06 грудня 2021 року м.Суми
Справа №583/2168/21
Номер провадження 22-ц/816/1476/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2021 року в складі судді Ільченко В.М., постановлене в м. Охтирка, повний текст судового рішення складено 22 липня 2021 року,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 2500 грн, починаючи з дня подання позову до досягнення дитиною трирічного віку.
Свої вимоги мотивує тим, що вона 08.06.2019 зареєструвала шлюб з відповідачем, мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак сімейне життя не склалося, на даний час проживають окремо, дитина знаходиться на її утриманні. Також зазначає, що вона перебуває у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує лише допомогу по догляду за малолітньою дитиною, через що вона не має змоги працювати. Зазначає, що вона звернулася до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, проте вказаних грошових коштів не вистачить для забезпечення достатнього та належного життєвого рівня сім'ї. Натомість відповідач працездатний, здоровий чоловік, має достатній, хоча і нерегулярний дохід, утримань за виконавчими документами з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей не має. Позивачка зазначила, що відповідач нещодавно повернувся з Польщі, де був на заробітках, крім того, він має карту поляка. Від спільних знайомих вона дізналася, що відповідач працює в м. Харкові з використанням транспортного засобу Opel Vivaro, що належить його матері. А тому відповідач спроможний надавати їй матеріальну допомогу проте не бажає робити цього добровільно.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн, яка підлягає індексації, щомісяця на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, починаючи стягування з 03 червня 2021 року. В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було доведено його фінансової неспроможності надавати матеріальну допомогу на утримання дружини.
Враховуючи обставину того, що малолітня дитина проживає разом з позивачкою, яка не працює в зв'язку з доглядом за малолітньою дитиною та додаткового доходу не має, натомість відповідач являється особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, обов'язок утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд приймає до уваги, що відповідач проживає разом з матір'ю, яка являється особою з інвалідністю 3 групи та має певні обмеження в працездатності, однак належних та допустимих доказів перебування останньої саме на утриманні відповідача суду не надано. За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн, яка підлягає індексації. Доказів в підтвердження можливості надання відповідачем допомоги на утримання позивачки в заявленому розмірі останньою не надано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи та застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що він з березня 2021 року щомісячно сплачує 2833 грн. аліментів на утримання сина. Боргів по аліментах не має, що підтверджують дублікати квитанцій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Також наголошує, хоча він в є чоловіком працездатного віку, але у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, що підтверджує виписка від сімейного лікаря, має проблеми з працевлаштуванням і сам потребує коштів на своє лікування, тому матеріальну допомогу надавати не має можливості. Крім того, у нього не має ні земельних ділянок, ні нерухомості, ні транспортних засобів, ні будь чого іншого. Грошових коштів в банках також не має.
Від позивачки відзив на апеляційну скаргу, до суду не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2019 сторони зареєстрували шлюб і являються батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідачем не оспорений факт проживання дитини на даний час разом з позивачкою, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи від 01.03.2021 №264 та №265.
Згідно з довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації від 31.05.21 року, ОСОБА_1 з 01.02.2021 року по 31.01.2024 р. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і отримує державну соціальну допомогу у розмірі 860 грн щомісячно (а.с.9).
Цими обставини підтверджено, позивачка має право а отримання матеріальної допомоги від свого чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст.75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частиною 4 ст. 84 СК України визначено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ч. 6 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
З аналізу вказаної норми права, можна зробити висновок, що можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, відповідачем всупереч приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу матері своєї дитини, яка на даний час не працює і джерелом її матеріального забезпечення є призначена виплата соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років, розмір якої не забезпечує позивачу встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідач фактично проживає окремо і сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини.
Так, колегія суддів вважає неспроможними доводи відповідача стосовно відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачі з огляду на те, що він заробляє на життя тимчасовими заробітками, що він фактично утримує свою матір, яка є особою з інвалідністю 3 групи, оскільки остання отримує пенсію, крім того вказана обставина не спростовує того, що відповідач за віком та станом здоров'я є працездатним і тому може працювати і надати матеріальну допомогу. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачем було здійснено витрати на лікування матері і що вказані витрати містять регулярний характер.
Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачка продовжує працювати майстром з нарощування вій в салоні краси, дитина перебуває з її матір'ю, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідач не довів перед судом достовірними доказами, що позивач працює і має самостійний дохід, а тому не звільняє його від надання матеріальної допомоги тимчасово працюючій дружині, оскільки частиною 4 ст. 84 СК України встановлено, що зазначене право позивачки, з якою проживає дитина, не залежить від того, чи вона працює та від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Разом з цим, відповідач є працездатним, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру стягуваних на користь позивачки аліментів правильно врахував матеріальний стан відповідача, зокрема те, що останній сплачує аліменти на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому в змозі надавати допомогу позивачу саме в розмірі у розмірі 1500 грн, яка підлягає індексації. Доказів в підтвердження можливості надання відповідачем допомоги на утримання позивачки в заявленому розмірі останньою не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності визначених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення їх сином трирічного віку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко