Справа №587/1035/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1194/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
06 грудня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 08 вересня 2021 року, якою відносно обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 було продовжено застосований відносно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
В провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України та ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовував тим, що підстави, які існували при застосуванні запобіжного заходу, не змінилися, зокрема ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
08 вересня 2021 року ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області було продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, до 06 листопада 2021 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких:
- обвинувачений просив скасувати оскаржувану ухвалу та замінити йому запобіжний захід на більш м'який.
- захисник - просив скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 08 вересня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою : АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовував тим, що обставини, які дають підстави підозрювати його у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, на які вказує прокурор в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, нічим не підтверджені та необґрунтовані, але суд не звернув на це увагу, чим самим порушив п.1 ч.1 ст.178 КПК України.
Зазначав, що наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зазначені в клопотанні прокурора та ухвалі суду нічим не обґрунтована.
Вказував, що він є інвалідом ІІ групи, в зв'язку з чим отримує пенсію; раніше доглядав за своєю матір'ю, 4 останніх років проживав разом зі співмешканкою ОСОБА_9 та її сином, в м. Сумах проживають його діти: син та дочка, а також брат; пробув під слідством більше двох місяців, доки його не взяли під арешт; потерпілий вже надав пояснення в суді, тому на потерпілого впливати він не зможе; ризик вчинити інші кримінальні правопорушення нічим не підтверджено.
Зазначав, що судом не було взято до уваги вищезазначених даних, чим порушено п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.178 КПК України, ст.194, ч.5 ст.199 КПК України.
Звертав увагу на те, що прокурор, який підтримував клопотання про продовження строку тримання під вартою не був ознайомлений з матеріалами справи.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_7 вказував, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним, постановленим з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону.
Зазначав, що суд, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 жодним чином не обґрунтував та не навів доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а лише перерахував ризики наведені прокурором та зовсім не мотивував чому більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Вказував, що жодних доказів існування таких ризиків стороною обвинувачення надано не було.
Звертав увагу на те, що підстав, за яких неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід та їх неспроможність забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 суд в оспорюваному рішенні не навів жодних та взагалі не розглянув можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначав, що судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, та за таких обставин є всі підстави для застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово.
Вказував, що такий запобіжний захід зможе у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
До початку апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , надійшли заяви, в яких вони просили проводити судовий розгляд без їх участі. Від прокурора ОСОБА_10 також надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК Укрїни, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст.187 КК України.
08 вересня 2021 року ухвалою Сумського районного суду Сумської області відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, до 06 листопада 2021 року, включно.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та продовжуючи строк тримання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини при продовженні обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, продовжують існувати ризики, які існували на момент обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу, а також те, що судове провадження не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами апелянтів відносно того, що в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтування наявних ризиків, які визначені в ч.1 ст.177 КПК України, оскільки такі доводи спростовуються змістом клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з якого вбачається, що ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України були належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам провадження та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу та доцільність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційні скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу судді Сумського районного суду Сумської області від 08 вересня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4