Справа № 545/712/21 Номер провадження 11-кп/814/864/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
01 грудня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2021 року,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Букачівка, Рогатинського району Івано-Франківської області , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, до засудження не працював, раніше судимого:
-10.07.2019 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309,75,76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
-04.03.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185,70,71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі,
Засудженого 09.06.2020 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309,70 КК України до 2 років позбавлення волі. Зараховано в строк відбування покарання період перебування під вартою з 27.08.2019 року по 09.06.2020 року,
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.01.2021 року приведено у відповідність до вимог діючого законодавства вирок Деснянського районного суду м. Києва від 10.07.2019 року та ОСОБА_7 вважається засудженим за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
В іншій частині даний вирок відповідає вимогам діючого законодавства України.
Приведено у відповідність вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року та ОСОБА_7 вважається засудженим за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
В іншій частині даний вирок відповідає вимогам діючого законодавства України.
Приведено у відповідність вирок Деснянськогоо районного суду м. Києва від 09.06.2020 року та ОСОБА_7 вважається засудженим за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.
ОСОБА_7 вважається засудженим за цим вироком та за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70,ст. 72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до покарання у вигляді 2 ( двох ) років позбавлення волі.
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ухвали суду, засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув частину строку покарання і довів своє виправлення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд вказав, що ОСОБА_7 в повній мірі не довів своє виправлення, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення є передчасним.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його апеляційну скаргу, застосувавши до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Зазначає, що відбув 2/3 строку покарання, має позитивну характеристику, за сумлінну поведінку та ставлення до праці має заохочення, працевлаштований, за час відбування покарання здобув професію муляр-штукатурю, підтримає соціально-корисні зв'язки на волі.
На момент перебування в ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» засудженому надсилалися копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду відповідно.
Станом на 27.08.2021 року засуджений ОСОБА_7 вибув з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.
Заяв та клопотань про обов'язкову участь засудженого ОСОБА_7 в апеляційному розгляді,та відповідних заяв та клопотань про відкладення апеляційного розгляду від учасників судового провадження до суду апеляційної інстанції не надходило.
Заслухавши доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення апеляційної скарги засудженого без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до усталеної судової практики «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання засудженого дотримано зазначених вище вимог закону в повному обсязі.
Згідно матеріалів провадження та наданої характеристики, в місцях позбавлення волі ОСОБА_7 знаходився з 27.08.2019. За час перебування в державній установі «Київський слідчий ізолятор» характеризувався негативно, мав 1 стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку.
З 21.08.2020 по 27.08.2021 відбував покарання в державній установі "Божковська виправна колоні (№ 16)" працевлаштований різноробочим виробничої зони установи.
За час відбування покарання зарекомендував себе посередньо, не допускав порушення вимог режиму тримання, стягнень не мав.
За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці був заохочений два рази.
До виконання передбаченим законом вимог персоналу установи ставився сумлінно. Самостійно виконував роботи із самообслуговування, мав достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт з благоустрою установи ставився з розумною ініціативою.
Рішенням комісії державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України умовно - дострокове звільнення.
За вироком Деснянського районного суду м.Києва від 09.06.2020 року позову не мав. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Зважаючи на те, що висновок про застосування умовно-дострокового звільнення має ґрунтуватися на оцінці поведінки засудженого за весь час відбування покарання, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що він підлягав умовно-достроковому звільненню від відбування покарання як особа, що довела своє виправлення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Згідно із ст.6 КВК України, виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 є особою, раніше судимою за вчинення злочинів. В місцях позбавлення волі перебував з 27.08.2019, однак згідно наявної в матеріалах справи характеристики, заохочення почав отримувати лише у жовтні 2020 року, що не свідчить про сумлінність його поведінки за весь час перебування в місцях позбавлення волі. Крім того, рішенням комісії ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» ОСОБА_7 відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення як такому, що не став на шлях виправлення.
Наведене дає підстави колегії суддів вважати, що засуджений ОСОБА_7 в повній мірі не зміг належним чином довести своє виправлення.
Посилання засудженого на позитивні відомості про його особу, що він довів готовність до самокерованої правослухняної поведінки, зважаючи на характеристику особи в цілому, не мають достатнього ступеня доведеності обставин, які мають бути прийняті до уваги для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Наведені вище обставини в їх сукупності свідчить про те, що засуджений ОСОБА_7 лише ставав на шлях виправлення, але не довів його в обсязі достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до положень ст.81 КК України.
А тому процес змін в особистості засудженого ОСОБА_7 за весь час відбування покарання, ще не свідчить про його виправлення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив матеріали особової справи засудженого щодо можливого застосування умовно-достроковго звільнення та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а саме дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання, оскільки на думку колегії суддів відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання став на шлях виправлення, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги засудженого слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4