ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/15751/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ойл Карт" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Чорновола, 50, код 43629301)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна картка" (03148, м.Київ, вул Г.Юри, 9 кв 414, код 33943854)
про стягнення 174 862,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Ойл Карт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна картка" про стягнення 174 862,08 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 1107-20/1-КС від 11.07.2020, а саме: 146 875,94 грн основного боргу, 3672,25 грн інфляційних втрат, 2202,00 грн 3% річних, 22111,89 грн пені.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 01.10.2021 позивач отримав - 12.10.2021.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 01.10.2021 отримав поштовим відправленням № 0105481297636 - 11.10.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Ойл Карт" (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна картка" (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір поставки № 1107-20/1-КС, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені сторонами строки у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо), іменовані далі за текстом - «товар (товари)», а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму.
Відповідно до п.1.2 договору визначено, що загальна кількість товару по даному договору - кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору.
Днем поставки товару та датою переходу права власності вважається дата вказана у видатковій накладній (п.3.6 договору).
Згідно п.5.1 договору, ціна товару є договірною та визначається в видаткових накладних.
Сторони дійшли згоди, що загальна ціна договору складається з сум всіх поставок Товару (суми всіх накладних та рахунків-фактур), що були здійсненні постачальником в період дії договору (п.5.2), покупець здійснює оплату замовленого товару у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати на підставі даного договору та рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.3 договору).
Матеріалами справи встановлено, що позивач за видатковими накладними № К000000029 від 31.07.2020 на суму 49 488,00 грн, № 1 від 30.09.2020 на суму 39 600,00 грн, № К000000216 від 30.09.2020 на суму 17 820,00 грн, № К000000469 від 30.11.2020 на суму 9780,00 грн, № К000000628 від 31.12.2020 на суму 24576,00 грн, № К000000422 від 31.03.2021 на суму 21 585,95 грн, № К000000664 від 30.04.2021 на суму 28224,00 грн, №К000000842 від 31.05.2021 на суму 12 689,99 грн поставив, а відповідач прийняв товар «дизельне паливо» по договору поставки №1107-20/1-КС на загальну суму 203 763,39 грн. Вказані накладні підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.
З метою здійснення розрахунків, позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки № 935 від 31.07.2020, № 936 від 30.09.2020, № 937 від 30.09.2020, № 938 від 30.11.2020, № 939 від 31.12.2020, №2167 від 31.03.2021, № 2169 від 30.04.2021, №2170 від 31.05.2021.
Згідно банківської виписки з рахунку позивача у ПАТ «КБ «АКОРДАНК», від відповідача на рахунок позивача перераховано кошти у сумі 56 888,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав на наявність невиконаного зобов'язання відповідача з оплати 146 875,94 грн вартості поставленого товару, що залишилась не сплачено, за прострочення оплати позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3672,25 грн інфляційних втрат, 2202,00 грн 3% річних, 22111,89 грн пені.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 1107-20/1-КС від 11.07.2020, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наданими позивачем видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, підтверджується факт поставки позивачем на користь відповідача та прийняття останнім товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В розумінні п.5.3 договору визначено строк оплати: 100% попередньої оплати по виставлених рахунках-фактурах.
За розрахунком позивача, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар склала 146 875,94 грн.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів оплати відповідачем суми 146 875,94 грн заборгованості у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування підтверджено наявність заборгованості у сумі 146 875,94 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,082 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22111,89 грн пені.
З огляду на часткові оплати, вбачається, що вартість отриманого товару по видатковій накладній К000000029 від 31.07.2020 сплачено остаточно 18.06.2021 у сумі 49488,00 грн, решта оплати 7400,00 грн (у період з 18.06.2021 по 28.08.2021) зараховано в якості оплати по видатковій накладній № 1 від 30.09.2020 із залишком боргу по цій накладній 32 200, 00 грн.
Умовами договору поставки № 1107-20/1-КС від 11.07.2020 збільшення строку нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, не встановлено.
Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що помилковим є доводи про можливість нарахування пені на всю суму боргу за спадаючим підсумком за період з 31.03.2021 по 23.09.2021, враховуючи часткові оплати, оскільки таким чином позивач самостійно змінює початок прострочення зобов'язання та порушує положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також у поданому розрахунку дату часткових оплат враховано двічі: як у період коли борг існував у більшому розмірі, так і у період за вирахуванням часткової оплати; та здійснено нарахування пені у розмірі 0,082% від простроченої суми за кожен день прострочення, що є більшим розміром, ніж подвійна облікова ставка НБУ.
Відповідно до п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Таким чином, з урахуванням визначеного п.5.3 договору поставки строку оплати: 100% попередньої оплати по виставлених рахунках, строк оплати поставленого товару настав:
- 31.07.2020 за поставлений товар по видатковій накладній К000000029 від 31.07.2020 на суму 49 488,00 грн, прострочення з 01.08.2020, та відповідно позивач був не позбавлений здійснити нарахування пені за період з 01.08.2020 по 01.02.2021, що ним здійснено не було;
- 30.09.2020 за поставлений товар по видатковій накладній № 1 від 30.09.2020 на суму 39 600,00 грн, прострочення з 01.10.2020, та відповідно позивач був не позбавлений здійснити нарахування пені за період з 01.10.2020 по 01.03.2021;
- 30.09.2020 за поставлений товар по видатковій накладній № К000000216 від 30.09.2020 на суму 17 820,00 грн, прострочення з 01.10.2020, та відповідно позивач був не позбавлений здійснити нарахування пені за період з 01.10.2020 по 01.03.2021, що ним здійснено не було;
- 30.11.2020 за поставлений товар по видатковій накладній № К000000469 від 30.11.2020 на суму 9780,00 грн, прострочення з 01.12.2020, та відповідно наявні підстави для нарахування пені за період з 01.12.2020 по 01.06.2021,
- 31.12.2020 за поставлений товар по видатковій накладній № К000000628 від 31.12.2020 на суму 24576,00 грн, прострочення з 31.12.2020, та відповідно наявні підстави для нарахування пені за період з 04.01.2021 по 04.07.2021, враховуючи часткові оплати 07.04.2021, 30.04.2021, 21.05.2021, 31.05.2021, 18.06.2021;
- 31.03.2021 за поставлений товар по видатковій накладній № К000000422 від 31.03.2021 на суму 21 585,95 грн, прострочення з 01.04.2021, та відповідно наявні підстави для нарахування пені за період з 01.04.2021 по 23.09.2021 ( в межах розрахунку позивача),
- 30.04.2021 за поставлений товар по видатковій накладній № К000000664 від 30.04.2021 на суму 28224,00 грн, прострочення з 01.05.2021, та відповідно наявні підстави для нарахування пені за період з 01.05.2021 по 23.09.2021 ( в межах розрахунку позивача),
- 31.05.2021 за поставлений товар по видатковій накладній №К000000842 від 31.05.2021 на суму 12 689,99 грн, прострочення з 01.06.2021, та відповідно наявні підстави для нарахування пені за період з 01.06.2021 по 23.09.2021 ( в межах розрахунку позивача).
Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині стягнення пені, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України та межі періоду заявлених вимог, часткові оплати та розмір пені - подвійну облікову ставку НБУ, суд дійшов висновку, що належними до стягнення є 5171,82 грн пені.
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3672,25 грн інфляційних втрат, 2202,00 грн 3% річних, які після перевірки розрахунку задовольняються в межах заявлених вимог, оскільки за розрахунком суду суми вказаних вимог є більшими.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, підстав звільнення від обов'язку виконання зобов'язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 146 875,94 грн. основного боргу, 5171,82 грн пені, 3672,25 грн інфляційних втрат, 2202,00 грн 3% річних. В решті позову належить відмовити.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна картка" (03148, м.Київ, вул Г.Юри, 9 кв 414, код 33943854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ойл Карт" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Чорновола, 50, код 43629301) 146 875 (сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 94 коп основного боргу, 5171 (п'ять тисяч сто сімдесят одну) грн 82 коп пені, 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн 25коп інфляційних втрат, 2202 (дві тисячі двісті дві) грн 00 коп 3% річних, 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн 83 коп витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак