Справа № 761/33714/21
Провадження № 2-а/761/559/2021
06 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.
представника позивача Здоренко В.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича, Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови, закриття провадження у справі,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича (відповідач 1), Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач 2), в якому просив скасувати постанову серії 1КІ №0000721657 від 05.092021 р., винесену відповідачем 2, провадження у справі закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.09.2021 р. відповідачем 2 винесено постанову серії 1КІ №0000721657 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст. 122 ч. 1 КУпАП за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками), чим порушено вимоги п.п. б п. 15.10 ПДР України.
Позивач вважає притягнення його адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП безпідставним, оскільки 05.09.2021 р. стоянка транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , була здійснена на краю тротуару, де для руху пішоходів залишилось не менше ніж 3 метри, що узгоджується з п.п. в п. 15.10 ПДР України. Так, стоянка транспортного засобу забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Вказане стало підставою для звернення до суду
У відзиві на позов представник відповідача 1 заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що позивач порушив п.п. б п. 15.10 ПДР України, транспортний засіб позивача розташовано не на краю тротуару. Внаслідок цього, позивача правомірно притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засіданні не з'явились, та своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили, надійшов відзив від відповідача 2, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 13.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Постановою головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 05.09.2021 р. серії 1КІ№0000721657 притягнуто ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за порушення ст. 122 ч.1 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. З постанови вбачається, що транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , поставлено на стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено п.п. б п. 15.10 ПДР України.
Відповідно до п.п. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР України) забороняється стоянка транспортних засобів; на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками)
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки.
Відповідно до наведених фотознімків, належний позивачу транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі.
Позивач обгрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі посиланням на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Тротуар-це елемент дороги,призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном(п. 1.10.ПДР).
За диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метрів для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їм вільного руху тротуаром.
Термін "можуть бути поставлені на краю тротуарів" слід розуміти як наявність можливості заїзду на тротуар із проїзної частини на його крайню межу із нею без перетину перешкод у вигляді зелених насадження, газону, тощо.
Однак, як вбачається з наданих відповідачем фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був припаркований останнім не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, оскільки він прилягає до зеленого насадження, розташованого на тротуарі.
До того ж, автомобіль позивача не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною, а повністю перебував на тротуарі.
Таким чином, суд не приймає посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. «в» п. 15.10 ПДР України
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачами в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п.п. «б» п. 15.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачами винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 122, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича, Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови, закриття провадження у справі,-залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду до або через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідач 1: головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарук Ярослав Павлович, м. Київ, вул. Леонтовича, 6
Відповідач 2: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 37405284, м. Київ, вул. Леонтовича, 6
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення виготовлено 06.12.2021 року