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та клопотань будь - якої із сторін про інше, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/4680/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача 14.06.2021 через відділ діловодства суду надійшов відзив б/н від 09.06.2021 на позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та не підписував їх, у зв'язку чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та комісії за користуванням кредитом є незаконними та необґрунтованими.
В свою чергу від позивача 06.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь № 20210615/2418 від 24.06.2021 на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, посилаючись на правомірність укладення угод в електронній формі з використанням сторонами ЕЦП, факт користування відповідачем кредитними коштами та здійснення часткових погашень заборгованості, а також правомірність нарахування відсотків за кредитом.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до частини 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, суд здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено за матеріалами справи, що 03.10.2019 Фізичною особою-підприємцем Романенко Ларисою Миколаївною як клієнтом через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), згідно якої відповідач приєднався до розділу 1.1. «Загальні положення» та підрозділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ Приватбанк pb.ua на дату укладення Договору. Умови та Заява разом складають Кредитний договір б/н від 03.10.2019 (далі - Кредитний договір) між банком та клієнтом.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований у вищеперерахованих документах, доказів існування якихось інших «Умов та правил надання банківських послуг», крім тих, що розміщені на сайті позивача, на які позивач посилається в позові, і згоду на використання яких власноручно надав відповідач 1, суду не подано, відповідно сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України досягли домовленості з усіх його істотних умов.
Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від імені Фізичної особи-підприємця Романенко Лариси Миколаївни підписана Романенко Ларисою Миколаївною шляхом накладання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банк Приват-24, та накладення кваліфікованої електронної печатки відповідача, про що зазначено в тексті самої Заяви.
Так, згідно п. 1.10 Заяви про приєднання від 03.10.2019 укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї заяви шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в системі «Приват24 для бізнесу2 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до пунктів 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов'язана (частини 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору)).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Позивачем до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання Заяви про приєднання від 03.10.2019 клієнтом та банком шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в якому зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (зазначено відомостей про сертифікат ключа: ким виданий, реєстраційний номер сертифіката; дата видачі; дата закінчення дії тощо).
Договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (підпункт 3.2.8.11 пункту 3.2.8 Заяви).
За таких обставин судом встановлено, що шляхом підписання 03.10.2019 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» 02.10.2019, згідно статті 634 Цивільного кодексу України, враховуючи положення вищезазначених норм закону між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (позивач у справі, банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем Романенко Ларисою Миколаївною (відповідач у справі, клієнт за договором) укладено Кредитний договір б/н від 03.10.2019 (далі - Кредитний договір).
При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як зазначено в п. 2 Заяви про приєднання клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1 Загальні положення», а також підрозділом « 3.2.8 Умови та правила надання кредиту «КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, що викладена у цій Заяві.
Умовами Заяви від 03.10.2019 сторони визначили істотні умови кредитування, а саме розмір кредиту, строк кредиту, а також визначили порядок погашення заборгованості за кредитом, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, строк дії договору тощо.
Згідно розділу 3.2.8.1. Умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ», банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Пунктом 3.2.8.2 Умов передбачено, що розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн. (далі - Умови та правила).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (підпункт 1.1. пункту 1 Заяви).
Відповідно до підпункту 3.2.8.3.1. пункту 3.2.8.3. Умов та правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в Заяві.
Умовами пунктів 1.2.-1.6 Заяви про приєднання сторонами погоджено розмір кредиту у сумі 190 000 грн, строк кредитування 12 місяців з дати видачі коштів клієнту та порядок сплати процентів за користування кредитом, а також порядок погашення заборгованості за кредитом.
Зокрема, визначено, що перші шість місяців проценти за користування кредитом складають 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з сьомого місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором встановлена сплата процентів у розмірі 4% від суми простроченої заборгованості. Погашення заборгованості відбувається щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Погашення процентів відбувається щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Сторони також узгодили Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, в якому визначили строки погашення кредиту, суму кредиту та суму процентів (додаток № 1 до Заяви про приєднання).
Як свідчать наявні матеріали справи, свої зобов'язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, надавши 03.10.2019 відповідачу кредитні кошти у розмірі 190 000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку.
Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині надання кредиту відповідачем також не надано.
Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до пункту 3.2.8.9.1 Умов та правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно пунктів 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.8.3.2.
Відповідно до розділу 3.2.8.5 Умов та правил відповідач зобов'язався оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з пунктом 3.2.8.3.2; повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Так, відповідно до пункту 3.2.8.3.2 Умов та правил за користування послугою відповідач сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими.
Пунктом 3.2.8.3.3 Умов та правил передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.
Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (пункт 3.2.8.9.2 Умов та правил).
Згідно пункту 3.2.8.9.3 Умов та правил сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві.
Відповідно до пункту 3.2.8.9.7 Умов та правил розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (пункт 3.2.8.3.1.3 Умов).
При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період 03.10.2019 -24.02.2021, через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором.
Факт здійсненої оплати, її розмір та порядок зарахування банком з боку відповідача як позичальника не заперечувався.
Таким чином, з рахуванням здійснених відповідачем оплат за Кредитним договором за твердженням позивача у відповідача станом на 24.02.2021 утворилась заборгованість за Кредитним договором в сумі 122 852,24 грн. по тілу кредиту, по процентам за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в сумі 4 755,39 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 600,07 грн.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В той же час, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором позивачем було направлено на адресу Фізичної особи - підприємця Романенко Л.М. акт - звірки станом на 24.02.2021, згідно якого заборгованість із простроченого кредиту складає 122 852,24 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків - 600,07 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом - 4755,39 грн.
Факт надсилання вказаного акту - звірки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» від 11.04.2021 та списку згрупованих поштових відправлень від 09.04.2021.
Станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідачем погашена не була.
Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві, свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісії за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору та Умов відповідач не виконав, внаслідок чого за Кредитним договором утворилась прострочена заборгованість по кредиту в сумі 122 852,24 грн., заборгованість за відсотками в сумі 600,07 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 4 755,39 грн. за березень - квітень 2020, які позивач просить суд стягнути з відповідача як позичальника в судовому порядку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розрахунку позивача та за умови ненадання контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Кредитного договору б/н від 03.10.2019, Умов та правил надання банківських послуг та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Кредитного договору на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Крім того, суд критично розцінює твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо незаконності та необґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором з огляду на те, що відповідач не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та не підписував їх, оскільки, як свідчать матеріали справи, Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» від 03.10.2019 підписана за допомогою електронного цифрового підпису Фізичною особою-підприємцем Романенко Ларисою Миколаївною шляхом накладання електронного підпису за допомогою відповідного сертифікату 03.10.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою Файлу перевірки ЕЦП, з інформацією реєстраційний номер сертифіката, його видавця, дату видачі та строк дії (як відповідача, так і банку).
Окрім цього Умови та правила надання банківських послуг містять детальні умови та правила надання банком кредиту за заявою клієнта, в тому числі щодо порядку та розміру нарахування і стягнення процентів за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором б/н від 03.10.2019 та «Умовами та правилами» в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 122 852,24 грн. заборгованості за кредитом та 600,07 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, підлягають задоволенню.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Як зазначалось судом вище, позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті надання відповідачеві кредитних коштів в сумі 190 000,00 грн. за спірним Кредитним договором та не здійснення останнім повного повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом.
При цьому в обгрутування наявності обов'язку відповідача зі сплати комісії за користування кредитом позивач посилається на п.3.2.8.3.2 та п.3.2.8.9 Умов щодо нарахування та стягнення позивачем відсотків за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 4755,39 грн.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інформацію" документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до змісту п. 3.2.8.3.2. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах.
При цьому дослідивши матеріали справи судом встановлено також, що згідно Графіку погашення (Додаток № 1 до Заяви) передбачено графік погашення кредиту та процентів, а умовами Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" взагалі не передбачено зобов'язання відповідача з оплати проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії.
Враховуючи вищенаведене, оскільки з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо зобов'язання відповідача зі сплати процентів у вигляді щомісячної комісії, наведене виключає правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 4755,39 грн., нарахованої позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частини 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романенко Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 122 852,24 грн. (сто двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві грн. 24 коп.) заборгованості за кредитом, 600,07 грн. (шістсот грн. 07 коп.) заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 2185,80 грн. (дві тисячі сто вісімдесят п'ять грн. 80 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2021 року
Суддя А.М. Селівон