79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №907/449/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Матущака О.І.,
Якімець Г.Г.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "М-Будсервіс" за № МВ-01-08/09 від 08.09.2021 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2021, головуючий суддя Ремецькі О.Ф., м. Ужгород, повний текст рішення складено - 13.08.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки", м. Перечин
до відповідача приватного підприємства "М-Будсервіс", м. Ужгород
про стягнення суми 19 878,32 грн.
короткий зміст позовних вимог.
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (надалі - ТОВ "Індустрія деревообробки") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства "М-Будсервіс" (надалі - ПП "М-Будсервіс") про стягнення 19878,32 грн., з яких: 8 597,94 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору про надання послуг №МВ20-2-5 від 18.02.2020 та 11 280,38 грн. безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного виконання робіт за договором про надання послуг №МВ20-2-5 від 18.02.2020 виконав неналежним чином. Крім того, позивач зазначає про безпідставне отримання відповідачем надміру сплачених коштів, які з посиланням на положення ст.1212 ЦК України просить стягнути на його користь.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 526, 527, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закрпатської області від 13.08.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «М-Будсервіс» на користь ТОВ «Індустрія 5деревообробки» суму 11 280,38 грн. безпідставно сплачених коштів. В іншій частині позову щодо стягнення 8 597,94 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору про надання послуг №МВ20-2-5 від 18.02.2020 відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 8 597,94 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору мотивоване недоведеністю такого.
В частині стягнення 11 280,38 грн., задоволено, оскільки вони перераховані відповідачу за відсутністю правової підстави (ст.1212 ЦК У) .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі приватне підприємство "М-Будсервіс" просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що грошові кошти в розмірі 11 280,38 грн. сплачені замовником (позивачем) на рахунок виконавця (відповідача) на підставі укладеного між сторонами договору, а тому не є безпідставно набутими.
Узагальнені доводи та заперечення позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 18.02.2020 між ТОВ «Індустрія деревообробки» (замовник) та ПП «М-Будсервіс» (виконавець) укладено договір №МВ20-2-5 (далі - договір). Предметом договору є надання виконавцем послуг з поточного ремонту трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ №127 за №13 з наданням експлуатаційної документації, на території замовника, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, пров. Ужансъкий 6, в строк визначений даним договором ( п.1.1. договору). Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг за договором визначають в невід'ємних додатках до договору за специфікацією матеріалів та робіт поетапно.
За змістом п. 1.1 додатку №1 від 18.02.2020 до договору № МВ20-2-5, сторони погодили склад робіт першого етапу на умовах договору.
Згідно з п. 1.2 додатку до договору, до переліку робіт першого етапу ТП 127 та ТП 13 відноситься:
Ремонт освітлення в приміщеннях
Ремонт первинних ланок живлення з боку сторони ВН
обслуговування роз'єднувачів ВН
ремонт та регулювання геометрії ошинування ВН
зміна ввідних муфт ВН
Обслуговування трансформаторів
обслуговування вводів (ізоляторів)
обслуговування ущільнень
контроль та долиття масла
заміна силікагелю
перевірка опору обмоток трансформаторів
Обслуговування комірок НН
обслуговування ошинування
обслуговування відхідних кабельних ліній
ревізія та обслуговування електрозахисних пристроїв
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Судом першої інстанції визначено правову природу укладеного між сторонами договору, а саме зазначено, що укладений між сторонами договір № МВ20-2-5 від 18.02.2020 є договором підряду.
Згідно з ст. 837 ЦК У за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч.2 договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець гарантує виконання послуг згідно норм та правил ПУЕ, а також попередньо погодженої сторонами специфікації та в подальшому при потребі додаткових специфікацій ремонтних робіт та матеріалів.
Згідно п. 3.1 додатку до договору якість послуг в повному обсязі повинна відповідати п. 2 договору.
Перелік робіт першого етапу ТП 127 та ТП 13 визначений п. 1.2 додатку до договору, до якого відноситься, зокрема, обслуговування трансформаторів.
Судом встановлено, що листом за № 32 від 19.02.2020 (одразу після укладення договору №МВ20-2-5 від 18.02.2020) ТОВ «Індустрія деревообробки» (позивач) звернулося до Перечинсько-Великоберезнянського РЕМ, в якому просить виконати перевірку і випробовування трансформаторів силових Т-1 і Т-2 потужністю 400 кВа в ЗТП № 127 і діючого трансформатора Т-1 в ЗТП № 13 (а.с. 16).
Відповідно до паспортів-протоколів силових трансформаторів Т-1 і Т-2 потужністю 400 кВа в ЗТП № 127 і діючого трансформатора Т-1 в ЗТП № 13 Перечинсько-Великоберезнянський РЕМ встановив, що такі придатні до використання (а.с. 18-21).
Відповідно до оперативного журналу ТОВ «Індустрія деревообробки» (а.с. 24-27) 22.04.2020 міститься запис про допуск бригади до роботи по ремонту силового трансформатора Т-2 та зазначено термін закінчення робіт 06.05.2020 об 14:00.
Запис 05.05.2020 об 12:00 роботи повністю закінчені, бригада видалена, на трансформатор Т-2 можна подати напругу.
Запис 07.05.2020 об 14:20 після підтвердження директором ПП «М-Будсервіс» успішного завершення ремонту трансформатора Т-2 і придатності його до роботи слід ввімкнути трансформатор Т-2.
Запис 07.05.2020 об 14:22 після ввімкнення трансформатора під напругу з'явився не характерний для трансформатора шум і хлопок в трансформаторі, трансформатор був негайно вимкнений.
Запис 07.05.2020 об 14:28 директором ПП «М-Будсервіс» було здійснено декілька спроб перемикання трансформатора під час яких фіксувався або підвищений рівень напруги або нехарактерний шум у трансформаторі під час спроб ввімкнення під напругу.
Запис 07.05.2020 об 14:47 при огляді трансформатора, при послабленні гайок запобіжного клапана із трансформатора пішов дим білувато-жовтуватого забарвлення, що свідчить про вихід з ладу трансформатора і його несправність.
Відповідно до журналу обліку дефектів та неполадок ТОВ «Індустрія деревообробки» вбачається, що 07.05.2020 (запис № 6) ЗТП №127 після завершення ремонту ПП «М-Будсервіс» трансформатор Т-2 виявився несправним та (запис № 7) ЗТП №127 знята кришка з блоку трансформатора Т-2, злито масло. Відмітки про усунення дефектів не проставлено (а.с. 22-23).
15.05.2020 комісією ТОВ «Індустрія деревообробки» у складі директора, енергетика, начальника електрично-механічної дільниці та інспектора з охорони праці складено акт посвідчення стану безпеки електроустановок споживачів за № 02 (а.с. 28). Відповідно до зазначеного акту встановлено, що силовий трансформатор Т-2 не відповідає нормативним вимогам безпеки, до експлуатації не придатний та зроблено висновок, що потрібно виконати капітальний ремонт трансформатора Т-2 силами спеціалізованого підприємства, або замінити пошкоджений трансформатор на новий.
Суд звертає увагу,що акт посвідчення стану безпеки електроустановок споживачів за № 02 (а.с. 28) складено комісією замовника (ТОВ «Індустрія деревообробки») в односторонньому порядку. Представники виконавця для складання акту не викликалися, з цих підстав дані цього акту суд сприймає критично, як такі, що не узгоджуються з іншими доказами по справі.
В матеріалах справи міститься лист за № 104 від 25.06.2020 (а.с. 29), відповідно до якого ТОВ «Індустрія деревообробки» (замовник) просив ПП «М-Будсервіс» (виконавця) надати відповідні протоколи та акти по трансформаторах Т-1 № 345256 та Т-2 № 345301 в ЗТП №13; виконати перевірку працездатності трансформатора Т-2 № 345301 в ЗТП №13 шляхом ввімкнення його під напругу на термін 24 години; надати відповідні протоколи та акти по електричному обладнанню ЗТП №127; повністю закінчити роботи згідно договору та додатку і видати необхідну технічну документацію згідно ПТЕЕС.
Проте, доказів скерування зазначеного листа матеріали справи не містять та відповідно відсутня відповідь виконавця на такий лист.
Посилання позивача на свідоцтво про відповідність системи вимірювань електровимірювальної лабораторії Перечинсько-Великоберезнянського РЕМ вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 за № 05-0030/2018 від 16.07.2018 суд не бере до уваги, оскільки згідно додатку до свідоцтва проведено відповідність силових трансформаторів до 10 кВ. Проте, як вбачається з матеріалів справи потужність силових трансформаторів Т-1 та Т-2становить 400 кВ та 630 кВ відповідно (пасторт-протокол силових трансформаторів Т-1, Т-2 а.с. 18-21).
Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 8 597,94 грн. порушення зобов'язань щодо якості наданих послуг за договором про надання послуг.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми штрафу, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин неякісного надання послуг відповідачем.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).
Висновок суду про недоведеність неякісно наданих послуг також підтверджується тим, що 22.05.2020 замовник перерахував виконавцю 30 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням за № 6362 від 22.05.2020 з призначенням платежу - оплата згідно договору №МВ20-2-5 від 18/02/20 (а.с. 32).
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 597,94 грн. штрафу в зв'язку з недоведеністю.
Щодо вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 11280,38 грн. суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1 додатку до договору сторонами погоджено та підписано договірна ціна на поточний ремонт ТП 13, ТП 127, що здійснюється в 2020 році та відповідно до якого складає 57 319,62 грн. (а.с. 14).
Відповідно до п. 4.1 договору оплата здійснюється замовником у безготівковій формі у валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок виконавця.
Згідно п. 4.2 договору оплата робіт здійснюється в наступному порядку: замовник проводить авансовий платіж на основі рахунку від виконавця на протязі п'яти банківських днів з моменту його отримання (п. 4.2.1 договору).
Розмір авансового платежу може складатися орієнтовно 50% від загальної вартості за даний етап ремонту (п. 4.2.2 договору).
Судами встановлено, що 18.02.2020 виконавець виставив замовнику рахунок-фактуру № СФ-2 (а.с. 33), відповідно до якої за послугу - перший етап поточного ремонту трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ №127 та №13 замовник повинен сплатити 28 600,00 грн.
В межах строку визначеного договором (п. 4.2.1 - протягом 5 днів з моменту отримання рахунку) замовник на підставі рахунку-фактури № СФ-2 здійснив оплату виконавцю 28 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5553 від 21.02.2020 з призначенням платежу - оплата згідно рахунку №сф-2 від 18/02/2020 (а.с. 30).
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що договірна ціна (вартість) першого етапу послуг з ремонту трансформатора становить 57 319,62 грн. та замовником здійснено сплату авансового платежу в розмірі 28 000,00 грн. (орієнтовно 50% від загальної вартості за перший етап послуги з ремонту).
Судами встановлено, що 06.03.2020 виконавець виставив замовнику рахунок-фактуру № СФ-3 (а.с. 34), відповідно до якої за виготовлення паспортів та документації по заземленню замовник повинен оплатити 2 400,00 грн.
Також, 06.03.2020 сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 1-03/20, відповідно до якого виконавцем виконано замовнику наступні послуги: проведення електротехнічних замірів та розрахунків опору заземлюючих пристроїв та документування та складання технічного паспорту заземлюючого пристрою (2 шт).
Відповідно до платіжного доручення за № 5724 від 12.03.2020 замовник сплатив виконавцю 12 400,00 грн. У призначенні платежу вказано, що замовник сплачує, зокрема, 2 400,00 грн. з призначенням платежу - оплата згідно рахунку №сф-2 від 18/02/2020 та 10 000,00 грн. з призначенням платежу - оплата згідно договору № МВ20-2-5 від 18/02/20 (а.с. 31).
Згідно з платіжним дорученням № 6362 від 22.05.2020 замовник перерахував виконавцю 30 000,00 грн., з призначенням платежу - оплата згідно договору №МВ20-2-5 від 18/02/20 (а.с. 32).
Таким чином, на виконання умов укладеного між сторонами договору №МВ20-2-5 від 18.02.2020 замовник перерахував виконавцю 68 600,00 грн. (28 600,00 + 10 000,00 грн. + 30 000,00 грн.).
Відповідно до п. 2.1 додатку до договору та договірної ціни на поточний ремонт ТП 13, ТП 127 попередня вартість першого етапу послуги з ремонту становить 57 319,62 грн.
Правовою підставою є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 11280,38 грн. згідно з ст. 1212 ЦК України, різниця між сумою, яку повинен сплатити позивач за перший етап робіт, і сумою, яка переплачена.
Згідно з п. 3.2 договору виконавець обумовлює, що вартість ремонтних робіт І та ІІ етапу може змінитися у зв'язку з технологічною неможливістю проведення попереднього, поглибленого огляду та своїх зобов'язань виконувати роботи згідно ПУЕ щодо безпечної та надійної роботи електрообладнання в інтересах замовника.
З матеріалів справи вбачається, що додаток № 1 до договору укладено щодо першого етапу послуги з ремонту. Щодо другого етапу послуги з ремонту матеріали справи доказів не містять.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає заявлені позовні вимоги в сумі 11280,38 грн. є обґрунтованими та такими, що правильно задоволені судом першої інстанції.
Судами встановлено, що додатком 1 до договору предбачено завершення першого етапу робіт на суму 57 319,62 грн., на виконання яких позивачем було перераховано спершу аванс в розмірі 50%, що відповідало вимогам п. 4.2.2 договору, проте загалом перераховано 68 600,00 грн. Доказів того, що було перераховано 11280,38 грн. решту коштів за другий етап робіт(чи їх авансування) матеріали справи не містять. А тому судом першої інстанції сума в розмірі 11280,38 грн. правильно кваліфікована як безпідставно набуте майно.
Відповідачем не доведено, що ці кошти позивачем перераховано з метою забезпечення породження учасниками у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Відтак, надаючи кваліфікацію правовідносинам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга приватного підприємства "М-Будсервіс" за № МВ-01-08/09 від 08.09.2021 року не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за подання апеляційної скарги приватне підприємство "М-Будсервіс" сплатило 3 405,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №2830810177 від 08.09.2021.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, то сплачена приватним підприємством "М-Будсервіс" сума судового збору за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу приватного підприємства "М-Будсервіс" за № МВ-01-08/09 від 08.09.2021 року залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2021 у справі №907/449/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 3 405,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: О.І. Матущак
Г.Г. Якімець