Справа № 761/35635/21
Провадження № 3/761/9661/2021
19 листопада 2021 року, суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В., за участю прокурора: Підгорного Д.В. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин, Полтавської обл., громадянина України, пенсіонера, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; являється особою, яка звільнена від сплати судового збору,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно проколу №527 від 23.09.2021 року про адміністративне правопорушення, складених оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м.Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Виноградовим Є.А., ОСОБА_1 будучи звільненим 31.12.2019 з розпорядження начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, будучи згідно підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону № 1700-VII, несвоєчасно, 29.10.2020 о 09:43 годин, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік (після звільнення) (далі - Декларація), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 1 статті 1726 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені у протоколі, пояснив, що дійсно ним було подано декларацію з запізненням у зв'язку з похилим віком та низьким рівнем технічних навичок володіння комп'ютерними технологіями. .
Під час судового розгляду справи прокурор Підгорний Д.В. вважав, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та просив призначити покарання у вигляді штрафу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з'ясувавши думку прокурора, висновок прокурора щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності у виді штрафу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Так, ОСОБА_1 15.04.1996 прийняв Військову присягу та наказом Голови Служби безпеки України від 18.12.2013 № 1492-ос ОСОБА_1 призначено заступником начальника Експлуатаційної служби Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України.
Частиною 2 пункту 48 Положення Служби безпеки України зазначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно відомостей послужного списку ОСОБА_1 , наказом Голови Служби безпеки України від 21.12.2019 № 1773-ос ОСОБА_1 21.12.2019 зараховано у розпорядження начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби.
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи у розпорядженні начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, входить до складу кадрів Служби безпеки України.
Підпунктом «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII зазначено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові та службові особи Служби безпеки України.
Пунктом 32 Роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) від 03.02.2021 № 1 (далі - Роз'яснення Національного агентства) визначено, що для цілей декларування «посадовими та службовими особами» Служби безпеки України є особи, які обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
При цьому, листом Міністерства юстиції України від 03.11.2006 № 22-48-548 та положеннями Роз'яснення Національного агентства визначено, що організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники структурних підрозділів та їх заступники.
Також, згідно листа начальника Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України від 30.06.2021 № 9/5325, ОСОБА_1 , перебуваючи у розпорядженні начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, здійснював функції представника влади, тобто виконував завдання та обов'язки, визначені у ст.ст. 2, 24 Закону № 2229-ХІІ.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 , перебуваючи у розпорядженні начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, виконував організаційно-розпорядчі функції, тобто був посадовою/службовою особою Служби безпеки України.
Відповідно до статті 1 Закону №1700-VII суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Також, відповідно до статті 1 Закону №1700-VII правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 статті 1726 КУпАП встановлено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а приміткою даної статті зазначено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону № 1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Положеннями частин 1 та 2 статті 45 Закону № 1700-VII визначено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII, зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи у розпорядженні начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, є суб'єктом декларування та відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією.
Наказом Голови Служби безпеки України від 24.12.2019 № 1817-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби з розпорядження начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, виключивши зі списків особового складу, 31.12.2019, та направлено на військовий облік в Службу мобілізації та територіальної оборони, а відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 6690 за січень 2020 року, з ОСОБА_1 проведено розрахунок при звільненні.
Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону №1700-VII зазначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Абзацом 2 пункту 2 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону № 1700-VII та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого рішенням Національного агентства 06.09.2016 № 19 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609, зазначено, що припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є останній день виконання суб'єктом декларування зазначених функцій.
Пунктом 68 Положення Служби безпеки України зазначено, що днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.
Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частинами 7 та 8 статті 19 Закону № 2229-ХІІ зазначено, що співробітники Служби безпеки України зобов'язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону №1700-VII, а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом. На співробітників Служби безпеки України поширюється дія Закону №1700-VII.
Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися рокам, місяцями, тижнями, днями або годинами. Його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону № 1700-VII зазначено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Абзацом 1 пункту 1 частини 5 Розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішеннямНаціонального агентства від 10.06.2016 № 3 (в редакції наказу Національного агентства від 12.12.2019 № 168/19), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 № 959/29089 (далі - Порядок Національного агентства), зазначено, що суб'єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX, розділ ХІІІ Закону №1700-VII доповнено пунктом 21, відповідно до абзацу 1 якого зазначено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня.
Тобто, ОСОБА_1 , звільнившись 31.12.2019 з військової служби з розпорядження начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, був зобов'язаний подати Декларацію не пізніше 23:59:59 годин 31.05.2020.
Абзацом 1 частини 1 статті 521 Закону № 1700-VII визначено, що стосовно осіб, зазначених, зокрема, у підпункті «е» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, які за посадами, що вони займають, належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких пов'язане з державною таємницею у зв'язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад, та осіб, які припинили діяльність, заходи, передбачені розділом VII цього Закону, організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у порядку, що визначається Національним агентством.
Листом начальника Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України від 05.05.2021 № 9/3582 встановлено, що ОСОБА_1 до автоматизованої інформаційної системи Служби безпеки України (далі - АІС Служби безпеки України) Декларацію не подавав.
Листом Національного агентства від 06.02.2020 № 71-03/4127/20 зазначено, що відповідно до пункту 1 розділу III Порядку, зазначається, що усі документи, які суб'єкт декларування подав до інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - ІТС Реєстр), зберігаються в ІТС Реєстр й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині ІТС Реєстр відповідно до цього Порядку. Дата в публічній частині ІТС Реєстру відповідає фактичній даті подання документів суб'єктами декларування.
Відомостями ІТС Реєстр встановлено, що ОСОБА_1 29.10.2020 о 09:43 годин подав Декларацію (https://public.nazk.gov.ua/documents/
45a928d7-5671-4728-b2f4-223446bdf970).
Листком бесіди з ОСОБА_1 від 23.12.2019 зазначено, що останньому повідомлено вимоги статті 45 Закону № 1700-VII, зокрема, вимоги абзацу 2 частини 2 статті 45 цього Закону шляхом подання такої декларації до АІС СБ України, а також про види юридичної відповідальності за порушення зазначених вимог Закону.
Листом начальника Головного управління Служби безпеки України від 05.05.2021 № 9/3582 зазначено, що ОСОБА_1 з повідомленням про бажання подати Декларацію до АІС Служби безпеки України не звертався, відмови у наданні можливості для подання Декларації, у зв'язку із впровадженням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) чи з інших причин, не отримував.
Листом виконувача обов'язків керівника управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства від 05.04.2021 № 47-06/19675/21 зазначено, що відповідно до системи електронного документообігу Національного агентства звернень від ОСОБА_1 (питання про неможливість своєчасно подати Декларацію тощо) в 2020 році не надходило.
Відомостями кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг АЦСК АТ КБ «Приватбанк» від 24.06.2021 встановлено, що ОСОБА_1 отримував кваліфіковані сертифікати відкритих ключів послуги кваліфікованого електронного підпису згідно Закону України «Про електронні довірчі послуги» 06.02.2020 терміном дії до 05.02.2021 (відкликаний 05.02.2021) та 27.10.2020 терміном дії до 27.10.2021.
Листом Національного агентства від 24.06.2020 № 71-03/27283/20 щодо інформації про роботу ІТС Реєстр встановлено, що у період з 17:00 03.01.2020 по 12:40 04.01.2020 мала місце помилка у відсутності доступу до персонального кабінету та ненадходженням листів з посиланням для зміни кваліфікованого електронного підпису. За інформацією адміністратора ІТС Реєстр Державного підприємства «Українські спеціальні системи», з 09:00 15.01.2020 по 12:25 15.01.2020 при спробі подання або збереження документів в ІТС Реєстр виникала помилка «Помилка. Не вдалося з'єднатися з сервером. Спробуйте пізніше.». З 10:00 11.03.2020 у окремих користувачів на етапі автентифікації та при спробах подання і збереження документів в ІТС Реєстр виникали помилки, які були усунуті 12.03.2020 о 16:00. Інших технічних несправностей та перебоїв у роботі ІТС Реєстр, які б завадили поданню документів до ІТС Реєстр у період з 01.01.2020 по 31.05.2020 включно не зафіксовано.
Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку Національного агентства визначено, що після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису. Перед підписанням документа суб'єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей та про надання згоди на обробку персональних даних шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.
При цьому, додатком до листа виконувача обов'язків керівника управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства від 05.04.2021 № 47-06/19675/21 «Послідовність дій користувача ІТС Реєстр, які вчинив ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 по 29.10.2020» встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвався в ІТС Реєстр 06.02.2020 о 17:08 годин. Також, 06.02.2020 ОСОБА_1 під час сесії з 17:10:05 по 17:22:04 (12 хвилин) вчиняв дії у персональному електронному кабінеті ІТС Реєстр, які не свідчать про покрокове заповнення Декларації та її подання (неодноразове здійснення входів до системи, створення повідомлення про суттєві зміни та декларації, заповнення/перегляд розділу 1 цих документів, отримання чернеток цих документів та неодноразове натискання кнопки «Вихід»). Лише 27.10.2020 о 09:38:12 розпочато наступну сесію у ІТС Реєстр, 27.10.2020 о 09:41:30 розпочато заповнення/перегляд розділів Декларації - ідентифікатор документа 45a928d7-5671-4728-b2f4-223446bdf970, яку 29.10.2020 о 09:43:25 подано.
Датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 1726 КУпАП, є дата складання даного адміністративного протоколу. Датою виявлення адміністративного правопорушення є дата зібрання матеріалів та закінчення проведення повної перевірки обставин несвоєчасного подання Декларації, в тому числі і поважності причин пропуску встановленого законом строку.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.12.2019 з військової служби у Службі безпеки України з розпорядження начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України за посадою заступника начальника служби, будучи, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII, суб'єктом декларування та відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону №1700-VII, несвоєчасно, 29.10.2020 о 09 годині 43 хвилин, без поважних причин, подав Декларацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 1 статті 1726 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1ст.172-6 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими письмовими доказами: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення № 527 від 23.09.2021 року, матеріалами адміністративної справи.
У зв'язку із зазначеним суд, враховуючи дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його вік, сімейний та матеріальний стан, приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в межах санкції статті Закону, за яким визнає його винним.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб..
При цьому, у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 61-12842св18 щодо стягнення судових витрат з учасників бойових дій вказано наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Згідно із частиною 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» 06 листопада 2012 року № 5477-VI частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викласти в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб від 22.05.2018 року внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (на дату розгляду справи) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що це стосується лише позову і він має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно усталеної практики Верховного суду (постанова від 27.06.2018 року у справі № 61-12842св18) відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ).
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 40-1, ч. 1 ст. 172-6, 221, 279-280, 283-285 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання корупції», суд -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення, у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва протягом 10 днів дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана протягом 10 днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці
Суддя А.В.Трубніков