07.12.2021 Справа № 908/2788/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву (вих. № 02/12/-5 від 02.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Прва книга” про забезпечення позову у справі № 908/2788/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прва книга” (вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (вул. Святого Миколая, буд. 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063)
про стягнення 1104017,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2021 суддею Ярешко О.В. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Прва книга” до Приватного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” про стягнення 1104017,17 грн. заборгованості за договором поставки № 11-ЗК/2019 від 10.10.2019, відкрито провадження у справі № 908/2788/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.11.2021 закрите підготовче провадження у справі № 908/2788/21, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021.
06.12.2021 до суду надійшла заява (вих. № 02/12/-5 від 02.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Прва книга” про забезпечення позову у справі № 908/2788/21.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2021 заява про забезпечення позову у справі № 908/2788/21 передана на розгляд судді Ярешко О.В.
Згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності Приватного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на розрахункових рахунках Приватного акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” у сумі 1104017,17 грн., розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах.
Заява мотивована наявністю спору між сторонами, предметом якого є грошові кошти у розмірі 1014017,17 грн., які підлягають стягненню за поставлений та неоплачений товар. Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, просить суд вжити заходи забезпечення позову у межах розміру заявлених позовних вимог, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прва книга» про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Згідно приписів ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно.
Із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Зокрема, вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на надмірне витрачання грошових коштів, реалізацію належного відповідачу майна, тощо.
Так, у позовній заяві зазначено, що за умовами договору поставки № 11-ЗК/2019 від 10.10.2019 позивачем була здійснена поставка товару партіями на загальну суму 1431337,44 грн. Відповідач поставлений товар оплатив частково у сумі 491434,48 грн.
Тобто, відповідачем вчинялися дії з виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 11-ЗК/2019 від 10.10.2019, що покладений у підставу позову у справі № 908/2788/21.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. Сам по собі розмір позовних вимог та наявність спору не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вих. № 02/12/-5 від 02.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Прва книга” про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 07.12.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В. Ярешко