Справа №760/19930/21 2-з/760/1346/21
01 грудня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Ішуніної Л. М., за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року вищевказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
30 листопада 2021 року до суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме майно та нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача та яке буде виявлене під час виконання заходів забезпечення позову в межах суми позовних вимог.
Заява мотивована тим, що 16 листопада 2015 року між позивачем та відповідачем укладено сім договорів безпроцентної позики, за якими відповідачу передано 197 354 євро. Строк повернення наданих позик - 01 червня 2019 року, проте грошові кошти станом на 29 червня 2021 року не повернуто. З огляду на довготривале невиконання відповідачем зобов'язань за договорами, заборгованість з урахуванням 3% річних складає 209 649,42 євро, що еквівалентно 6 863 942, 47 грн є підставою для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а також заборони вчиняти дії щодо відчуження.
Наведені недобросовісні дії відповідача дають підстави стверджувати, що вони можуть бути в подальшому направлені на утруднення та/або унеможливлення виконати рішення суду, через умисне штучне погіршення стану майна. Досягнути цього відповідач може шляхом укладення договорів, за якими передбачається перехід права власності на майно до інших осіб, передати майно в оренду, пошкодити майно власними недбалими діями, що призведе до його фактичного знецінення.
Крім того, позивачу стало відомо, з мережі Інтернет про продаж відповідачем наявної у нього на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 2121986400:01:001:0015, загальна площа - 0,5186 га.
Заява про забезпечення позову, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, розглянута без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник звернувся до суду з позовом, предметом якого є стягнення заборгованості з відповідача.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25 листопада 2021 року № 286768755 у відповідача на праві власності перебуває, зокрема, земельна ділянка, кадастровий номер 2121986400:01:001:0015, загальна площа 0,5186 га, підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 507 від 27 травня 2020 року. Згідно довідки про оціночну вартість нерухомості від 25 листопада 2021 року оціночна вартість земельної ділянки становить 308 615,40 грн.
Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2121986400:01:001:0015, загальна площа 0,5186 га, оскільки позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 209 649,42 євро, що еквівалентно 6 863 942,97 грн.
До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які ОСОБА_1 заявляє у позовній заяві, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Що стосується накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, то судом встановлено, що на вищезазначене майно вже накладено обтяження - іпотека та арешт, тобто воно виступає заходом забезпечення інших договірних зобов'язань, тому у разі задоволення зазначеної вимоги буде порушено права іпотекодержателя щодо розпорядження майном.
Крім того, накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлене під час виконання заходів забезпечення позову також не відповідає вимогам закону, а тому не може бути задоволено, оскільки необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову.
Судом враховується, що у відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 149-154,157,353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2121986400:01:001:0015, загальна площа 0,5186 га.
Зазначити дані заявника (позивача): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна